Постанова № 33984396, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферопль

11 вересня 2013 р. 11:53 Справа №801/6638/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представника позивача та третьої особи: Ярославцев А.В., представника позивача: Третьякової О.Г.

за позовом Центру зайнятості Автономної Республіки Крим

до ОСОБА_3 третя особа - Сімферопольський міський центр зайнятості про стягнення

про стягнення

Суть спору: Центр зайнятості АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути суму витрат сплачених на проведення навчання у розмірі 1705,24 грн.

Позов мотивовано стягненням коштів витрачених на проведення навчання відповідача особи, як шукає роботу і знаходилася на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості. ОСОБА_3 направлялася на навчання до відповідно центру, однак заняття на відвідувала, у зв'язку з чим грошові кошти перераховані на її навчання, підлягають поверненню у відповідності з нормами діючого законодавства.

Представники позивача та третьої особи на позовних вимогах наполягали, клопотали про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Будучи присутнім раніш у суді позов не визнав. Пояснив, що кошти на навчання не отримував, учбовий заклад не відвідував з підстав наявності певної освіти. Договір на навчання не підписував, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"(далі Закон).

Відповідно до п.1 ст.22 Закону застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст.22 Закону допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5 067-1V (далі Закон № 5067) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 19/2013 затверджене Положення про державну службу зайнятості України (далі - Положення).

Відповідно до ст.3 зазначеного Указу Державна служба зайнятості України є правонаступником відповідних органів державної служби зайнятості.

Основними завданнями Служби є, зокрема, здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду (п.п.11 п.3 зазначеного Положення).

Згідно п.п. 25,28,29 п. 4 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань: виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду; представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту і т.п.; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснює контроль за використанням коштів Фонду, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи.

П.п. 8,9 п. 5 Положення передбачено, що служба з метою організації своєї діяльності має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також: несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до закону України «Про зайнятість населення».

Згідно п.7 Положення Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах.

Ст. 5 Указу Президента України від 16.01.2013 р. № 19\2013 визначено, що Кабінету Міністрів України: 1) у тримісячний строк привести свої рішення у відповідність із цим Указом; вирішити в установленому порядку питання щодо припинення державної служби зайнятості; здійснити інші заходи, що випливають із цього Указу; 2) до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Державної служби зайнятості України та її територіальних органів, забезпечити виконання їх функцій відповідними органами державної служби зайнятості.

У відповідності до пункту 1 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.91 N 47 (з подальшими змінами та доповненнями), Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до Сімферопольського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та у зв'язку з відсутністю підходящої роботи 27.08.2012 року їй був наданий статус безробітного.

11.09.2012 р. між відповідачем та Сімферопольським міським центром зайнятості укладений договір № 015012091100003, відповідно до умов якого відповідача направлено на професійну підготовку за рахунок коштів Фонду до Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за спеціальністю «закрійник».

Судом встановлено, що 17 грудня 2012 р., у зв'язку з невідвідуванням навчання без поважної причини, ОСОБА_3 на підставі наказу Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 105, була відрахована зі складу слухачів навчального закладу.

Відповідно до п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.3.1.2. Договору № 015012091100003 від 11.09.2012 р. у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір витрат на професійне навчання ОСОБА_3 становить 1705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн., 24 коп. та підтверджується розрахунком № 14 від 29.01.2013 р.

05.02.2013 р. на адресу відповідача направлений лист (вих. № 03-292) з пропозицією з'явитися до центру зайнятості з метою вирішення питання щодо компенсації понесених витрат на професійне навчання.

Однак, витрати відповідачем не відшкодовані, зазначене стало підставою для звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків гарантії, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Крім виплати допомоги по безробіттю, відповідно до ст.7 Закону безробітним також надаються такі соціальні послуги як професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації безробітних. Статтею 21 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що професійна підготовка безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Статтею 8 Закону встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом та статутом Фонду.

Згідно ч.6 ст.10 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме у судовому порядку, визначена також ст. 39 Закону № 1533.

Так, ОСОБА_3 на підставі договору укладеного з Сімферопольським міським центром зайнятості АРК № 015012091100003 від 11.09.2012р. була направлена на навчання до Кримського центру професійно - технічної освіти державної служби зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений про початок навчання 11.09.2012 року, що підтверджується корінцем направлення на навчання від 11.09.2012р № 100060712116304.

Проте, відповідно до записки викладача ОСОБА_4 та наданому табелю за жовтень 2012р., ОСОБА_3 не відвідувала заняття з 10.12.2012 року, у зв'язку з чим наказом Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості №105 від 17.12.2012 року була відрахована зі складу слухачів.

Судом з'ясовано, що відповідно до п.п.2.1.1 Договору професійного навчання відповідач зобов'язаний приступити у визначені службою строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знать.

У пункті 3.1.2 вказаного Договору зазначено, що у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Договір був підписаний обійми сторонами, тобто відповідач повідомлений про наслідки відповідальності у разі не виконання приписів вказаного Договору.

Листом від 05.02.2013 р. вих. № 03-292 ОСОБА_3 повідомлено про існування заборгованості перед позивачем, у зв'язку з припиненням навчання без поважних на це причин, та для з'ясування усіх обставин з'явитися до Сімферопольського МЦЗ для вирішення питання щодо повернення витрачених сум на її навчання, яке було отримано останньою 22.02.2013р. що підтверджується особистим приписом відповідача.

Станом на день розгляду справи кошти в сумі 1705,24грн. відповідачем до Сімферопольського міського центру зайнятості не повернені.

Більш того, позивачем неодноразово пропонувалося навчання з подальшим працевлаштуванням, проте відповідача пропозиції щодо роботи не влаштовували.

Суд не приймає доводів відповідача стосовно того, що укладений Договір був підписаний іншою людиною, а особистий підпис ОСОБА_3 був підроблений та про те що вона не була повідомлена про наслідки відповідальності у разі не відвідування курсів, так як це спростовуються дослідженими документами під час розгляду справи, а саме: відомістю Сімферопольського МЦЗ з датами відвідування відповідача та її підписами про це 20.08.2012р., 23.08.2012р., 27.08.2012р., 30.08.2012р., 10.09.2012р.,11.09.2012р.

Крім того, допитана у суді свідок ОСОБА_5, спеціаліст Сімферопольського МЦЗ, суду пояснила, що з ОСОБА_3 на прийомах спілкувалася особисто. З 27.08.12 ОСОБА_3 був наданий статус особи, яка шукає роботу. На прийоми до центру відповідач приходила особисто, пред'являла паспорт та трудову книжку. Всі прийоми були відміченні у відомості, де ОСОБА_3 особисто ставила свої підписи. 11.09.2012р. відповідач була ознайомлена з договором про направлення на навчання, у якому самостійно підписалася та поставила дату. Направлення на навчання отримувала особисто, яке повернула з відміткою про початок навчання. Згодом від навчального закладу надійшла інформація та документи про відрахування ОСОБА_3 з причини не відвідування навчання.

Суд приймає пояснення свідка, як належний доказ, так як наданні свідчення відносно перебування на обліку в центрі зайнятості та проходження навчання відповідачем, не суперечать дослідженим вище доказам та спростовують наданні заперечення відповідача.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що Центр зайнятості АР Крим обґрунтовано пред'явив позов про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1705,24 грн., витрачених на її професійне навчання.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для задоволення позову Центру зайнятості АР Крим з урахуванням викладених вище висновків суду.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються..

Під час судового засідання, яке відбулось 11.09.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 17.09.2013 року.

Керуючись ст.ст.94,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Сімферопольського міського центру зайнятості (95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 7а; р/р 37174130201100 в УДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708706) витрати на професійне навчання у розмірі 1705,24 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.