Ухвала суду № 34027936, 20.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Батманова В.В.

Категорія 27 Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Могутової Н.Г.

суддів: Кіянової С.В., Корчистої О.І.

при секретарі Трибрат О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року по цивільній справі за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі ВАТ «ВТБ Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав 400500 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 21% річних, зі строком кредитування до 26 серпня 2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Оскільки ОСОБА_2 не виконувались умови кредитного договору, утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на його користь.

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було задоволено: стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 393900 гривень, судовий збір у сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, а також, на неповноту їх встановлення, просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що для з'ясування суми заборгованості за кредитним договором, позивач повинен був надати виписки з банківських рахунків, які були відкриті для обслуговування кредитного договору, оскільки було відкрито чотири рахунки для обслуговування зазначеного договору, то банк повинен був надати чотири виписки з рахунків про рух грошових коштів. Крім цього, у зв'язку з розглядом справи без її участі вона була позбавлена права подавати докази та запропонувати позивачу укласти мирову угоду. Також, вказувала, що суд не встановив, чи було докладені максимальні зусилля з боку банку щодо досудового врегулювання спору.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки до суду ними не повідомлені, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу без їх участі.

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (які за договором про відступлення права вимоги по спірному кредитному договору мають право вимоги за ним) Каменєв А.М. просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 214/2008, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 400 500 гривень, зі сплатою 21% річних, строком повернення до 26 серпня 2015 року.

Також, судом встановлено, що 27 серпня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 214п/2008, згідно якого остання зобов`язалась в разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань перед позивачем, погасити заборгованість в повному обсязі. Також, 27 серпня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до укладеного договору застави №214з/2008 року, відповідач надав у заставне майно автомобіль AUDI А6 2.4Е, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив с того, що відповідно до умов укладених договорів, відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору, станом на 01 жовтня 2009 року заборгованість становить 393900, 12 гривень, а тому, вважав за необхідне стягнути її в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам по справі.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений термін (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний платити відсотки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова чи сума інше майно, що боржник повинний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, обчислювальна у відсотках від суми невиконаного чи неналежним образом виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належить йому за договором позики. Згідно ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ст.ст. 553 - 554 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції вірно встановлено і не оспорюється ОСОБА_1 те, що ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору щодо погашення суми кредиту. За таких підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника та поручителя.

Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності з'ясування суми заборгованості за кредитним договором, шляхом подання позивачем виписок з банківських рахунків, які були відкриті для обслуговування кредитного договору, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, розрахунком заборгованості (а.с. 5), який було перевірено судом першої інстанції.

Також, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з розглядом справи без її участі вона була позбавлена права подавати докази та запропонувати позивачу укласти мирову угоду, не знаходять свого підтвердження, оскільки при поданні апеляційної скарги остання будь-яких доказів не подала, клопотання про їх витребування не заявляла, питання про укладення мирової угоди не ставила.

Крім цього, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, чи було докладені максимальні зусилля з боку банку щодо досудового врегулювання спору, не є такими, що спростовують правильність висновків суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді