Постанова № 34019802, 08.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 5023/3427/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Скорописовій Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - директора ПСП "Компакт" Косолапова А.А. (особисто),

Косолапова А.А., за довіреністю б/н від 15 липня 2013 року,

відповідача - ОСОБА_2 (особисто),

ОСОБА_6, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1354 від 08 лютого 2005 року та договору про надання правової допомоги від 30 березня 2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Компакт» (вх. № 2557Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 р. у справі № 5023/3427/12

за позовом ПСП "Компакт", с. Кірове Близнюківського району Харківської області

до ФОП ОСОБА_2. м. Лозова Харківської області

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року у справі № 5023/3427/12 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року у справі № 5023/3427/12 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази, які мають значення для вирішення справи, що є порушенням вимог частини першої статті 34 Господарського процесуального кодексу України. В додаткових поясненнях та доповненнях до апеляційної скарги позивач вказує на відсутність у відповідача документів на підтвердження його права власності на спірний об'єкт, тому вважає, що ФОП ОСОБА_2 незаконно займає належне ПСП «Компакт» майно.

16 вересня 2013 року через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду позивач надав заяву (вх.7905), в якій просить суд витребувати у ліквідатора СТОВ "Петровське" арбітражного керуючого Черкасова С.А. необхідні документи щодо включення елементів конструкції будівлі корівника до складу ліквідаційної маси підприємства-банкрута СТОВ "Петровське".

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю. Позивач не довів неможливість подання відповідних доказів до господарського суду Харківської області.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами, викладеними в ній, вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року у справі №5023/3427/12 залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

В доповненнях до заперечень на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що даний предмет позову не може бути предметом віндикаційного позову, тому не підлягає задоволенню. Зазначає, що у позивача відсутнє право власності на нежитлову будівлю - корівник та документи, що підтверджують, що саме корівник, яким користується ФОП ОСОБА_2, придбано позивачем за договором № 7 купівлі-продажу від 14 вересня 2010 року.На думку відповідача, приймаючи рішення, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог. Просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги; судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи покласти на позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, а також їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Компакт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування із чужого незаконного володіння належного ПСП "Компакт" майна, а саме: елементів конструкції будівлі корівника, придбаних згідно договору купівлі-продажу № 7 від 14 вересня 2010 року та зобов'язання відповідача - ФОП ОСОБА_2 звільнити зазначену будівлю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу ПСП "Компакт" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити елементи конструкції будівлі корівника, розташовані за адресою: 64830, Харківська область, Близнюківський район, с.

Кірове, Господарський двір та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні

вимоги задоволено. Суд зобов'язав ФОП ОСОБА_2 звільнити елементи конструкції будівлі корівника, розташовані за адресою: 64830, Харківська область, Близнюківський район, с. Кірове, Господарський двір. В іншій частині рішення залишив без змін.

12 грудня 2012 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 по справі №5023/3427/12 господарським судом Харківської області було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року по справі №5023/3427/12 були скасовані, а справу було передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року у справі № 5023/3427/12 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Підставою для звернення до суду стало, на думку позивача, порушення відповідачем права власності на майно, яке придбане позивачем за договором № 7 купівлі продажу від 14 вересня 2010 року.

Як убачається з матеріалів справи, в ході проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство СТОВ "Петровське", арбітражним керуючим Черкасовим С.А. було виявлено та в порядку статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" включено до складу ліквідаційної маси підприємства банкрута СТОВ "Петровське" майно, зокрема - елементи конструкції нежитлової будівлі корівника в селі Кірове Близнюківського району Харківської області (т. 1, а.с. 96).

На Універсальній біржі "Гермес" між СТОВ "Петровське", яке визнано банкрутом згідно з постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2007 року у справі № Б-39/216-06, в особі ліквідатора Черкасова С.А. (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) 24.12.2009 року укладено договір купівлі продажу № 091214-БК, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив: елементи конструкції будівлі пташника №1, елементи конструкції будівлі пташника №4, елементи конструкції будівлі корівника. Все майно без технічної документації, під розборку, розташоване за адресою: с. Кірове Близнюківського району Харківської області (т. 1 , а.с. 70).

Факт передачі майна підтверджується актом прийому-передачі майна від 09.12.2009 року, який підписано ліквідатором СТОВ "Петровське" Черкасовим С.А. та ФОП ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 69).

14 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_5 та ПСП "Компакт" укладено договір № 7 купівлі-продажу (договір), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 продав, а ПСП "Компакт" купив, зокрема, елемент конструкції будівлі корівника (інвентаризаційний номер відсутній), розташований в с. Кірово Близнюківського району (т. 1, а.с. 95)

Вартість елемента конструкції будови корівника складає 16 000,00 грн. (пункт 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу № 7 загальна сума договору становить 30350,00 грн. без ПДВ.

Договір вступає в дію з моменту підписання (пункт 9.1 договору) та припиняє свою дію з моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань і врегулювання взаємних претензій (пункт 9.2).

Договір підписаний сторонами.

Факт передачі майна за договором підтверджується актом прийому - передачі

майна від 15.09.2010 року, підписаним ФОП ОСОБА_5 та директором ПСП "Компакт" Косолаповим А.А. (т. 1, а.с. 94).

11 липня 2012 року виконавчим комітетом Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області було прийняте рішення про присвоєння поштової адреси елементам конструкції корівника, які належать ПСП «Компакт»: 64830, Харківська область, Близнюківський район, с. Кірове, Господарський двір (т. 1, а.с. 66).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту статей 16, 387 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом надання до суду віндикаційного позову.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Відтак, до предмету доведення в даному спорі входять обставини, зокрема, щодо наявності у позивача права на пред'явлення позову про витребування майна, чи перебуває спірне майно у володінні відповідача без відповідної правової підстави, чи наявне спірне майно на час розгляду спору та чи є воно індивідуально визначеним.

Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Для вирішення віндикаційного позову істотне значення має добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця, яка характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Із статті 145 Цивільного Кодексу України випливає, що від недобросовісного набувача майно може бути витребуване власником в усіх випадках, тобто і тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності) придбання такого майна.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З доказів, наданих позивачем до суду, в обґрунтування доводів на підтвердження правомірності вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме на підтвердження права власності на витребуване майно, наданий договір № 7 купівлі-продажу від 14 вересня 2010 року.

Однак, в договорі відсутні індивідуальні ознаки майна, що придбано позивачем, відповідно до яких можливо було б індивідуалізувати майно придбане ПСП «Компакт», оскільки у зазначеного майна відсутні будь-які індивідуальні ознаки, за якими, відповідно до вищевказаних вимог Цивільного кодексу України, можна було б відрізнити елемент конструкції корівника, придбаного позивачем, від будь-якого іншого елементу конструкції будівлі.

Разом з тим, з акту державного виконавця Сайко С.В., складеного 23 січня 2013 року при примусовому виконання наказу господарського суду Харківської області № 5023/3427/12 про зобов'язання звільнити елементи конструкції будівлі корівника, розташовані в с. Кірове Близнюківського району Харківської області, Господарський двір, встановлено, зокрема, що на Господарському дворі перебуває безліч елементів конструкцій баз, також знаходиться корівник перебудований під складське приміщення, який займає ФОП ОСОБА_2 і не являється елементом конструкції будівлі корівника. Ніяких інших елементів конструкцій будівлі корівника ФОП ОСОБА_2 не займає (т. 2, а.с. 73).

У майна, що придбане позивачем за вказаним договором, відсутня адреса за якою можна було б індивідуалізувати придбаний елемент конструкції будівлі порівняно з іншими; не визначено, який саме елемент конструкції придбаний відповідачем (стіна, сходи, вікно тощо), конструктивне призначення, відсутні розмір, площа, нумерація придбаного елементу конструкції та таке інше.

Крім того, слід зауважити, що із звіту, зробленого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВТФ «Новинка» (сертифікат № 9567/10 від 20.04.2010р.), про експертну оцінку нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с. Кірове від 11.01.2013 року, замовником якої є ФОП ОСОБА_2, вбачається, що приміщення, яке займає ФОП ОСОБА_2, не є елементом конструкції корівника, а є нежитлова будівля корівника бригади № 3, загальною площею 1 182 кв.м, що розташована за адресою : Харківська область, Близнюківський район, с. Кірове; його вартість складає 22 130 грн. ( т. 2, а.с.74 - 87).

Як уже було зазначено в цій постанові, відповідно до порядку віндикації, визначеному у статтях 387, 390 Цивільного кодексу України, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише такого майна, яке було у власності особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками. І тільки, якщо в конкретному випадку є можливість виділити річ з маси однорідних речей, то можлива і її віндикація.

Зазначене в позовній заяві нерухоме майно не може бути віднесене до речей, що мають індивідуальні ознаки.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (частина друга статті 82 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (частина друга пункту першого постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення»).

Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження індивідуальних ознак майна, належного йому на праві власності за договором № 7 купівлі-продажу від 14 вересня 2010 року, а тому неможливо зробити висновок про вибуття спірного майна з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та можливості повернення його, так як призначенням віндикаційного позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Оскільки прозивачем не доведено яке саме майно необхідно витребувати у відповідача, чи дійсно вибуло майно з володіння позивача та чи володіє ним відповідач, тому неможливо зробити висновок про суб'єктивне ставлення відповідача до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності (добросовісності чи недобросовісності) його придбання відповідачем.

Отже, спірне майно елемент конструкції будівлі корівника, придбаний ПСП "Компакт" за договором № 7 купівлі-продажу від 14 вересня 2010 року, не може бути предметом віндикаційного позову.

У зв'язку з невизначеністю майна, належного позивачу за договором № 7 купівлі-продажу від 14 вересня 2010 року, вимога позивача про звільнення спірного елементу конструкції корівника, розташованого за адресою: Господарський двір, с. Кірове Близнюківського району Харківської області, 64830, не підлягає

задоволенню

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 р. у справі № 5023/3427/12 підлягає залишенню без змін.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Предметом позову у даній справі є витребування майна із чужого незаконного володіння. Отже, це є майновий спір

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VI від 06 грудня 2012 року з 01 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1147,00 грн.

Отже, позивач при оскарженні рішення суду першої інстанції в повному обсязі, за вимогу майнового характеру мав сплатити судовий збір в розмірі 860,25 грн.

Разом з тим, перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що додана до апеляційної скарги квитанція k12/U/244 від 30 липня 2013 року не підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки позивачем було сплачено лише 573,50 грн. Отже, недоплата складає 286,75 грн.

Абзацом другим пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку стягненню з позивача підлягає 286,75 грн. недоплаченого судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Компакт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 р. у справі № 5023/3427/12 залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" (64830, с. Кірове, Близнюківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 30829128) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області; код отримувача коштів (код ЄДРПОУ): 37999654; рахунок отримувача: 31216206782003; банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області; код банку отримувача (МФО): 851011; код класифікації доходів бюджету: 22030001) 286,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.10.2013 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.