Ухвала суду № 34043269, 03.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2995/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пастух В.О., законний представник

позивача - Яворська Т.М., представник на підставі довіреності

відповідача - Зозуля В.П., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Елко" до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року приватне підприємство «Елко» звернулось до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність у позивача належним чином оформлених бухгалтерських документів, які б підтверджували факт поставки товару від ТОВ «Дельта Тера Плюс».

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Елко" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства внаслідок здійснення операцій з поставки товарів ТОВ "Дельта Тера Плюс" за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року, про що складено акт № 105/22/30414360 від 13.06.2013 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п.138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 84258 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 8358 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 75900 грн. та п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ в сумі 73268 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 7268 грн., жовтень 2011 року в сумі 66000 грн.

Так в акті перевірки податковим органом зазначено, що до перевірки не надано специфікації до договору поставки від 19.09.2011 року №19/09-11, укладеного між позивачем та ТОВ "Дельта Тера Плюс", які б містили номенклатуру, асортимент, кількість, ціну за одиницю продукції; представлені для перевірки накладні бухгалтерського обліку складені в порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не мають доказової сили; в наданих товарно-транспортних накладних та подорожніх листах вантажного автомобіля не заповнені усі графи, передбачені типовою формою №1-ТН та №2-ТН; не надано наказів про відрядження та звітів про використання коштів; не надано документів на підтвердження видачі дизельного палива на заправку автомобіля, а також сертифікатів якості або інших документів відповідності якості продукції, картки складського обліку, договори повної матеріальної відповідальності (з працівниками позивача), документи складського обліку та регістри бухгалтерського обліку, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення). Окрім цього, проведеним почеркознавчим дослідженням встановлено, що підписи на звітних податкових документах ТОВ "Дельта Тера Плюс" зроблені не ОСОБА_6 (який є його директором), а іншими особами, й сам він жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не мав. Відділом податкової міліції Слов'янської ОДПІ Донецької області листом від 12.04.2013 року повідомлено про отримання постанови Київського районного суду м.Донецька по кримінальній справі №75-12-05-202, порушеної відносно гр. ОСОБА_7 за фактом створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ "Дельта тера плюс". Таким чином, у ТОВ "Дельта тера плюс" відсутні умови для здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки № 105/22/30414360 від 13.06.2013 року відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року №0000912200 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73268 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18317 грн.), та №0000922200 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 84258 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21064 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також віднесення сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів у межах господарської діяльності, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, актом перевірки № 105/22/30414360 від 13.06.2013 року встановлено порушення позивачем п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 84 258 грн., у т. ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 8358 грн., за ІVквартал 2011 року 75900 грн., та порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 73268 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 7268 грн., жовтень 2011 року в сумі 66000 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922200 від 03.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 105322 грн., з яких 84258 грн. за основним платежем та 21064 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000912200 від 03.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 91585 грн., з яких 73268 грн. за основним платежем та 18317 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК.

Відповідно до п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

В силу п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, 19.09.2011 року між ТОВ "Дельта Тера Плюс" (постачальник) та ПП "Елко" (покупець) було укладено договір поставки № 19/09-11, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у визначений строк у власність покупця продукцію згідно специфікації, яка додається і є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити його. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю продукції вказується в Додатках (Специфікаціях) до цього договору.

Згідно з додатком №1 до Договору поставки № 19/09-11 від 19.09.2011 року (Специфікація) на провід А-35 в кількості 0,840 тонн по ціні 43260 грн. за 1 тонну вартістю 36338,4 (ПДВ - 7267,68 грн.) (посилання на вказаний додаток містяться в акті перевірки). Специфікації до Договору про поставлену продукцію за жовтень 2011 року позивачем не надано.

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та оборотно-сальдову відомість за вересень, жовтень, листопад 2011 року, товарно-транспортні накладні.

Крім того, контрагентом позивача подано декларацію до податкового органу з відображенням операцій з позивачем.

Також позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень-грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень та грудень 2011 року, що складені за наслідками договірних відносин з ПАТ "Хмельницькобленерго" та які підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності та його подальший рух, кім того позивач надав реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень-жовтень 2011 року з відображенням у них податкових накладних, виписаних для ПАТ "Хмельницькобленерго".

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином ПП «Елко» підтвердив господарські операції з його контрагентом наявними в матеріалах справи документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно посилання податкового органу на наявність постанови Київського районного суду м. Донецька від 18.12.2012 року у кримінальній справі №1/0523/997/2012 по відношенню ОСОБА_7, обвинуваченої за ч. 2 ст. 205 КК України, з фактом створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності зокрема ТОВ «Дельта Тера Плюс», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 18.12.2012 року у кримінальній справі №1/0523/997/2012 звільнено ОСОБА_7 від інкримінуємої кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205 КК України.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Разом з тим, норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо засудженого (виправданого), а не щодо інших осіб. Тобто, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача, що проведеним судово-почеркознавчим дослідженням встановлено, що підписи на первинних документах вчинені від імені ОСОБА_6 (ТОВ «Дельта Тера Плюс») виконані ймовірно не ним, а іншою особою, а також, що податковим органом встановлено, що останній фактично не виконує свої трудові функції та не підписує документи підприємства, враховуючи наступне.

Норми податкового законодавства не містять такі підстави для відмови у включенні до податкового кредиту, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Крім того, відповідач на вище наведені факти посилається лише в акті перевірки, та не підтверджує вказані доводи ніякими доказами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.