Ухвала суду № 34027649, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/57318/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача не з'явився

представник відповідача Столярець С. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" (далі - ТОВ "Автовокзали Донбасу") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) в якому просить визнати неправомірними дії та податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позов ТОВ "Автовокзали Донбасу" задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357, 50 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року №0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818, 75 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року №0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798, 00 грн. за грудень 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Автовокзали Донбасу" у задоволенні позову.

ТОВ "Автовокзали Донбасу" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 10 по 16 лютого 2011 року була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмашпром» за період з 1 червня 2009 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 21 лютого 2011 року №204/23-2/33222297.

Відповідачем встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат передплату за товари згідно нікчемного правочину з ТОВ «Укрмашпром», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 9711420, 00 грн. за 4 квартал 2009 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2427855, 00 грн.; та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1942283, 98 грн. у грудні 2009 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на 187486, 00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення в сумі 1754798, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 16 березня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357, 50 грн., в тому числі за основним платежем 187486, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46871, 50 грн.та №0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798, 00 грн. за грудень 2009 року (за порушення п.п 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»); №0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818, 75 грн., в тому числі за основним платежем 2427855, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606963, 75 грн. (за порушення п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 с. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Автовокзали Донбасу" (Покупець) та ТОВ «Укрмашпром» (Продавець) укладений договір від 18 грудня 2009 року №Д-28. На підтвердження реальності укладення договору позивачем надані специфікація до договору від 18 грудня 2009 року №Д-28, рахунок-фактура від 18 грудня 2009 року №СФ-18/12, податкова накладна від 30 грудня 2009 року №30/12, а також банківські виписки щодо перерахування коштів позивачем ТОВ «Укрмашпром» платіжними дорученнями від 30 грудня 2009 року №76, №74, №73, №71, №72, №75.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач листом від 21 червня 2010 року №26039/10/23-3 витребував у позивача письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року. Позивачем були надані відповідачу документи на запит податкового органу із поясненнями, що відвантаження товару не здійснилося, тому первинні документи з реалізації відсутні, взаємовідносини з ТОВ «Укрмашпром» були тільки у грудні 2009 року, а також зазначено, що станом на 23 червня 2010 року товар позивачем не був отриманий і платежі не були повернуті.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ненадання позивачем до перевірки посадовим особам відповідача специфікації до договору не є безумовною ознакою нікчемності вчиненого правочину.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що валові витрати були збільшені позивачем за першою з подій, а саме - за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит зазначає дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ТОВ «Автовокзали Донбасу» віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із передоплатою за товар за першою з подій - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

У відповідності до п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій визначено, що ТОВ «Укрмашпром», як покупець товару, набув право на включення суми податку, вказаної в накладній, до складу податкового кредиту з моменту отримання від продавця ТОВ «Укрмашпром» податкової накладної.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акту ДПІ в Київському районі м. Донецька від 16.06.2010 року №4077/23-3/32645813 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, ТОВ«Укрмашпром» завищено податок на додану вартість в сумі 21645, 00 грн. Перевірка податковим органом проводилася у приміщенні податкової інспекції за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентами. Відповідь ТОВ «Укрмашпром» на запит податкового органу надана не була, документи до перевірки не надані, в ході перевірки встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Податковим органом проаналізовані реєстраційні документи, податкова звітність ТОВ «Укрмашпром» та встановлено, що основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності у підприємства відсутні, отже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, у зв'язку із чим угоди, укладені підприємством мають ознаки нікчемності.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що право платника податку на включення суми податку, вказаної в податковій накладній, до складу податкового кредиту відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» не поставлене в залежність від наявності чи відсутності за юридичною адресою контрагента. На час здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» в 2009 році та на час проведення перевірки податковим органом, ТОВ «Укрмашпром» включене до ЄДРПОУ та зареєстроване як платник податку на додану вартість. Крім того, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

26 квітня 2011 року позивачем на адресу господарського суду Донецької області та ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» була надіслана заява щодо визнання позивача кредитором. Підставою для її надіслання стало оголошення в газеті «Донбасс» 26 березня 2011 року про те, що постановою господарського суду Донецької області від 22 березня 2011 року ТОВ «Укрмашпром» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 3 місяці до 22 червня 2011 року. Зазначене підтверджує реальність господарського зобов'язання та посвідчує звернення позивачем до суду за захистом свої прав та законних інтересів у зв'язку із невиконанням умов договору контрагентом.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що виконання договору від 18 грудня 2009 року було здійснене тільки позивачем оскільки з боку продавця поставка товару позивачу здійснена не була. Формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту було здійснено за першою з подій, а саме датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, тобто здійсненням передоплати за товар.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки відповідач не довів правомірності свого рішення то податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ТОВ "Автовокзали Донбасу" підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров