Ухвала суду № 34004757, 24.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 27279/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Андрушків І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернулося до суду з позовом до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області) та Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області в якому із врахуванням уточнення позовних вимог просить визнати нечинним рішенням Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 06.02.2004 року № 863/10/26-215 та № 864/10/26-215, а також рішення Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 03.03.2004 року № 1542/1025-019/22 та № 1544/10/25-019/23.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент проведення перевірки), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків. Позивач вважає, що при винесенні податковим органом рішення про результати розгляду скарг № юр-147 та № юр-148від 16.01.2004 року та скарг № юр-546, № юр-547 від 13.02.2004 року не врахований «конфлікт інтересів». Податковий орган в силу зазначеної норми був зобов'язаний прийняти рішення на користь позивача, оскільки мала місце неоднозначність (множинність) трактування його прав та обов'язків щодо сплати акцизного збору у період, який перевірявся. У період прийняття оскаржуваних актів мало місце неоднозначне розуміння та застосування положень Закону України «Про усунення, дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», тому відповідач при розгляді скарг на рішення, прийняті за результатами перевірки з питань правильності нарахування та сплати акцизного збору, порушив пп. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», оскільки прийняв рішення не на користь позивача - платника податків.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2007 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у період за який проводилася перевірка позивача податковим органом, застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій до дочірнього підприємства спільного виробничо-інвестиційного підприємство АТ «Фірма Фіаніт» фірми «Фіаніт Альфа» було не однозначним. Відповідно і не було однозначно встановлено яке податкове законодавство на нього поширювалося: чинне на момент реєстрації інвестиції 08.09.1992 року, зокрема, Закон України «Про акцизний збір» чи Декрет Кабінету Міністрів від 26.12.1992 року № 18-92 «Про акцизний збір». Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що трактування прав та обов'язків ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» щодо сплати акцизного збору у вищевказаний період було неоднозначним (множинним). За наведених обставин, в силу пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинна на момент розгляду скарг) відповідач був зобов'язаний у межах апеляційного узгодження прийняти рішення про задоволення скарг.

Відтак, при прийнятті оскаржуваних рішень про результати розгляду скарг ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» податковим органом наведені позивачем обставини враховані не були, жодної оцінки їм не надано, оскаржувані рішення про результати розгляду скарг не містять достатніх висновків щодо наявності чи відсутності підстав для застосування пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На момент прийняття оскаржуваних рішень застосування даної норми було можливим тільки в межах процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, яка здійснювалася податковими органами, і позивач інакше ніж в процедурі апеляційного узгодження не міг реалізувати встановлений Законом принцип «конфлікту інтересів» - встановлення переваги інтересів платника податків у певній правовій ситуації (у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідачів про результати розгляду не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та порушують інтереси позивача, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційних скарг відповідачі обґрунтовують тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області була проведена документальна перевірка дотримання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» вимог податкового та валютного законодавства за квітень-грудень 2002 року, червень 2003 року, за результатами якої складено акт від 31 грудня 2003 року № 766/23/120/1-00152230.

За наслідками даної перевірки на підставі акту перевірки від 31.12.2003 року Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2004 року № 0000012600/0 і № 0000022600/0, якими позивачу донараховано акцизний збір в сумі 20507668 грн. та 17086767 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 20507668 грн. та 17086767 грн. відповідно за порушення вимог п. «а» ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» та пп. пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в порядку апеляційного узгодження на підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 16.01.2004 року подало на ім'я начальника Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області скарги № юр-147 та № юр-148

За результатами розгляду даних скарг начальник Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області 06.02.2004 року прийняв рішення № 863/10/26-215 та № 864/10/26-215, якими податкові повідомлення-рішення від 09.01.2004 року № 0000012600/0 та № 0000022600/0 були залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

13.02.2004 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» подало до голови Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області повторні скарги № юр-546, № юр-547 на вказані вище рішення Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області.

Рішеннями голови Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 03.03.2004 року № № 1544/10/25-019/23 та № 1542/10/25-019/22 зазначені скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - без змін.

Зазначені вище рішення податкових органів, прийняті ними за результатами розгляду скарг платника податків, поданих в межах процедури апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» оскаржило в судовому порядку.

Щодо можливості судового оскарження таких рішень органів державної податкової служби колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

Оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності здійснюється шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий перелік не є вичерпним, особа могла обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, враховуючи компетенцію адміністративних судів, визначену ст. 17 цього Кодексу, а також повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 162 даного Кодексу.

Позовна вимога про скасування рішень суб'єктів владних повноважень, в даному випадку органів державної податкової служби, прийнятих ними за результатами вирішення скарги платника податків на податкове повідомлення-рішення, на думку колегії суддів, не може бути предметом розгляду в адміністративних судах, оскільки таке рішення не породжує для платника податків певних правових наслідків, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин. Актом, який породжує для платника податків певні правові наслідки, є відповідне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання, яке прийняте на підставі акту перевірки.

При цьому, суд першої інстанції помилково вважав рішення відповідачів про результати розгляду первинної та повторної скарг актами індивідуальної дії, оскільки такі рішення є проміжними актами у процедурі адміністративного оскарження та самі по собі не породжують будь-яких додаткових обов'язків для платника, а відтак не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, провадження у справі слід закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2007 року у справі № А-14/175-3/104 скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

26.09.2013 року