Ухвала суду № 33998817, 19.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/3282/12 19.09.2013 19.09.2013 19.09.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-784/515/ 2013 Головуючий у першій інстанції Семерей М.Ф.

Категорія: ч.2 ст.222, ч.2ст.366 КК України Доповідач апеляційного суду Значок І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Олещук Т.Л.

суддів Семенчука А.В., Значок І.С.

при секретарі Євтушенко М.М.

за участю:

прокурора Титаренка Ю.А.

захисника ОСОБА_3

виправданого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нижня Добринка, Нижньодобрянського району Волгоградської області, громадянин України, працюючий головою правління ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

виправданий за ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу вказаних злочинів.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що будучи головою правління ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в порушення вимог п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 ЦК України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, умисно завищив податковий кредит по ПДВ підприємства за звітні періоди: березень, травень, червень, жовтень, грудень 2010 року, шляхом внесення до декларацій по ПДВ завідомо неправдивих відомостей про суми витрат по взаємовідносинах з суб'єктом господарювання ВАТ «Де-Лонге», яке не здійснювало поставку товарів на адресу ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», та умисно ухилився від сплати в бюджет держави податків в особливо крупних розмірах на загальну суму 2 293 074 грн.

Зазначені вище дії ОСОБА_4 досудовим слідством були кваліфіковані за ч.3 ст. 212 КК України - умисне ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, ч. 2 ст. 366 КК України - службове підроблення, та ч.3 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документу.

Дослідивши в судовому засіданні зібрані по справі докази, а саме показання виправданого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також дослідивши інші фактичні дані, суд прийшов до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованих йому злочинів.

Таке рішення суд обґрунтував тим, що стороною обвинувачення не представлено доказів проведення посадовими особами або представниками "Житлобуд-Ніко" фіктивних господарських операцій, оскільки у них є наявність належним чином оформлених первинних документів за операціями купівлі товарів, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, тому висновки ДПІ про завищення посадовими особами "Житлобуд-Ніко" податкового кредиту з такими операціями не може вважатися законним і обґрунтованим.

Зазначив, що суд не може враховувати як докази безтоварності угод між ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко» та ВАТ «Де-Лонге», акт перевірки ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва від 15.02.2011 та акт перевірки від 14.06.2011, згідно яких встановлено, що БФ «Житлобуд-Ніко» безпідставно завищено податковий кредит по ПДВ, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2011 вони визначені незаконними та скасовані. Суд також не прийняв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 14.11.2011, оскільки вона проведена без урахування рішень адміністративних судів.

Суд врахував висновки судово-економічної експертизи від 19.04.2013, яка не підтвердила висновки акта документальної позапланової перевірки ДПІ в Ленінському районі міста Миколаєва від 15.02.2011 про донарахування ПДВ ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко» в сумі 629359 грн. за жовтень 2010 та висновки акта документальної позапланової перевірки ДПІ в Ленінському районі міста Миколаєва від 14.06.2011 про донарахування ПДВ ЗАТ «Житлобуд-Ніко» на загальну суму 1 663 715 грн.

В апеляції прокурор Коньшина Н.В.., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та направити справу на новий судовий розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Вказує, що судом допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Зазначає, що при постановленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА_4, судом, без зазначення причин, перед іншими доказами по справі надано перевагу рішенням адміністративних судів, предметом дослідження яких були лише первинні бухгалтерські документи.

Вказує, що висновки експертиз та покази директора ВАТ «Де-Лонге» ОСОБА_8 та директора ВАТ «Де-Лонге» ОСОБА_17 підтверджують те, що фактично фінансово-господарська діяльність між ВАТ «Де-Лонге» та ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко» не здійснювалася.

Зазначає, що при розгляді кримінальної справи суд взяв до уваги висновки судово-економічної експертизи від 19.04.2013 року і не дав належної оцінки висновкам судово-економічної експертизи від 14.11.2012 року. Взагалі не прийняв до уваги висновки судово-почеркознавчих експертиз, покази свідків, які підтверджують безтоварність угод та необґрунтоване формування податкового кредиту БФ «Житлобуд-Ніко».

Вважає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання державного обвинувача про додатковий допит водіїв ОСОБА_11 та ОСОБА_20, та про дослідження письмових доказів. Також при наявності двох рівнозначних експертиз з протилежними висновками, суд відмовив в клопотанні про призначення комплексної повторної судово-економічної експертизи.

Вказує, що висновки судово-економічної експертизи від 19.04.2013 суперечать іншим доказам у справі, не відповідають вимогам закону в частині оцінки правильності ведення первинного бухгалтерського обліку та складання відповідних документів ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», тому обґрунтовуючи виправдувальний вирок лише зазначеним висновком та показами експерта ОСОБА_19, яка його виконала, припустився порушення вимог ст.334 КПК України (в редакції 1960 року).

Зазначає, що у вироку стосовно ОСОБА_4 судом взагалі не наведено мотивів виправдання підсудного за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, а лише зазначено хибний висновок про те, що дії підсудного зі складання та видачі офіційних документів, а також використання завідомо підроблених документів охоплюються об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

В запереченнях на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_3 просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок без змін. Вважає апеляцію безпідставною і необґрунтованою.

Зазначає, що приводом і підставою для порушення кримінальної справи слугували акти перевірки діяльності ЗАТ « Житлобуд-Ніко»ДПІ Ленінського району м. Миколаєва від 15.02.2011 та 14.06.2011 року та винесені на підставі актів. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, на момент пред'явлення обвинувачення ОСОБА_4 обидва зазначених податкових повідомлень-рішень були оскаржені в Миколаївський окружний адміністративний суд і вже на той час податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року було визнано незаконним і скасовано.

Вважає, що пред'являючи обвинувачення ОСОБА_4, досудовим слідством були грубо порушені вимоги ст.56, 22 Податкового кодексу України, а також вказівки Верховного суду України постанови №15 від 08.10.2004 року, в якій зазначено про заборону пред'являти обвинувачення на підставі оскаржуваного рішення податкового органу до прийняття остаточного рішення суду.

Вказує, що на теперішній час обидва податкові повідомлення-рішення скасовані Одеським апеляційним адміністративним судом і залишені без змін Вищим адміністративним судом України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, заперечення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на апеляцію прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

Згідно вимог ст. ст. 327, 334 КПК України(1960р.) вирок повинен бути мотивованим. У мотивувальній частині виправдувального вироку повинні бути викладені результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і в суді, а також мотивовані висновки суду про підстави виправдання підсудного.

Ці вимоги закону судом належним чином виконані не були, внаслідок чого неможливо зробити висновок про правильність або неправильність виправдування ОСОБА_4

Так, частина 4 ст. 334 КПК України(1960р.) вимагає точного викладу у виправдувальному вироку підстави виправдування. Частина 4 ст. 327 КПК України(1960р.) вказує, що виправдувальний вирок постановляється у випадках:

коли не встановлено події злочину, ( тобто коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця);

коли в діянні підсудного немає складу злочину ( тобто коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним);

коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину ( тобто коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають, або не підтверджують вчинення його підсудним.

Однак, мотивування виправдання ОСОБА_4, що наводиться у вироку, є непослідовним, містить внутрішні суперечності. Так, у вироку суд зазначає, що у справі відсутні докази, які підтверджують участь підсудного у вчиненні злочинів та вказує на істотну неповноту досудового слідства. Проте, всупереч своїх доводів про недоведеність участі ОСОБА_4 у вчиненні злочинів суд виправдовує підсудного за відсутністю в його діях складу злочину.

Невизначеність підстав виправдування підсудного є істотним порушенням кримінально - процесуального закону про постановлення законного та обґрунтованого вироку.

Крім того, слід зазначити, що при постановленні виправдувального вироку, обґрунтовування заперечування обвинувачення можливе при всебічній, повній і об'єктивній аргументації висновків суду.

За таких умов суд повинен був ретельно перевірити в судовому засіданні матеріали досудового слідства та мотивувати свій висновок про відхилення доказів обвинувачення. Цих вимог закону судом не додержано.

Так, із змісту вироку вбачається, що суд вдався до переліку доказів обвинувачення, однак, оцінив їх лише вибірково.

Так, судом не дано оцінки тим доказам, з якими сторона обвинувачення обґрунтовувала не тільки безтоварність операцій з ЗАТ СФ «Житлобуд-Ніко», а й фактичну відсутність будь якої господарської діяльності фірми «Де-Лонге».

Зокрема показанням свідків ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, висновкам судо-почеркознавчих експертиз №6465 від 10.10.11р., №7027 від 24.11.11р., №7028 від 28.11.11р., №62 від 13.01.11р. з цього приводу.

Не зазначено у вироку з яких мотивів суд не взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи №2/86 від 14.11.11р., та в чому його невідповідність вимогам закону та суперечливість з матеріалами кримінальної справи.

Натомість, в основу свого висновку про виправдування ОСОБА_4 суд взяв висновок експерта №3513-1515 від 19.04.2013р. який містить у собі оцінку та висновки щодо питань, з яких правову оцінку має надати суд у сукупності з іншими доказами.

Щодо рішень Одеського апеляційного суду, на які є посилання у вироку, то вони також підлягають оцінюванню лише у сукупності з іншими дослідженими судом матеріалами справи та в контексті п.9 ч.1 ст.6 КПК України (1960р.) не тією обставиною, що виключає провадження по справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення законного та обґрунтованого вироку, що є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи повинні бути всебічно, повно і об'єктивно досліджені всі докази по справі, яким у сукупності необхідно надати належну оцінку, та в залежності від установленого відповідно вимогам ст. 324 КПК України (1960р.) прийняті рішення щодо винності або невинності підсудного.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України(1960р.), колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Головуючий

Судді