Ухвала суду № 34049323, 02.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 9104/33553/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року по справі № 2а-4702/09/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» (далі - ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - Ужгородська МДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 04 грудня 2009 року № 525/23-1/32836226/15515/0.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 04 грудня 2009 року № 525/23-1/32836226/15515/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що надані іноземними контрагентами позивача довідки, які підтверджують, що вони є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, належним чином не легалізовані в Україні, так як на них відсутній апостиль, а тому не можуть бути підставою для не утримання позивачем з виплат нерезидентам податку на прибуток іноземних юридичних осіб та не сплати його до бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 23 листопада 2009 року № 150/23-1/32836226, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2009 року № 525/23-1/32836226/15515/0 про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 419906.67 грн., в тому числі за основним платежем - 139968.89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 279937.78 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 13.1, п. 13.2, п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4, п. 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахт та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Виключення із загального правила, встановленого зазначеною нормою, передбачено Конвенцією між Україною та Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка була підписана 19 травня 1995 року, ратифікована Україною 23 квітня 1996 року та набрала чинності для України 24 червня 1996 року.

Статтею 8 даної Конвенції передбачено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Відповідно до статті 21 цієї ж Конвенції види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться мова у попередніх статтях цієї Конвенції оподатковуються тільки в цій Державі.

Як видно з матеріалів справи, фірма Expeditors Int`l Kft відповідно до укладеного договору отримувала від позивача фрахт, а фірма Equis Real Estate Consulting Kft - доходи від послуг «інжинірингу», а відтак, такі прибутки, одержані вказаними резидентами Угорської Республіки, підлягають оподаткуванню лише в Угорщині.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, встановлена відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, дія якого поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (далі - нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

На виконання вказаної норми фірми Expeditors Int`l Kft та Equis Real Estate Consulting Kft надали позивачеві довідки від 11 червня 2008 року № 8518502573 та від 10 вересня 2008 року № 7535464525 відповідно, видані Податковою та фінансовою інспекцією Регіонального управління Центральної Угорщини, в підтвердження того, що вказані особи є резидентами Угорщини відповідно до Конвенції між Україною та Угорською республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, які містять усю необхідну інформацію та перекладені відповідно до законодавства України.

22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписана 05 жовтня 1961 року, яка поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно зі статтею 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 вказаної Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Такий Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах був підписаний 02 серпня 2001 року, ратифікований 10 січня 2002 року та набув чинності 08 березня 2002 року, яким передбачено, що у процесі застосування Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з Договірних Сторін у рамках своєї компетенції та правомочності, при умові, якщо вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують.

Також у відносинах між Україною та Угорською Республікою в порядку правонаступництва діє Договір між СРСР та УНР про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 15 липня 1958 року, відповідно до статті 14 якого «документы, которые были на территории одной Договаривающейся Стороны изготовлены, составлены или засвидетельствованы ее органом или официальным лицом в пределах их компетенции и к которым приложена гербовая печать, принимаются на территории другой Договаривающейся Стороны без легализации. Официальные документы, изготовленные на территории одной Договаривающейся Стороны, пользуются и на территории другой Договаривающейся Стороны доказательной силой официальных документов».

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що документи, видані компетентними державними органами Угорської Республіки і засвідчені гербовими печатками, повинні прийматись українськими органами державної влади без їх легалізації чи засвідчення апостилем.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності довідок про статус резидентів, виданих Податковою та фінансовою інспекцією Регіонального управління Центральної Угорщини, а відтак, про наявність підстав для застосування ст.8 та ст. 21 Конвенції між Україною та Угорською республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень та звільнення позивача від оподаткування доходів іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року по справі № 2а-4702/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст ухвали виготовлено 07 жовтня 2013 року.