Ухвала суду № 34043196, 03.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2268/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Костенко О.А., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МВЛ» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що по-перше на сьогоднішній день адміністративний арешт майна вважається припиненим, по-друге Податковий кодекс не містить такої підстави для застосування адміністративного арешту, як не проведення (відмова від проведення) платником податків інвентаризації в межах перевірки, по-третє не відповідач не міг виконати вимогу перевіряючи по проведенню інвентаризації, оскільки у нього були вилучені документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка позивача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 15.04.2013 року призначено позапланову документальну перевірку з питань дотримання ТОВ "МВЛ" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. На виконання даної постанови Вінницькою ОДПІ 16.04.2013 року видано наказ №1414 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "МВЛ".

Також іншою постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 15.04.2013 року в рамках цієї перевірки призначено проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в складському приміщенні, що належить ТОВ "МВЛ" (адреса складу: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 46, корпус 19).

З метою виконання вимог постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області щодо проведення інвентаризації податковим органом на адресу ТОВ "МВЛ" 17.04.2013 року та 18.04.2013 року надіслано листи із проханням провести інвентаризацію з 17. 04.2013 року по 22.04.2013 року відповідно. Проте, протягом вказаного строку відповідач не повідомив податковий орган про початок проведення інвентаризації. Більше того, інвентаризація не проведена і на момент розгляду справи судом. За цих підстав позивач звернувся з проханням до суду про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що ухилення від проведення інвентаризації, невжиття жодних дій на виконання вимог податкового органу щодо проведення такої інвентаризації свідчать про відмову товариства від проведення інвентаризації, що відповідно до пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для вжиття такого заходу, як застосування повного адміністративного арешту майна платника податків

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

В силу статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (п. 94.2 ПК України).

Відповідно до п.п. 3.1.8 п. 3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07.11.2011 року, арешт майна може бути застосовано у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Отже, необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність такої підстави для застосування адміністративного арешту, як не проведення (відмова від проведення) платником податків інвентаризації в межах перевірки, оскільки підставою для застосування арешту майна окрім тих, що містяться у пункті 94.2 статті 94 ПК України, є також і наведена у п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України, тому що така підстава чітко передбачена у вказаному пункті, хоча й не включена у переліку п. 94.2 ст. 94 ПК України, що свідчить про правомірність дій податкового органу.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови відповідача від проведення перевірки, оскільки останній не міг надати документи бухгалтерського обліку так як вони були вилучені у нього, зважаючи на наступне.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що товариством не вжито жодних заходів для виконання вимог податкового органу щодо проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, матеріали справи не містять доказів повідомлення податкового органу про неможливість проведення інвентаризації основних фондів, ТМЦ.

Щодо доводів відповідача про неможливість проведення інвентаризації в зв'язку з вилученням первинних бухгалтерських документів та персонального комп'ютера то суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані обставини вже були встановлені у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року в справі № 802/2165/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року. Тобто в протоколі обшуку від 05.04.2013 року не зазначено про вилучення документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ "МВЛ", відсутність яких не давала б змоги провести таку інвентаризацію (а.с. 50), також вказаний протокол не містить інформації про вилучення первинних бухгалтерських документів ТОВ "МВЛ" за період здійснення ним господарської діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (тобто протягом періоду, в рамках якого проводиться позапланова перевірка). Крім того вказані обставини не доказуються в силу ч. 1 ст. 72 КАС України.

Стосовно тверджень апелянта, що на сьогоднішній день адміністративний арешт майна вважається припиненим, оскільки обґрунтованість такого, на думку відповідача, не підтверджено протягом встановленого Податковим кодексом строку (96 годин), то колегія суддів погоджується з наступною позицією суду першої інстанції.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п.94.19. ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із ч.8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч.ч. 5, 6 ст.183-3 КАС України).

Необхідно звернути увагу, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків зокрема в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому ст. 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Слід зауважити, що суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - в особливому терміновому порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України та в загальному порядку КАС України.

Виходячи з наведеного, положення ст. 94 ПК України та ч.8 ст. 183-3 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Враховуючи положення п. 94.10 ст.94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у даній справі рішення про застосування адміністративного арешту майна та наказ на проведення перевірки не скасовані. Однак, документальна перевірка не проведена у зв'язку із наявністю обставин, які стали підставою для прийняття рішення про застосування арешту, що свідчить про існування підстав як застосування адміністративного арешту майна платника податків, так і перевірки судом його обґрунтованості.

Таким чином, розгляд та вирішення судом позовних вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не ставиться в залежність від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення про обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «МВЛ».

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.