Постанова № 34049319, 02.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 9104/30580/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) та Приватного підприємства «Лев-Транс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року по справі № 2а-7932/09/1370 за позовом Приватного підприємства «Лев-Транс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лев-Транс» (далі - ПП «Лев-Транс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 березня 2009 року № 0000772300/0/4920, № 0000782300/0/4921, від 18 травня 2009 року № 0000772300/1/11228, 0000782300/1/11229, від 30 липня 2009 року № 0000772300/4/17354, № 0000782300/4/17353, від 25 вересня 2009 року № 0000772300/2/21782, № 0000782300/2/21781.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року вказаний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 04 березня 2009 року № 0000772300/0/4920. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що надані ПП «БТФ «Західторгальянс», ПП «Будівельна компанія «Мегастильбуд» та ПП «Укрпрестижсервіс-М» інформаційно-диспетчерські послуги не призначались для використання в господарській діяльності ПП «Лев-Транс», а відповідно ПП «Лев-Транс» в порушення вимог пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищило валові витрати на суму 95726.00 грн. та в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило податковий кредит з податку на додану вартість на суму 18924.00 грн.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити в цій частині нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 року № 0000782300/0/4921.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що суд першої інстанції визнав обґрунтованим лише один з висновків відповідача - про неправомірне застосування нульової ставки з податку на додану вартість по операціях з надання транспортно-експедиційних послуг, а відтак, безпідставно залишив в силі податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року № 0000782300/0/4921, яке підлягало скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту з податку на додану вартість сум цього податку з вартості інформаційно-диспетчерських послуг.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. В задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 18 лютого 2009 року № 224/29/23-1/34904292, складеного за результатами планової виїзної перевірки ПП «Лев-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12 лютого 2007 року по 30 вересня 2008 року та іншого законодавства за період з 12 лютого 2007 року по 30 вересня 2008 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року № 0000772300/0/4920, яким позивачу визначено суду податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 24550.60 грн., з яких 18127.00 грн. за основним платежем та 6423.60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000782300/0/4921, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 37296.00 грн., з яких 24864.00 грн. за основним платежем та 12432.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2009 року № 0000772300/1/11228, 0000782300/1/11229, від 30 липня 2009 року № 0000772300/4/17354, № 0000782300/4/17353, від 25 вересня 2009 року № 0000772300/2/21782, № 0000782300/2/21781.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 18127.00 грн., вимог пункту 4.7 статті 4, підпунктів 6.2.1, 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 24864.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що надані позивачу ПП «БТФ «Західторгальянс», ПП «Будівельна компанія «Мегастильбуд» та ПП «Укрпрестижсервіс-М» інформаційно-диспетчерські послуги не призначались для використання у власній господарській діяльності позивача, а відповідно позивач зайво відніс до валових витрат вартість цих послуг та до податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з вартості цих послуг, а також неправомірно застосував нульову ставку по податку на додану вартість по операціях з надання послуг по перевезенню вантажу за межами митного кордону України.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інформаційно-диспетчерські послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та їх надання підтверджене належно оформленими первинними документами, а відтак, висновок відповідача про зайве віднесення цих послуг до валових витрат та про заниження податку на додану вартість є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надання позивачу інформаційно-диспетчерських послуг його контрагентами підтверджується належно оформленими договорами на здійснення інформаційно-диспетчерських послуг, погодженнями про договірну ціну надання інформаційно-диспетчерських послуг, розрахунками вартості інформаційно-диспетчерських послуг, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Згідно з Статутом позивача одним із видів його діяльності є надання транспортно-експедиційних послуг (організація перевезення вантажів).

Викладене дає підстави для висновку, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість з вартості інформаційно-диспетчерських послуг формувались позивачем згідно вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача в цій частині є безпідставними.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульовою ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Позивачем застосовано нульову ставку з податку на додану вартість по операціях з надання послуг по перевезенню вантажів за межами митного кордону України.

Надаючи вказані послуги, позивач діяв за дорученням вантажовідправників та вантажоодержувачів, а відтак, вказані послуги за своєю суттю є посередницькими та повинні оподатковуватись за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Викладене дає підстави для висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справа.

Однак, суд першої інстанції припустився помилок, вирішуючи питання щодо наявності підстав для повного чи часткового задоволення позову.

Так судом першої інстанції не враховано, що відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, податкове повідомлення-рішення не вважалось відкликаним у разі залишення скарг платника податків без задоволення.

Відтак, прийшовши до висновку про те, що відповідачем безпідставно прийняте первинне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції повинен був скасувати як його, так і наступні податкові повідомлення-рішення, які приймались за результатами його адміністративного оскарження.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з урахуванням господарських операцій щодо надання позивачу інформаційно-диспетчерських послуг, а відтак, суд першої інстанції повинен був скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року № 0000782300/0/4921, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість з цієї господарської операції, та наступні податкові повідомлення-рішення, які приймались за результатами його адміністративного оскарження.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судом першої інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) та Приватного підприємства «Лев-Транс» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року по справі № 2а-7932/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Лев-Транс» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 04 березня 2009 року № 0000772300/0/4920, від 18 травня 2009 року № 0000772300/1/11228, від 30 липня 2009 року № 0000772300/4/17354, від 25 вересня 2009 року № 0000772300/2/21782.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 04 березня 2009 року № 0000782300/0/4921, від 18 травня 2009 року 0000782300/1/11229, від 30 липня 2009 року № 0000782300/4/17353, від 25 вересня 2009 року № 0000782300/2/21781 в частині визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в сумі 18924.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9462.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2013 року.