Постанова № 33984411, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2013 р. (13:09) Справа №2а-13957/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 30.08.2013 року, свідоцтво НОМЕР_3 від 26.12.2011 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002451702 від 08.11.2012 року.

Заявою від 01.10.2013 року позивач уточнив позовні вимоги в частині номеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та зазначив вірний номер - 0002451702.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на помилковість висновків перевірки відносно недійсності правочинів, укладених ним з КП «Альянс» та ПП «Кримторг», оскільки фактичне здійснення вказаних угод підтверджується всіма необхідними первинними документами. Реальними наслідками названих правочинів для позивача є отримання товарів від контрагентів та їх подальша реалізація. Крім того, позивач зазначив про те, що у періоді, який перевірявся, контрагенти були юридичними особами, перебували на податковому обліку, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Враховуючи зазначене, позивач вказав на правомірність формування ним податкового кредиту на підставі документів, отриманих від КП «Альянс» та ПП «Кримторг».

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 01.10.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - під розписку у судовому засіданні 24.09.2013 року.

Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився. Позиція відповідача обґрунтована тим, що аналізом та проведеною перевіркою позивача не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з КП «Альянс» та ПП «Кримторг». Таким чином, по названим операціям відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість. На підставі зазначеного вище, відповідач вказав на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 11.02.2008 року було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 від 06.12.2010 року (а.с.28).

Згідно з довідкою №173/29-00 від 14.02.2008 року (а.с.30) позивач з 13.02.2008 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Євпаторії за №9306.

Позивачем 26.02.2008 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за НОМЕР_5 (а.с.29).

Таким чином, фізична особа-підприємець - ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Наказом № 758 від 12.10.2012 року (а.с.41) на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у зв'язку із отриманням податкової інформації від ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (вих.№2166/7/22-4 від 24.04.2012 року) про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства та наданими ФОП ОСОБА_2 поясненнями про неможливість відновлення первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) за жовтень 2009 року, з контрагентом КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за вересень 2010 року, В.о. начальника Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2.

Повідомленням №2379/л/17-02 від 10.10.2012 року позивача сповіщено про проведення перевірки, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.39).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим в період з 18.10.2012 року протягом п'яти робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) з питань правомірності нарахування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) за жовтень-листопад 2009 року, по контрагенту КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за вересень 2010 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 20500,00 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року - 6833,00 грн., за листопад 2009 року - 40676,00 грн., за вересень 2010 року - 9600,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

В акті зазначено про те, що перевірку платника податків здійснено у зв'язку із отриманням від ДПІ у м. Сімферополі актів зустрічної звірки КП «Альянс» №36/22/32468182 від 11.04.2012 року та ПП «Кримторг» №22/22/32271261 від 06.04.2012 року, проведених на підставі постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Перевіркою контрагентів встановлено ознаки фіктивності, порушення ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей.

Звіркою встановлено, що КП «Альянс» та ПП «Кримторг» були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження. Оскільки керівники КП «Альянс» та ПП «Кримторг» не здійснювали від імені підприємства безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність неможливо вважати підприємницькою.

Первинна документація із реквізитами фіктивних підприємств не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Таким чином, всі операції купівлі-продажу за участю КП «Альянс» та ПП «Кримторг» спрямовані на здійснення операцій із надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи результати зустрічної звірки контрагентів, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та КП «Альянс», ПП «Кримторг».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 обмінювалась документами на товари та послуги з контрагентами, що мають ознаки фіктивних підприємств.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування податкового кредиту.

Ведення ОСОБА_2 податкового обліку на підставі документів, отриманих від КП «Альянс» та ПП «Кримторг», призвело до порушення платником податків норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1654/17-02-НОМЕР_2 від 01.10.2012 року (а.с.7-17).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 08.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002451702 (а.с.18), в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 25625,00 грн., у тому числі 20500,00 грн. за основним платежем та 5125,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, проведеною перевіркою позивача встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень-листопад 2009 року, а також вересень 2010 року.

У зазначений період порядок оподаткування податком на додану вартість було встановлено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, зі змісту наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що право платника податку на податковий кредит виникає у випадку наявності його документального підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Кримторг».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем-постачальником та контрагентами-покупцями (ВАТ «Пансіонат для лікування батьків з дітьми «Береговий», Медичний реабілітаційний центр МВС України «Буревесник») були укладені догори на поставку продуктів харчування (а.с.226-232). Здійснення поставки за названими договорами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (накладними, рахунками, а також податковими накладними).

Відповідно до наданих позивачем пояснень, продукти харчування з метою їх подальшої реалізації контрагентам-покупцям були придбані ним у КП «Альянс» та ПП «Кримторг».

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента ПП «Кримторг» у період жовтень-листопад 2009 року на загальну суму 65399,92 грн., у тому числі ПДВ - 10900,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №54976 від 02.10.2009 року та №57534 від 01.11.2009 року (а.с.233,235).

Оплату за отримані товари позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру №54976 від 02.10.2009 року та №57534 від 01.11.2009 року (а.с.233,235).

Крім того, судом встановлено, що позивачем було отримано товарно-матеріальні цінності від контрагента КП «Альянс» у вересні 2010 року на загальну суму 57600,00 грн., з них ПДВ - 9600,00 грн., що підтверджується накладною №1974 від 01.09.2013 року (а.с.237).

Оплату позивачем за отриманий товар проведено у повному обсязі згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3561 від 16.09.2010 року (а.с.237).

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

За наслідками проведених господарських операцій ПП «Кримторг» та КП «Альянс» на адресу позивача були виписані податкові накладні:№54976 від 02.10.2009 року на суму 40999,90 грн., з них ПДВ - 6833,33 грн.; № 57534 від 01.11.2009 року на суму 24400,02 грн., з них ПДВ - 4066,67 грн.; №1974 від 01.09.2010 року на суму 57600,00 грн., з них ПДВ - 9600,00 грн. (а.с.234,236,238).

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підсумовуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що позивачем фактично було отримано товари від контрагентів ПП «Кримторг» та КП «Альянс», проведено оплату їх вартості і використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Ці дані також підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою, за результатами якої ТОВ «Кримське експертне бюро» складено висновок №10/13 від 26.07.2013 року (а.с.60-65).

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи №10/13 від 26.07.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагентів позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагентів первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами КП «Альянс» і ПП «Кримторг» « податкова інспекція обумовлює реєстрацією контрагентів на підставну особу. Однак, порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

На підтвердження своїх доводів відповідачем суду було надано вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво.

Однак, суд зазначає, що обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс», ПП «Кримторг» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені контрагента невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, на нього не можу бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, висновок про неможливість ведення позивачем на підставі первинних документів, що отримані від названих контрагентів, є таким, що не відповідає дійсним обставинам.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від КП «Альянс» та ПП «Кримторг».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з названими контрагентами.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення №0002451702 від 08.11.2012 року є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 256,25 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002451702 від 08.11.2012 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 256,25 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.