Рішення № 34024209, 26.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5838/13 Головуючий 1-ї інстанції - Ященко С.О.

Справа № 641/3410/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26» вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Бородіна М.М., Гальянової І.Г.,

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 липня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

08 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 09 грудня 2003 року було складено заповіт, відповідно до якого все належне йому майно він заповідає ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадковим майном є квартира № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

28 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

02 грудня 2011 року син ОСОБА_3 - ОСОБА_2, який мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька, подав до нотаріальної контори заяву про відмову від своєї частки у спадщині.

Крім того, 09 травня 1991 року померла перша дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з грошових вкладів з відсотками та компенсаціями, що знаходяться на розрахункових рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 (далі - грошові вклади), та житлового будинку з надвірними будівлями № 12, що розташований на земельній ділянці площею 1200,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 прийняв спадщину, що відкрилась після смерті першої дружини, шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном. Зважаючи на це, ОСОБА_1 вважала, що до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 повинно бути включене й майно, що належало йому в порядку спадкування після смерті першої дружини, а саме, одна третя частина вищезазначеного будинку та одна третя частина грошових вкладів.

Зважаючи на зазначене, позивачка, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1- 1788 на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2; визнати недійсним свідоцтво на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1- 1786 на грошові вклади з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та № НОМЕР_2; визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/3 частку жилого будинку з надвірними будівлями що розташований на земельній ділянці площею 1200 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2; визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/3 частку грошових вкладів з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував. 13 червня 2013 року подав до суду зустрічний позов, в якому просив визнати за ним право власності на три четвертих частки квартира № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що вказана квартира була придбана померлими батьком та матір'ю в період шлюбу, зважаючи на що, останній належала одна друга її частка на праві спільної сумісної власності подружжя. Після смерті матері - ОСОБА_4 йому на праві власності в порядку спадкування за законом належить одна друга частина квартири. Крім того, на час смерті батька - ОСОБА_3, він був непрацездатним, зважаючи на що має право на обов'язкову частку у спадщині.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на одну другу частку квартири № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на одну другу частину квартири № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В решті зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на одну другу частину квартира № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати за нею право власності на одну четверту частку зазначеної квартири. Скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову щодо визнання права власності на одну четверту частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, визнати за ним право власності на три четвертих частини квартири. При цьому зазначив, що рішення суду укладено з порушенням норм матеріального права. Судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи та безпідставно було не прийнято до уваги, що його відмова від обов'язкової частини спадщини була викликана наявністю заповіту ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5 Таким чином він відмовився від спадщини на користь своєї доньки - ОСОБА_5

Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначила, що судом не надано належної оцінки фактам, які мають значення для правильного вирішення справи. Зібрані по справі докази безспірно свідчать, що ОСОБА_3 прийняв у встановленому законом порядку спадщину після смерті першої дружини - ОСОБА_4 Його відмова від спадщини була подана після спливу 6 місяців від її смерті, у зв'язку з чим не підлягала прийняттю нотаріусом. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано не було прийнято до уваги, що свідоцтво про право власності на квартиру № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 оскаржено не було, зважаючи на що, правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі відсутні.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечували.

Представник ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 і визнаючи за ними право власності на одну другу частину вищезазначеної квартири кожному, суд першої інстанції керувався тим, що спадковим майном після смерті ОСОБА_6 була одна друга частина квартири, оскільки вона розташована у житлово-будівельному кооперативі, пайові платежі за неї були сплачені в період з 1966 року по 1982 рік, тобто в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Таким чином, кожний з подружжя мав право власності на одну другу частку квартири. Зважаючи на те, що на час смерті ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на квартиру оформлені не були, то і спадщина на неї оформлена не була. 08 серпня 2006 року ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на квартиру, у зв'язку з чим, по заповіту ОСОБА_1 має право на одну другу частку квартири, що належала на праві власності померлому ОСОБА_3, а ОСОБА_2 має право на одну другу частку цієї квартири в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що погодитися з зазначеними висновками суду першої інстанції у повному обсязі не можна, зважаючи на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 52). Спадкоємцем за законом після його смерті є його син - ОСОБА_2 (а.с. 145). Разом з тим, під час життя ОСОБА_3 складено два заповіти: 09 грудня 2003 року на ім'я ОСОБА_1, а 25 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 19-24).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2013 року, заповіт від 25 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий номер 271, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_5, визнано недійсним (а.с. 9-15).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 19).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

На час смерті ОСОБА_3, його син - ОСОБА_2 був непрацездатним за віком (а.с. 145). Разом з тим, 02 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори с заявою, в якій зазначив, що від прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, у тому числі і від обов'язкової її частки, він відмовляється (а.с. 43 - оборот).

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. У разі відкликання спадкоємцем своєї відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він відновлює своє право на спадкування. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Коло осіб, на користь яких спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини, є вичерпним і за його волевиявленням змінюватись або доповнюватись не може. У разі коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь особи, вказаної в статті 1266 ЦК, правила про спадкування за правом представлення не застосовуються. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями 225, 229-231, 233 ЦК.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що він фактично відмовився від спадщини на користь ОСОБА_5 в порядку ст. 1274 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з тексту заяви про відмову від прийняття спадщини не вбачається, що спадкоємець за законом - ОСОБА_2 відмовився від обов'язкової частки спадку на користь ОСОБА_5

Крім того, після визнання у встановленому законом порядку недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_7 відмову від прийняття спадщини в порядку ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК України не оскаржив.

Таким чином, відмову ОСОБА_2 від обов'язкової частки у спадщині за законом після смерті батька - ОСОБА_3, недійсною не визнано, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 на все належне йому майно є ОСОБА_1

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 08 серпня 2006 року, право власності на квартиру № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 58, 147, 148).

Відповідно до довідки № 93 від 05 грудня 2011 року зазначена квартира розташована в будинку ЖБК «Березка - 2», перший пайовий внесок було сплачено у 1966 році, повність пайові внески було сплачено в 1982 році (а.с. 69).

02 вересня 1950 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (а.с. 143).

Відповідно до свідоцтва про смерті НОМЕР_3, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 146).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку ст. 22 КпШС України належало право власності на одну другу частку квартири кожному.

Оскільки свідоцтво про право власності на квартиру було отримано ОСОБА_3 лише 08 серпня 2006 року, то свідоцтво про право власності на зазначену частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 видано не було.

Зібрані по справі докази свідчать, а саме 03 березня 1992 року сьомою Харківською державної нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 Відповідно до першого свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-1786 спадковим майном є грошові вклади з відсотками та компенсацією 40 %, що знаходяться в філіалі Ощадбанку № 6896/0258 м. Харкова на рахунках НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Відповідно до другого свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-1786 спадковим майном є житлового будинку з надвірними будівлями № 12, що розташований на земельній ділянці площею 1200,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (далі - свідоцтва) (а.с. 194, 195).

На вищенаведене спадкове майно ОСОБА_3 не претендував, про що 26 лютого 1992 року ним подано заяву, адресовану сьомій Харківській державній нотаріальній конторі (а.с. 187). Вищезазначені свідоцтва про право на спадщину, видані на ім'я ОСОБА_2, продовж 20 років не оскаржував.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, стосовно того, що спадщина на вищезазначений будинок та грошові вклади після смерті ОСОБА_3 не відкрилася, оскільки з 1992 року вказане майно перебувало в правомірному користуванні ОСОБА_2

Що ж стосується визначення частки, що належала померлому ОСОБА_3 в квартирі № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що померлому належала одна друга частка квартири.

З матеріалів справи вбачається, що на час смерті дружини - ОСОБА_4 ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав на зазначеній житловій площі (а.с. 26). Заяви про відмову у прийнятті всієї спадщини після смерті ОСОБА_4, оформленої відповідно до вимог ст. 533 ЦК України 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, не подавав.

За таких обставин, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 року, ОСОБА_3 вважався спадкоємцем, який прийняв спадщину, що відкрилась після смерті дружини - ОСОБА_4

Зважаючи на те, що померла ОСОБА_4 все майно, що належало їй на праві власності, заповіла своєму синові - ОСОБА_2 (відповідачу по справі) (а.с. 194, 195), то ОСОБА_3, будучі на час смерті дружини непрацездатним за віком, мав право на обовязкову частку у спадщині в порядку, передбаченому ст. 535 ЦК України 1963 року.

Під час життя ОСОБА_3 постійно мешкав в спірній квартирі № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на цю квартиру ОСОБА_3 було оформлено на своє ім'я в 2006 році.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 на спірну квартиру не прийнято.

Розмір частки ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру після смерті дружини - ОСОБА_4 становить одну шосту (1/2 : 2 Ч 2/3 = 1/6).

За таких обставин, розмір частки ОСОБА_3 на квартиру № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, становить дві третіх, зважаючи на що, спадщина відкрилася на дві третіх частки зазначеної квартири.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в зазначеній частині підлягає зміні.

За ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на дві третіх частки квартири за заповітом після смерті ОСОБА_3, а ОСОБА_7 одна третя частка зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 316, 317, п.3 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 липня 2013 року - змінити.

Змінити розмір визнаних за рішенням суду часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві власності на квартиру № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на дві третіх частки квартири № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на одну третю частку квартири № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: