Ухвала суду № 34010763, 01.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11466/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкабель-Електрика» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005462202 від 24.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005462202 від 24.04.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 01.04.2013 року № 292/22-2/30782951.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України - «позивачем не віднесено до складу доходу суму заборгованості за векселями, виданими на користь вищезазначених контрагентів, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 839 803,00 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2012 року у сумі 433844,00 грн. та у 4 кварталі 2012 року у сумі 405958,00 грн.».

На підставі акта перевірки від 01.04.2013 року № 292/22-2/30782951, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.04.2013 року №0005462202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 839 803,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 951,00 грн.

Позивач не погоджуючись з рішенням податкового органу звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Авантіс-Дніпро», які ґрунтувалися на договорі щодо надання послуг з передпродажної підготовки товарів №138 від 01.07.2011 року, за яким ТОВ «Авантіс-Дніпро» на користь позивача надано послуги з перепродажної підготовки товарів та на підставі договору № 141-Т від 01.07.2011 року відвантажено товар (кабель) на загальну суму 4625292,30 грн.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, ТОВ «Авантіс-Дніпро» виписані на користь позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні.

Станом на 31.10.2011 року за договором №138 від 01.07.2011 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Авантіс-Дніпро» у розмірі 1638 000,0 грн., та за договором № 141-Т від 01.07.2011 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Авантіс-Дніпро» у розмірі 427 921,61 грн.

Зазначена заборгованість була погашена позивачем за рахунок векселів АА №1868350 на суму 427 921,61 грн. (дата погашення 02.03.2015 року), АА №1868349 на суму 585 000,00 грн. (дата погашення 01.03.2015 року), АА №1868348 на суму 546 000,00 грн. (дата погашення 01.03.2015 р.), АА №1868347 на суму 507 000,00 грн. (дата погашення 01.03.2015 року), які були передані ТОВ «Авантіс-Дніпро» згідно актів прийому-передачі векселя.

Станом на 31.12.2012 року вищезазначені векселі були непогашеним.

Разом з цим, постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/2136/2012 від 15.03.2012 року ТОВ «Авантіс-Дніпро» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року (справа №24/5005/2136/2012) ліквідовано юридичну особу ТОВ «Авантіс-Дніпро». Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №12031170012028412 від 03.08.2012 року державну реєстрацію ТОВ «Авантіс-Дніпро» скасовано.

Також, актом перевірки правильно встановлено щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сілейд Сістем», які ґрунтувалися на договорі щодо надання послуг з передпродажної підготовки товарів №166-пп від 01.08.2011 року, за яким ТОВ «Сілейд Сістем» на користь позивача надано послуги з перепродажної підготовки товарів та на підставі договору № 162-Т від 01.08.2011 року відвантажено товар (кабель) на загальну суму 3514732,16 грн.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, ТОВ «Сілейд Сістем» виписані на користь позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні.

Станом на 30.09.2011 року за договором № 166-ПП від 01.08.2011 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сілейд Сістем» у розмірі 779 941,70 грн.

Станом на 26.01.2012 року за договором № 162-Т від 01.08.2011 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сілейд Сістем» у розмірі 1 153 192,16 грн.

Зазначена заборгованість була погашена позивачем за рахунок векселів АА №1869501 на суму 698 921,36 грн. (дата погашення 05.03.2015 року), АА №1868899 на суму 454 270,80 грн. (дата погашення 05.03.2015 року), АА №1868550 на суму 779 941,70 грн. (дата погашення 05.03.2015 року), які були передані ТОВ «Сілейд Сістем» згідно актів прийому-передачі векселя.

В той же час, постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 34/5005/2124/2012 від 15.03.2012 року ТОВ «Сілейд Сістем» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на три місяці. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 року (справа №34/5005/2124/2012) ліквідовано юридичну особу ТОВ «Сілейд Сістем». Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 12031170015028411 від 09.01.2013 року державну реєстрацію ТОВ «Сілейд Сістем» скасовано.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган з посиланням на ч.3 ст.206 Господарського кодексу України та ст.256 Цивільного кодексу України, зазначає у акті перевірки що, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється у зв'язку з цим на момент ліквідації без правонаступництва кредитора (отримувача векселя) векселедавець повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу відповідно до п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно ч.5 ст.3 Закону вексель відноситься до боргових цінних паперів, тобто цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента (юридичної особи, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками) сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Статтею 14 Закону, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Таким законом для суб'єктів господарювання в Україні є Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, який на території України застосовується з урахуванням застережень, передбачених Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року №2374-ІІІ.

Відповідно до ст.77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту, терміну платежу, платежу, позову у разі неакцепту або неплатежу, тощо.

Частиною 1 статті 11 Уніфікованого закону визначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до ч.1 ст.13 Уніфікованого закону Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Згідно ч.1 ст.14 Закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Викладене вище положення чинного законодавства України, зокрема положень статей 11-20 Уніфікованого закону, дає підстави стверджувати, що держателем векселя може бути не тільки особа, якій видано вексель, а й інша особа, до якої права, що випливають з векселя, перейшли за індосаментом.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З матеріалів справ вбачається, що видані позивачем контрагентам векселі мають строк дії (строк пред'явлення до погашення), а саме: вексель АА №1868350 - 02.03.2015 року), вексель АА №1868349 - 01.03.2015 року, вексель АА №1868348 - 01.03.2015 року, вексель АА №1868347 - 01.03.2015 року, вексель АА №1869501 - 05.03.2015 року, вексель АА №1868899 - 05.03.2015 року, вексель АА №1868550 - 05.03.2015 року, що свідчить про ненастання строку виконання зобов'язання за зазначеними векселями, тобто до настання зазначеного строку вони перебувають у вільному обігу та можуть передаватися векселедержателями третім особам за допомогою передавального напису - індосаменту. Отже, ліквідація векселедержателів не впливає на існування вексельних зобов'язань позивача як векселедавця, позаяк вексель, як актив, не втрачає своєї юридичної сили та може і надалі використовуватися в обігу іншими належними та дієздатними векселедержателями. Таким чином, вексельні зобов'язання для позивача продовжують бути дійсними незалежно від стану окремих учасників вексельного обігу.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що прості векселі АА №1868350, АА №1868347, АА №1868348, АА №1868349, №1868550, АА №1868899, АА №1869501 передані ТОВ «Краміс-Інвест» шляхом вчинення контрагентами позивача - ТОВ «Сілейд Сістем» та ТОВ «Авантіс-Дніпро» індосаменту, тобто векселедержателем емітованих позивачем простих векселів є ТОВ «Краміс-Інвест», отже зазначені цінні папери продовжують перебувати у вільному обігу.

Більше того, згідно листа ТОВ «Краміс-Інвест» від 24.01.2013 року № 130124, судом встановлено, що позивачем достроково погашені зобов'язання за векселями АА №1868899, АА №1868350, АА №1868348, АА №1868349.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що держателем векселя може бути не тільки особа, якій видано вексель, а й інша особа, до якої права, що впливають з векселя, перейшли за індосаментом, а також беручи до уваги те, що зобов'язання за договорами були припинені та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, строк виконання за яким ще не наступив, а тому заборгованість за такими зобов'язаннями не може вважатися простроченою і такою за якою пропущено строк позовної давності.

Таким чином, в акті перевірки податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо необхідності віднесення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкабель-електрика» (векселедавця) перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності та необхідності віднесення такої заборгованості до безповоротної фінансової допомоги та необхідності включити до складу валового доходу Товариства з обмеженою відповідальністю«Промкабель-електрика», що як наслідок, дає суду змогу зробити висновок про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0005462202 від 24.04.2013 року.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.