Постанова № 33981336, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 94217/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними висновків акту планової виїзної перевірки № 4/23-2/32360878 від 04.01.2011 року, податкових повідомлень-рішень №№ 0000162302/0 та 0000172302/0 від 20.01.2011 року, податкової вимоги від 02.02.2011 року № 327/2487/10/24-150/905 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2011 року № 2733/995,-

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» (надалі ТзОВ «Енерго Шлях Буд», позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (надалі ДПІ в м. Івано-Франківську, відповідач) про визнання недійсними висновків акту планової виїзної перевірки №4/23-2/32360878 від 04.01.2011 року, податкових повідомлень-рішень №№0000162302/0, 0000172302/0 від 20.01.2011 року, податкової вимоги №327/2487/10/24-150/905 від 02.02.2011 року та рішення про опис майна у податкову заставу №2733/995 від 08.02.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в акті перевірки від 04.01.2011 року за №4/23-2/32360878 безпідставно зробив висновки про заниження позивачем сум податку на прибуток в розмірі 1041644,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 1 039 316,00 грн.. Крім того, відповідачем, на думку позивача, у порушення вимог податкового законодавства протиправно винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0000162302/0, 0000172302/0 від 20.01.2011 року, податкова вимога від 02.02.2011 року №327/2487/10/24-150/905 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2011 року №2733/995, які підлягають скасуванню. Просив суд належно дослідити господарські операції позивача з такими суб'єктами господарювання як ТзОВ «Інженерно - Будівельне об'єднання», ТзОВ «Буд ЮА», ТзОВ БФ «Універсал Консалт» та ТзОВ «Респект Плюс», оскільки саме ці операції мали вплив на формування розміру податкового кредиту та сплати податкових зобов'язань в частині податку на додану вартість ТзОВ «Енерго Шлях Буд».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

З позицією суду першої інстанції не погодився апелянт - ТзОВ «Енерго Шлях Буд», вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не здійснив належної перевірки доказів, на які покликався позивач, а лише взяв за основу відомості, що викладені в акті перевірки. Позивач також звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку замовника здійснювати перевірку даних, які вказуються продавцем (підрядником) в первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. З цих підстав просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» (попередня назва «Енергобуд») зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа 07.05.2003 року, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32360878 (а.с. 94 т.2, 120-127 т.3). З 11.11.2010 року ТзОВ «Енергобуд» змінило назву на ТзОВ «Енерго Шлях Буд». Відповідно до п.1.3.1 Статуту Товариства ТзОВ «Енерго Шлях Буд» є правонаступником ТзОВ «Енергобуд» по всіх його правах і обов'язках (а.с. 235-244 т.3).

Матеріали справи містять докази на проведення у жовтні-грудні 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську планової виїзної податкової перевірки товариства з обмеженою відповідальність «Енерго Шлях Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2009 року. Перевіркою, серед іншого, встановлені порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» твід 22.05.1997 року №283/97, із змінами та доповненнями, та встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства в розмірі 1 041 644,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, із змінами та доповненнями, та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 1 039 316,00 грн. (а.с. 76 т.1) .

За результатами перевірки складений акт №4/23-2/32360878 від 04.01.2011 року, на підставі якого відповідачем 20 січня 2011 року, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 97 699,00 грн., в тому числі 78 159,00 грн. за основним платежем і 19 540,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000172302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 959,00 грн., в тому числі 81 567,00 грн. за основним платежем і 20 392,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 17-92, т.1, 204-234 т.2).

Судом першої інстанції досліджувались докази в обґрунтування наявності договірних відносин з такими суб'єктами господарювання, як : ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», ТзОВ «Буд ЮА», ТзОВ БВ «Універсал Консалт». З врахуванням того, що в акті перевірки позивача вказується на вилучення ряду первинних документів вказаних контрагентів у рамках порушеної кримінальної справи, судом першої інстанції необґрунтовано взято цю обставину до уваги, як доказ на доведення нікчемності укладених правочинів.

Згідно укладених договорів субпідряду між позивачем та ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», ТзОВ «Буд ЮА», позивач набув функцій замовника у договорах будівельного підряду, що вчинені на виконання вимог положень цивільного законодавства, котрі регламентують відносини будівництва. Як засвідчують матеріали справи, залучення підрядних організацій здійснювалось для виконання замовлень по будівництву «Заводу по виробництву МДФ» в м. Коростень Житомирської області.

Колегія суддів вважає безпідставним та передчасним твердження податкового органу щодо нікчемності укладених угод, та формування податкового кредиту за результатами операцій, котрі не відбулися. Відповідність будівельних робіт вимогам спеціального законодавства та положенням договору не може оцінюватися лише одним актом податкової перевірки позивача, оскільки не сприяє повному вставленню обставин господарських відносин, результатом чого є створення нового об'єкту будівництва, отримання товару чи надання послуг. На доведення правомірності чи відсутності законних підстав щодо формування податкового кредиту податковий орган повинен володіти інформацією щодо завершення кримінальних справ по ряду контрагентів позивача, висновками спеціальних установ щодо наявності та відповідності будівельним нормам об'єкту будівництва. За відсутності таких доказів, висновки податкового органу є недоведеними.

Судом першої інстанції в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень було покладено в основу відсутність первинних документів на виконання договору транспортного експедирування з TзOB «Респект Плюс» №26/10/09 від 26.10.2009 року на загальну суму проведених операцій 375 162,00 грн., в т.ч. ПДВ 62 527 грн. (а.с. 95-97 т.1). Предметом зазначеного договору є надання TOB «Респект Плюс» транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу товариству «Енергобуд». На виконання договору надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме транспортно-експедиційних послуг, відповідно до яких позивачем включено до складу валових витрат кошти в сумі 312 635,00 грн., в т.ч. ПДВ 62 527,00 грн. (а.с. 62-65 т.2).

Судом першої інстанції зазначено, що статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-ІУ передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Враховуючи відсутність у позивача первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що платник податку не має підстав відносити такі витрати до складу валових витрат.

Колегія суддів заперечує твердження суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача протягом періоду, що перевірявся податковим органом, були регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закону № 168), із змінами та доповненнями.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів, можуть містити в собі різні супутні операції із підготовки і забезпечення оптимального транспортного обслуговування, здійснення робіт, пов'язаних із прийманням, доробкою, сортуванням, збереженням вантажів; супроводу й охорони вантажів.

Відповідно до умов укладеного договору транспортного експедирування №26/10/09 від 26.09.2010 року між ТзОВ «Енергобуд» ( правонаступник ТзОВ «Енерго Шлях Буд») та TзOB «Респект Плюс» , останній зобов'язується за плату і за рахунок ТзОВ «Енергобуд» виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів позивача автотранспортом на території України, а також надає додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу ( перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, завантаження та вивантаження вантажу, зберігання ватажу до його передачі вантажоодержувачем у пункті призначення. За договором транспортного експедирування №26/10/09 від 26.09.2010 року TзOB «Респект Плюс» надавались додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу: супровід вантажу, охорону вантажу та інші супутні послуги.

Надаючи транспортно-експедиторські послуги, експедитор - TзOB «Респект Плюс» сам не перевозив вантаж, тобто не був безпосереднім перевізником, що взяв на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу, а безпосередньо брав участь із організації перевезення вантажів. Перевезення вантажів було здійснено силами ТзОВ ««Енерго Шлях Буд», що підтверджується первинними документами. При перевезенні вантажів для власних потреб, так і для їх оформлення ТзОВ «Енерго Шлях Буд» як «вантажовідправник» та «вантажоодержувач», дотримувався загальних вимог щодо змісту та оформлення первинних документів, а саме: накладними та внутрішнє переміщення матеріальних цінностей, подорожніми листами вантажного автомобіля.

Ці обставини не були враховані судом першої інстанції, а додатковим доказом правомірності винесення податкових повідомлень-рішень стало порушення відносно директора товариства «Енерго Шлях Буд» кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України (а.с. 173-177 т.2, 2-8 т.3).

У відповідності до вимог статі 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, суд першої інстанції надав перевагу доказам, які за своєю сутністю не відповідають поняттю доказів у відповідності до ст.69 КАС України, а тому не можуть братися до уваги при оцінці дій податкового органу при винесенні податкових повідомлень рішень. Що стосується доказів отриманих при проведенні перевірки (в рамках КПК України), у тому числі актів перевірок, то вони будуть оцінюватися при розгляді кримінальної справи в суді відповідної юрисдикції.

У відповідності до вимог ст.58.4 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Вказана обставина пов'язана з тим, що до матеріалів справи долучена постанова про порушення кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Енерго Шлях Буд» за ознаками злочину, передбаченого ч.3с ст.212 КК України від 22.01.2011 року.

Додатково, колегія судів зазначає про те, що податковий орган у відповіді від 19.01.2011р. на подане товариством заперечення на факти, що висвітлені в спірному акті податкової перевірки, вказує, що документи, які використовувались в ході проведеної перевірки та в процесі розгляду заперечення не дають підстави зробити висновок щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з рядом контрагентів. А саме ствердження податковим органом факту нікчемності правочинів, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Івано-Франківську неправомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 20.01.11 року №0000162302/0 та №0000172302/0, яким підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 97 699,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 101 959,00 грн., відповідно.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними податкової вимоги від 02.02.2011 року №327/2487/10/24-150/905 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2011 року №2733/995, колегія суддів заперечує висновок суду першої інстанції з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання .

Згідно статті 59 Податкового кодексу України (надалі Кодексу), у разі, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ в місті Івано-Франківську правомірно винесені податкова вимога від 02.02.2011 року №327/2487/10/24-150/905 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2011 року №2733/995 не відповідають вимогам закону, а тому не можуть бути чинними.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними висновків акту планової виїзної перевірки від 04.01.2011 року за №4/23-2/32360878 в частині встановлення податковим органом факту відсутності поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення договорів між ТОВ «Енерго Шлях Буд» з ТОВ «Інженерно Будівельне об'єднання», ТОВ «Буд-ЮА», ТОВ «Респект Плюс» та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт» без мети настання реальних наслідків та їх нікчемності, а також щодо: порушення позивачем вимог п. 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства у розмірі 1041644,00 грн.; порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми цього податку в розмірі 1039313,00 грн., суд дійшов правильного висновку про те, що вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт , який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вказані рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні породжувати, змінювати або припиняти права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У контексті положення зазначеної норми КАС України під рішенням суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів ), якому (яким) його адресовано.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень законодавства довідка.

Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства таким суб'єктом .

Тобто, акт перевірки від 05.04.2011 року за №565/23-4/35047482, в якому зафіксовані факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, не являється рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, не має обов'язкового характеру та не створює прав і не встановлює обов'язків для нього.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011р.у справі № 2а-583/11/0970 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000162302/0 та № 0000172302/0 від 20.01.2011 року, податкову вимогу від 02.02.2011 року № 327/2487/10/24-150/905 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2011 року № 2733/995. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й. Коваль