Ухвала суду № 33992418, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» та просило стягнути з відповідача 2 409 180 грн. 06 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році та 16 864 грн. 40 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України «Про зайнятість населення», а тому посилання позивача на те, що причиною невиконання ним вищевказаної норми стало ненаправлення інвалідів на підприємство центром зайнятості необґрунтоване.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2012 рік складає 2837 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 64 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 113 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16072 грн.

Відповідачем було нараховано ПАТ «Миронівська птахофабрика» суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 409 180 грн. 06 коп. та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16 864 грн. 40 коп.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Наявними матеріалами справи встановлено вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, зокрема, шляхом подання до Канівського міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вакансій.

Водночас, позивачем не надано суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, як і не надано доказів, що органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу, чи доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування з відмовою в такому працевлаштуванні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було створено належні умови для забезпечення працевлаштування інвалідів та у його діях відсутнє порушення норм чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 183- 3,197 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.