Ухвала суду № 34011350, 24.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в суді

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України 1-ої інстанції: Кутья С.Д.

Доповідач: Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 р. Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кондакова Г.В.

суддів Половинкіна Б.О.

Черкашина М.В.

при секретарі Плющ А.С.

за участю прокурора Красної К.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, потерпілої, обвинуваченого на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 серпня 2013 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівка Донецької області, громадянин України, інвалід ІІІ групи, не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України та йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При розгляді даної справи в апеляційному порядку колегією суддів,-

встановлено:

Відповідно до вироку ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 24.03.2013 р., о 7 год. 34 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «FORD TRANSIT 300 MWB», реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснював рух по проїжджій частині вул. Щорса з боку пр. Титова у напрямку пр. Ватутіна у Ворошиловському районі м. Донецька.

Наближаючись до регульованого світлофорним об'єктом перехрестю вул. Щорса з пр. Миру, ОСОБА_3, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, в порушення вимог п.8.7.3. (є) та п.8.10 «Правил дорожнього руху України», маючи можливість спостерігати на світлофорному об'єкті, розташованого перед перехрестям, включений червоний сигнал світлофора, що забороняє йому проїзд, проігнорував його вимоги, не зупинив керований ним автомобіль перед перетином з пр. Миру, виїхав на перехрестя, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, що здійснював рух по проїжджій частині пр. Миру з боку вул. Університетської у напрямку вул. Рози Люксембург, на зелений сигнал світлофора.

Внаслідок зіткнення зазначених транспортних засобів автомобіль марки «VOLKSWAGEN POLO», рухаючись в некерованому стані зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ 21043 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що здійснював рух по проїжджій частині пр. Миру з боку вул. Рози Люксембург у напрямку вул. Університетської, на зелений сигнал світлофора, після чого сталося перекидання автомобіля «VOLKSWAGEN POLO».

Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_3 була травмована пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN POLO», ОСОБА_7, якій були заподіяні: закрита травма грудної клітки, множинні переломи ребер, що флотують, справа із зсувом, переломи ребер зліва із зсувом кісткових фрагментів, забій нижньої долі правої легені, травматичний правосторонній гемоторакс, забій серця, тупа травма живота, гостра легенева недостатність, бронхообтураційний синдром, двостороння нижньо-пайова пневмонія змішаного генезу (посттравматична, вентилятор-асоційована), постгіпоксічеська енцефалопатія, правосторонній геміпарез, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя у момент заподіяння.

Допущені ОСОБА_3 порушення вимог п.8.7.3. (є) та п.8.10 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7

Прокурор в апеляційній скарзі, не оскаржуючи доведеності провини ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та кваліфікацій його дій, вважає винесений щодо нього вирок підлягає відміні, з постановленням нового, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує на те, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, неправильно застосував вимоги ст. 75 КК України, оскільки звільнення від відбування додаткового покарання згідно з даною нормою закону непередбачено.

У зв'язку з чим, просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавленні волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Потерпіла в апеляції просить вирок в частині призначеного покарання відмінити, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, та звільнити від додаткового покарання.

Вказує на те, що останній позитивно характеризується, раніш не судимий, вину визнав, щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяні збитки, є інвалідом ІІІ групи, учасником бойових дій, миротворчих місій України, має нагороди, у тому числі міжнародні, за виконання миротворчих місій ООН та не має іншої спеціальності, крім водія, яка є його джерелом доходу.

Обвинувачений в апеляційній скарзі, не оскаржуючи фактичних обставин справи, просить вирок скасувати, призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік та звільнити від додаткового покарання.

Вказує на те, що судом при призначені покарання не було враховано те, що він частково відшкодував заподіяні збитки, є інвалідом ІІІ групи, учасником бойових дій, миротворчих місій України, має нагороди, у тому числі міжнародні, за виконання миротворчих місій ООН, має батька пенсіонера інваліда.

Крім того, вказує на те, що спеціальність водія єдина можливість отримання доходу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про м'якість призначеного покарання, обвинуваченого, який підтримали свої доводи та заперечував проти задоволення скарги прокурора, колегія суддів, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені в скаргах вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, вирок зміні за наступних підстав.

Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, доведеність його провини й кваліфікація злочинних дій, які не оспорюють, у зв'язку із чим, в апеляційному порядку не перевіряються.

Відповідно до вироку, суд при призначенні основного покарання керувався вимогами ст. 65 КК. Взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що є тяжким, дані про його особистість - позитивну характеристику, а також те що раніш не судимий, вину визнав, щиро розкаявся.

При такій сукупності даних, суд прийшов до обґрунтованого висновку, про те що його виправлення й попередження здійснення нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства з застосуванням ст. 75 КК, і що саме іспитовий строк повинен складати 2 роки.

Разом з тим, колегія вважає, що заслуговують на увагу доводи обвинуваченого та потерпілої про звільнення ОСОБА_3 від додаткового покарання.

Тому підтвердженням є досліджені колегією дані про особистість ОСОБА_3, а саме, що він частково відшкодував завдану шкоду потерпілій, інвалід ІІІ групи, учасником бойових дій миротворчих місій України, має нагороди, у тому числі міжнародні, за виконання миротворчих місій ООН та не має іншої спеціальності, крім водія, у зв'язку з чим це єдина можливість отримання заробітку (а.с. 81 -91).

Крім того, звертається увага та не, що ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності пов'язаної з порушенням Правил дорожнього руху відповідно до даних провадження, не притягувався (а.с. 35).

Таким чином, колегія суддів, вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивних частин вироку посилання на призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Істотні порушення кримінального процесуального закону, які б свідчили про безумовне скасування вироку, по справі не встановлені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та потерпілої задовольнити частково.

Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 серпня 2013 р. у відношенні ОСОБА_3 в частині призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку, рішення про призначення у відношення ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Судді: