Рішення № 34041202, 07.10.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/25654/2012

Провадження №2/761/2237/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Костюковій М.О., Паночко О.М.,

Маліченко О.М., Куделя А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2012 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовній заяві з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.09.2013 року позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 285 956,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11276995000 за яким позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 290 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 1 464 500,00 грн., а ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути наданий кредит в повному обсязі в строк до 25.12.2018 року та сплачувати відсотки в розмірі 12,9% річних.

Як зазначає позивач, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконує належним чином та кредит в повному обсязі не повертає, що призвело до утворення заборгованості. Станом на 04.10.2012 року заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем становить 411 104,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 3 285 956,35 грн. з яких: 278 265,32 долари США, що за курсом НБУ станом на 04.10.2012 року становить 2 224 174,70 грн. - заборгованість по кредиту; 132 838,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.10.2012 року становить 1 061 781,65 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 134 605,80 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 32 181,40 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту.

Позивач зазначає в позовній заяві, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 25.12.2007 року укладено договір поруки №169713. За даним договором відповідач ОСОБА_4 зобов'язувалася відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, відповідно до кредитного договору №11276995000 в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідальність відповідачів є солідарною, а тому звернулися до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи в судовому засіданні, що відбулось 16.06.2013 року та після переходу до розгляду справи по суті - представник позивача подавав заяву про уточнення до позовної заяви в якій зазначав, що підставою для стягнення заборгованості з Поручителя є Договір поруки №169494. Але оскільки такою заявою представник позивача змінив підставу звернення до суду з позовними вимогами (оскільки є два різних Договори Поруки від 25.12.2007 року) після переходу до розгляду справи по суті, тому суд не прийняв дану заяву до розгляду та продовжив розгляд позовної заяви, яка надійшла до суду 30.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог на тій підставі, що на даний час строк виконання зобов'язань ще не настав. Позивачем також не було направлено вимогу про дострокове повернення коштів за спірним договором.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що позивач звернувся до суду із позовом, зазначивши підставою звернення не той Договір поруки, а тому в даному випадку відповідач не повинен нести відповідальність перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 25.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») (далі - Банк) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11276995000. За даним договором Банк надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 290 000,00 доларів США, що в еквіваленті складає 1 464 500,00 грн. строком користування до 25.12.2018 року, зі сплатою 12,9 % річних (п.п. 1.1, 1.2.2, 1.3.1 Договору).

В пункті 1.2.2 Договору визначено порядок погашення Кредиту, а саме: позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 4 125,00 доларів США в день сплати ануїтетених платежів.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що вони погодились на зазначені в ньому умови.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11276995000 від 25.12.2007 року було змінено термін повернення кредитних коштів - до 25.12.2022 року зі сплатою щомісячно 3 615,00доларів США.

25.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_4 (далі - Поручитель) був укладений договір поруки №169713 (саме на даний договір як на підставу стягнення заборгованості посилався представник позивача). За даним Договором ОСОБА_4, як Поручитель поручалась на належне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №11277068000 від 25.12.2007 року, а саме: про повернення суми в розмірі 60 000,00 доларів США строком до 25.12.2017 року.

Договір поруки №169713 від 25.12.2007 року не стосується забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором № 11276995000 за яким позивач просить стягнути заборгованість в даному провадженні.

В той же час в судовому засіданні встановлено, що 25.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_4 (далі - Поручитель) був укладений договір поруки №169494.

Як зазначено в п.1.1 Договору, Поручитель взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати за належне виконання ОСОБА_3, усіх її зобов'язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11276995000 від 25.12.2007 року, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 290 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується перед Банком повернути кредитні кошти у повному обсязі в порядку і терміни, що визначені Кредитним договором (п 1.1, 1.2.). Строк виконання зобов'язань за Кредитним договором - не пізніше 25.12.2018 року.

Договір підписаний всіма сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту, станом на 04.10.2012 року заборгованість становить 411 104,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 3 285 956,35 грн. з яких: 278 265,32 долари США, що за курсом НБУ станом на 04.10.2012 року становить 2 224 174,70 грн. - заборгованість по кредиту; 132 838,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.10.2012 року становить 1 061 781,65 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 134 605,80 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 32 181,40 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/30» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Пункт 4.9 Договору передбачає, що Позичальник зобов'язується достроково повернути наданий Банком кредит та сплатити проценти в повному обсязі у випадку невиконання Позичальником вимог цього пункту Договору за умови реалізації Банком права вимоги на дострокове повернення кредиту та сплати процентів згідно умов розділу 12 цього Договору.

В той же час, пункт 12.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11276995000 від 25.12.2007 року передбачає, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Пунктом 5.5. Договору передбачено право Банку у випадку не сплати Позичальником чергового ануїтентного платежу в установлений цим Договором день сплати ануїтентного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або Заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього Договору.

Отже, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 не в повному обсязі виконувала умови Кредитного договору, що не заперечувалось представником ОСОБА_3 та на даний час дійсно існує заборгованість за кредитом. Крім того, представник пояснила, що ОСОБА_3 вирішує питання належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2009 року та 02.02.2010 року на адресу ОСОБА_3 направлялись вимоги про повернення заборгованості за Кредитним договором №11276995001 від 24.03.2009 року.

Представником позивача в судовому засіданні не було надано належним чином завіреної копії Кредитного договору №11276995001 від 24.03.2009 року, а тому з'ясувати які умови даного Договору були передбачені, суду встановити не вдалося.

В судовому засіданні представник позивача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за Договором № 11276995000 від 25.12.2007 року ОСОБА_3 направлялась вимога про дострокове повернення кредиту. Також не було встановлено в судовому засіданні, що позивач звертався до Поручителя із вимогою про повернення боргу.

А тому, оскільки позивач не виконав вимог Кредитного договору в частині направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, на даний час ще не настав час виконання зобов'язання в повному обсязі, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення всієї суми кредиту та відсотків відсутні. Крім того, так як з розрахунку заборгованості неможливо виділити лише прострочену заборгованість, суд не може вирішити питання про стягнення простроченої суми кредитної заборгованості.

Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.526, 553, 554 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 159, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.Г.Притула