Ухвала суду № 33977301, 09.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2207/13-ц Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/4525/13 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 56 09.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

8 жовтня 2013 року 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру задоволено, шляхом заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України в Київській області до набрання рішенням суду законної сили реєструвати місце проживання будь-яких осіб (в тому числі малолітніх і неповнолітніх) за адресою: квартира АДРЕСА_1.

18 травня 2013 року ОСОБА_1, яка не брала участі у розгляді справи, звернулася із заявою про скасування заходів забезпечення, обґрунтовуючи її тим, що вказана ухвала порушує її права та права її малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За місцем свого проживання заявник не може зареєструвати дитину у вказаній квартирі, у зв'язку з чим позбавлена можливості отримати на дитину матеріальну допомогу при народженні дитини, по догляду за дитиною до трьох років, а також оформити субсидію.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2013 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даною ухвалою, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою скасувати вжиті заходи забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5, 6 ст. 154 ЦПК України, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, явка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Такою істотною обставиною, на думку заявника, є той факт, що вона є членом сім'ї ОСОБА_2 та відповідно до вимог ст. 405 ЦК України та 156 ЖК України має довічне право користування спірною квартирою, тому без згоди власника може вселити та зареєструвати малолітню доньку ОСОБА_5 у спірному помешканні.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, яка не є стороною у справі, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року порушує її права щодо позбавлення можливості отримати на дитину матеріальну допомогу при народжені дитини, по догляду за дитиною до трьох років, а також оформити субсидію.

Судова колегія погоджується із такими висновками, так як вони обґрунтовані і відповідають вимогам закону.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджується поясненнями заявника, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який постійно проживає в квартирі АДРЕСА_3 та має малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, проте в лютому 2011 року заявник виїхала на постійне місце проживання у квартиру чоловіка, де проживала до кінця січня 2012 року.

Частинами 2, 4 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже ті обставини, які наводить в своїй заяві ОСОБА_1 не є поважними підставами для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки вона не є членом сім'ї позивача ОСОБА_2 у зв'язку із створенням своєї сім'ї з окремим місцем проживання, тому суд вірно не взяв до уваги вимоги ст. 405 ЦК України та 156 ЖК України і обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Крім того, як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України в Київській області до набрання рішенням суду законної сили реєструвати місце проживання будь-яких осіб (в тому числі малолітніх і неповнолітніх) за адресою: квартира АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_7 не є членом сім'ї ОСОБА_2 та має намір прописати третіх осіб у спірній квартирі, чим утруднити виконання можливого рішення суду щодо визнання права власності на вказану квартиру.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, а саме із обмеженням заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України в Київській області вчиняти дії лише в межах позовних вимог, крім того відповідає меті їх застосування.

Враховуючи те, що остаточне рішення по вказаній справі судом не ухвалено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необхідність у вжитих ухвалою суду від 13 березня 2013 року заходах забезпечення позову не відпала.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в ухвалі.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: