Ухвала суду № 34018048, 08.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2447/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2006/К/13 суддя Валуєва В.Г.

Категорія - 26 (І ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Зубокової В.П., Турік В.П.,

при секретарі - Кузьміної Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди , -

Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені. Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалось

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі -Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці на посаді підземного прохідника в Спеціалізованому виробничому комбінаті «Кривбасшахтопрохідка» та на шахті ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка» , отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 24.03.2004 року йому було первинно встановлено 60% професійної втрати працездатності, 30% по радикулопатії та 30% по ВСП та встановлена 3-я група інвалідності.

Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у сумі 229 000 грн. та просив суд стягнути цю суму на свою користь з відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2013 року, позов ОСОБА_3. задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 25000 гривень.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

В апеляційній скарзі представник відповідача Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на те, що судом до врегулювання спірних правовідносин помилково застосовані спеціальні норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" оскільки відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалась виплата моральної шкоди -виключено, та не взято до уваги положення загальних норм діючого законодавства ст.ст. 237-1, 153, 173 КЗпП України ст. 1167 ЦК України які надають громадянинові право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) а застосував; Відділення Фонду є неналежним відповідачем по даній справі; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований та позивачем пропущено тримісячний процесуальний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, з 13.01.1975 року по 05.09.1984 року та з 26.11.1987 року по 02.04.1996 року працював підземним прохідником в Спеціальному виробничому комбінаті «Кривбасшахтопрохідка», з 08.04.1996 року по 21.11.2001 року підземним прохідником на шахті ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка».

21 листопада 2011 року позивач звільнений у зв'язку з виходом на пенсію, згідно зі статтею 38 КЗпП України. (а.с.6-15)

Висновком МСЕК від 24.03.2004 року позивачу первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% з яких: 30% по ВСП і 30% по радикулопатії та третю групу інвалідності з 22 березня 2004 року до 01 квітня 2005 року. При наступних переоглядах відсоток трати професійного захворювання не змінився та з 01 квітня 2007 року встановлено безстроково (а.с.18-22).

Актом № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 03 лютого 2004 року встановлена причина зазначеного професійного захворювання - тривалий стаж роботи протягом 21 року 4 місяців в умовах важкої праці, несприятливого мікроклімату та виробничої вібрації, що виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці". (а.с.16-17).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв'язку з тим, що позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності з березня 2004 р., згідно ж ст.ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання №13 від 03 лютого 2004 року (а.с. 16-17) причиною професійного захворювання позивача став тривалий стаж роботи в умовах важкої праці, несприятливого мікроклімату та виробничої вібрації, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в листопада 2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.

Позивач є застрахованою особою відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно зі ст., ст. 21 п. 1 «е», 28 ч. 3 вказаного Закону в обов'язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_3, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з лютого 2004 року, тобто з моменту встановлення йому первинно стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", норми якого є спеціальними.

Доводи представника відповідача про те, що судом не взято до уваги пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Також, спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача Відділення Фонду щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3. моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманням ним професійного захворювання встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області " відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/