Ухвала суду № 34027652, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/95106/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Рибалко О. В.

представник відповідача не з'явився

представник прокуратури Клюге Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод малогабаритних трансформаторів" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Завод малогабаритних трансформаторів" (далі - ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року позов ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" у задоволенні позову.

ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення: від 27.04.2007 року №0005352300/0/6393/10/23, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 145900,65 грн., із яких 48633,55 грн. - основний платіж, 97267,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 17.09.2007 року №0005362300/2-12606/10/23, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 509580,96 грн., із яких 362627,47 грн. - основний платіж, 146953,49 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 17.09.2007 року №0000422303/2-12608/10/23, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.04.2007 року №0005352300/0/6393/10/23 стали висновки, зроблені під час проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року (акт №573/23/13604900 від 16.04.07).

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.09.2007 року №0005362300/2-12606/10/23, № 0000422303/2-12608/10/23 стали висновки, зафіксовані в акті перевірки №573/23/13604900 від 16.04.2007 року, а також результати розгляду повторних скарг, поданих позивачем в прядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (рішення ДПА у Запорізькій області від 06.09.2007 року №3528/10/25-020).

В ході проведеної перевірки відповідачем (акт №573/23/13604900 від 16.04.2007 року) встановлено порушення підприємством п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат за період 2005 рік та 2006 рік на загальну суму 1450509,87 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 362627,47 грн., внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, сплачених позивачем за агентські послуги, надані СПД - ФО ОСОБА_8 та ОСОБА_7 згідно агентських угод, які не пов'язані з продажем товарів та не використовуються у власній господарській діяльності, а також сум витрат, сплачених позивачем ТОВ «Центр XXI» за надані маркетингові послуги згідно агентських угод, які не пов'язані з продажем товарів та не використовуються у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Між позивачем (принципал) та СПД-ФО ОСОБА_8 (агент), СПД-ФО ОСОБА_7 (агент) укладені агентські угоди, предметом яких є здійснення агентом від імені та за дорученням принципала маркетингових досліджень, сприяння укладенню угод на поставку продукції принципала на території Республіки Азербайджан. Крім того, між позивачем (принципал) та ТОВ «Центр XXI» (агент), укладені агентські угоди від 11.07.2005 року, від 04.01.2006 року, предметом яких є надання агентом маркетингових послуг, послуг по пошуку партнерів та сприяння укладенню з ними договорів та інших угод принципалом на території України. Виконання та реальність зазначених угод підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Абзацом 1 п.п 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Главою 31 Господарського кодексу України передбачено, що агентська діяльність здійснюється комерційним агентом шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Предметом агентського договору, в тому числі, є діяльність комерційного агента в сприянні укладенню угод від імені довірителя. При цьому діючим законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо надання маркетингових послуг та послуг по пошуку контрагентів, не встановлено конкретних вимог до документів для підтвердження витрат на агентську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що наведені відповідачем обставини, виходячи з суті послуг, які надавались позивачеві в межах укладених ним агентських угод, не позбавляють складені позивачем з його контрагентами акти виконаних робіт статусу первинних в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В даному випадку акти виконаних робіт містять усі необхідні реквізити і в сукупності з іншим зазначеними вище документами є доказами здійснення позивачем відповідних господарських операцій.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1450509,87 грн. суперечать фактичним обставинам справи, наявним доказам у справі та вимогам норм чинного законодавства.

Щодо порушення п.13.1 (з), п.13.2 ст.13, п.20.1 ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження суми податку, яки утримується при виплаті доходів з нерезидентів за період, що перевірявся, на загальну суму 48633,55 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Позивачем укладені агентські угоди предметом яких є проведення агентом за дорученням принципала маркетингових досліджень, сприяння укладанню угод на поставку продукції принципала на території Азербайджану, з нерезидентами: угода від 04.07.2005 року з компанією «ISOTOP LIMITED», Belize USA (агент), угоди від 30.09.2005 року та від 17.05.2006 року з компанією «Gwion Solutions LLC», USA (агент), угода від 08.11.2006 року з компанією «Kraft Managment Limited», New Zeland. Виконання зазначених угод підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

Згідно з п. 1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під доходами з джерелом їх походження з України визначено будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Судами попередніх інстанцій визначено, що обов'язок платника податків застосовувати приписи п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносно утримання з доходів, визначених у п.13.1 згаданої статті, виплачених на користь нерезидента, податку за ставкою 15% від суми таких доходів, виключно у випадку отримання доходів від резидента України за провадження господарської діяльності на території України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2007 року №0005352300/0/6393/10/23.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.09.2007 року №0000422303/2- 12608/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в результаті реалізації агентських угод здійснено продаж власної продукції відповідно до господарських зобов'язань, які виникли у позивача за сприянням ТОВ «Центр XXI», що підтверджено належним чином складеними первинними документами і дає підстави вважати агентські послуги такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Центр XXI» у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, позивачем правомірно віднесено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що є безпідставним донарахування відповідачем податкових зобов'язань на суму 7602,00 грн. у серпні 2006 року та 5097,17 грн. у грудні 2006 року, оскільки підтверджені належним чином складеними первинними документами послуги, які надані позивачу за межами митної території України нерезидентами, що не мають представництва на митній території України, не підпадають під об'єкт оподаткування відповідно до ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутки/ підприємств».

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров