Рішення № 34041199, 02.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12342/13-ц

Провадження №2/761/5437/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

за участю:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд справи;

від відповідача: представник Іванов А.О.;

від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд справи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач, Банк), третя особа: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, третя особа) про визнання поруки припиненою.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_2 та філією «Придніпровське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в забезпечення виконання боргових зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року (далі Кредитний договір), було укладено договір поруки №95/SF11-P (далі Договір поруки). Згодом Банк звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_3, ОСОБА_2. На думку позивача, порука є припиненою, оскільки, банк не скористався своїм правом пред'явлення вимоги поручителю на протязі 6 місяців з дати настання порушення зобов'язання. Як вбачається з розрахунку, Банк набув права вимагати дострокового повернення заборгованості ще в грудні 2008 року, коли ОСОБА_3 перший раз не сплатив чергову частину погашеної заборгованості. Лист-вимогу Банк направив позивачу лише 18.11.2009 року. Окрім цього, порука є припиненою з тієї підстави, що відбулася зміна забезпеченого зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. У розрахунку заборгованості позичальника станом на 29.03.2010 року вказано, що відсоткова ставка нарахована з 23.05.2008 року до 10.02.2009 року на рівні 0,0001 % річних, а з 11.02.2009 року до 29.03.2010 року згідно п. 4.9. Кредитного договору - 36% річних. У договорі поруки не передбачено, що поручитель зобов'язався сплачувати відсотки по кредиту у розмірі 36,00 % річних. Також позивач зазначив, що лист-вимогу він не отримував, оскільки, проживає за адресою: АДРЕСА_2, а лист було направлено на адресу: АДРЕСА_3 та на адресу АДРЕСА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання, яке відбулося 02.09.2013 року не з'явився. На адресу суду 13.08.2013 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог. У письмових запереченнях зазначив, що порука не є припиненою з наступних підстав. Відповідно до п.4.9. Кредитного договору сторони підписанням цього договору домовилися, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та або процентів за користування кредитними ресурсами та або щомісячних комісійних винагород за користування кредитними ресурсами, застосовується процентна ставка в розмірі 36 відсотків та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою. При цьому, позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору. Згідно п.п. 1.1. Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором на суму 7700, 00 грн. Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплати щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків. Відповідно до п.1.3. Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами. Отже, позивач знав про можливість підвищення Банком процентної ставки.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання, яке відбулося 02.09.2013 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_3 та Філією «Придніпровське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір №95/SF11-05-08. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_3 було надано кредит на умовах забезпеченості, поротності, строковості, платності в розмірі 7700,00 грн., з оплатою по процентній ставці 0,0001 процентів річних(а. с. 6-7).

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору від 23 травня 2008 року №95/SF11-05-08, між ОСОБА_2 та Філією «Придніпровське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір поруки №95/SF11-P(а. с. 8).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові надається кредит у розмірі 7700,00 грн., зі сплатою 0,0001% річних та 2,5% від суми кредиту, щомісячної комісійної винагороди.

Відповідно до п. 4.2 Договору поруки, сторони дійшли згоди, що у випадку несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати процентів/комісійної винагороди за користування кредитними коштами, як у випадку настання строку повернення кредиту (його частини) та /або строку сплати процентів/комісійної винагороди, так і у випадку виникнення відповідно до умов Кредитного договору та /або договору про відкриття кредитної лінії зобов'язань боржника достроково повернути кредит і сплатити проценти/комісійну винагороду, кредитор має право на договірне списання грошових коштів з буд-яких рахунків боржника та/або поручителя. Договірне списання заборгованості здійснюється шляхом списання на підставі платіжних вимог кредитора з поточних та інших рахунків боржника та/або поручителя грошових коштів і зарахування їх у рахунок погашення позичкової заборгованості або доходу кредитора (при списанні процентів/комісійної винагороди).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Зазначені умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Відповідно до п.4.9. Кредитного договору сторони підписанням цього договору домовилися, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та або процентів за користування кредитними ресурсами та або щомісячних комісійних винагород за користування кредитними ресурсами, застосовується процентна ставка в розмірі 36 відсотків та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

Згідно п. 1.1. Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором на суму 7700, 00 грн.

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплати щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п.1.3. Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами.

Таким чином, підписуючи договір поруки, позивач був ознайомлений та погодився з умовами кредитного договору та про можливість підвищення Банком процентної ставки.

Окрім цього, рішенням Апеляційного суду Полтавської області, яке набрало законної сили, від 11.04.2013 року встановлено наступні факти. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 95/8П1-05-08 від 23 травня 2008 року. Згідно п.п.2.2 вищезазначеного договору поруки поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і та підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків. Положення п.п.1.3 договору поруки свідчить про те, що ОСОБА_2 ознайомлений із кредитним договором та погоджується з його умовами. Згідно п.4.9 Кредитного договору № 95/8Р11-05-08 від 23 травня 2008 року сторони підписанням цього договору домовилися, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка в розмірі 36 відсотків та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторону інших додаткових документів, крім цього договору. Отже підвищення відсоткової ставки по кредитному договору здійснено згідно договірних відносин та існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягає доказуванню той факт, що зміна забезпеченого зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя, відбулася за згодою останнього.

Твердження позивача, що Банк не скористався своїм правом пред'явлення вимоги поручителю на протязі 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому є всі підстави для припинення договору поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, строк повернення коштів згідно кредитного договору встановлений до 23.05.2013 року.

Вимога про повернення кредиту у зв'язку із неналежним виконанням умов Кредитного договору була направлена позивачу 18.11.2009 року та отримана ним 20.11.2009 року та 21.11.2009 року.

Позов до позичальника ОСОБА_3 та позивача про дострокове стягнення кредитних коштів було пред'явлено 30.03.2010 року.

Таким чином, строк на пред'явлення вимоги до поручителя Банком пропущено не було.

В матеріалах справи знаходяться листи-вимоги, які направлялися Банком на адресу позивача.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про неотримання ним листів-вимог Банку, оскільки позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2, а листи було направлено на адресу: АДРЕСА_3 та на адресу АДРЕСА_1, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги були направлені за адресою реєстрації позивача, вказаною у паспорті, та за адресою його проживання, що була вказана у Договорі поруки і у анкеті позичальника, що підтверджується копіями паспорта позивача, копією Договору поруки (а.с. 8) та копією анкети.

Судом встановлено, що листи вимоги були отримані позивачем 20.11.2009 року та 21.11.2009 року, що підтверджується підписом на зворотному боці повідомлення про поштове вручення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: