Ухвала суду № 33981074, 08.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1818/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року адміністративний позов ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про скасування рішення - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області в якості платника страхових внесків.

З 26 лютого 2013 року по 04 березня 2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня 2000 року до 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2013 року № 88.

Вказаним актом зафіксовано, що при поданні форми «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2009 року позначки «Відомості про підстави для обліку спеціального стажу» не внесені по 58 працівникам, які вказані в заяві, чим порушено п. 4 ч. 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 01 січня 2011 року.

Порушення, встановлені при проведенні перевірки, стали підставою для прийняття відповідачем рішення від 04 березня 2013 року № 28 про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170, 00 грн. на підставі положень п. 5 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно п. 4 ч. 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 5 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно з п.п. «е» та «й» пп. 12 п. 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме статті 17 - 19, ч.ч. 1-9 статті 106 виключено.

В свою чергу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Таким чином, п. 4 ч. 2 статті 17, п. 5 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2011 року втратили чинність, тобто на момент прийняття спірних рішень не діяли.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України в рішенні від 09 лютого1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у ч. 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Між тим, в контексті зазначеного, твердження відповідача про те, що на момент вчинення правопорушення в нього, відповідно до абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», були повноваження на застосування фінансових санкцій суд не бере до уваги з огляду на наступне.

В силу абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Тобто, вказаною нормою встановлено, що у відповідача зберігаються повноваження саме щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та застосування відповідних фінансових санкцій, а не повноваження щодо встановлення порушення норми (в даному випадку статті 17), яка втратила чинність на момент проведення перевірки, та в подальшому застосовування штрафних санкцій за її порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п. 5 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що втратив чинність з 01 січня 2011 року, станом на день прийняття спірного рішення є протиправним.

За таких підстав рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області № 28 від 04 березня 2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, у розмірі 170, 00 грн. прийняте відповідачем не на підставі та не в межах повноважень, визначених Законом, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.