Ухвала суду № 33972064, 03.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8730/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.13р. у справі №826/8730/13-а за позовом ТОВ «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняття митної декларації, повернення надмірно сплачених коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення №100270000/2013/410251/2 від 17.05.13р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/10279 від 17.05.13р. та повернення суми переплати податку на додану вартість в розмірі 9 263,19 грн., суми митного збору - 4 210,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, було виявлено розбіжності у деяких документах. Декларанта було повідомлено та запропоновано надати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості, однак у зв'язку з наданням позивачем частково документів, митним органом було прийнято рішення про застосування резервного методу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що чинним законодавством України чітко визначений механізм повернення коштів, а саме з урахуванням таких чинників як наявність факту повернення надмірної сплати коштів, звернення платника до відповідного органу та висновок митного органу про повернення коштів.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.12.12р. між ТОВ «Ардіс» та фірмою QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD було укладено контракт №2013DC-UA-01, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває товар для подальшої реалізації на території України (пункт 1.1.). Поставка товару на підставі даного договору здійснюється партіями. Під партією «Сторони» розуміють найменування, кількість і вартість товару, вказані в інвойсі (комерційному інвойсі), який є невід'ємною частиною даного контракту (пункт 1.2.) (а.с.60-61).

17.05.13р., на підставі вказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар:

Товар №1 (шини пневматичні гумові нові: торгова марка: DOUBLE CAMLE. Виробник: QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD. Країна виробництва: СN. ): мотоциклетна шина 2,75*17 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 350 шт.; мотоциклетна шина 2,50*17 камерний тип (без камери), мод. FT-112, ТМ DOUBLE CAMLE - 700 шт.; мотоциклетна шина 2,75*17 камерний тип (без камери), мод. ST-101, ТМ DOUBLE CAMLE - 900 шт.; мотоциклетна шина 3,00*18 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 700 шт.; мотоциклетна шина 2,50*16 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.

Товар №2 (шини пневматичні гумові нові: торгова марка: DOUBLE CAMLE. Виробник: QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD. Країна виробництва: СN. ): мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-207, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.; мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-212, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.; мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-211, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.; мотоциклетна шина 3,00*10 камерний тип (без камери), мод. FT-105, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.; мотоциклетна шина 3,00*10 камерний тип (без камери), мод. ST-119, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.; мотоциклетна шина 3,50*10 камерний тип (без камери), мод. XM-116, ТМ DOUBLE CAMLE - 500 шт.; мотоциклетна шина 120/70*12 безкамерний тип, мод. FT-127, ТМ DOUBLE CAMLE - 350 шт.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем було подано електронну митну декларацію МД-2 №100270000/2013/246576 від 17.05.13р. з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40» (а.с.63-64).

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких наведений у графі 44 МД-2 від №100270000/2013/246576 від 17.05.2013 року, зокрема: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0007288 від 03.12.12р.; зовнішньоекономічний контракт №2013DC-UA-01 від 27.12.12р. (а.с.60-61); комерційний інвойс FB 13119ZHMD від 20.03.13р. (а.с.62); інформація про вантаж від 17.05.13 р. імпорт 40 ЕЕ (а.с.66); акт про вагу товару СГК-2 ИМТП від 16.05.13р. (а.с.79); міжнародна товарно-транспортна накладна 657776 від 16.05.13р. (а.с.67); коносамент (BILL OF LANDING) MSCUQC 327270 (а.с.68); довідка про вартість перевезення №140513-005 від 14.05.13р. (а.с.69); сертифікат походження товару CCPIT 122425951 (а.с.70-71); пакувальний лист FB13119ZHMD від 20.03.13р. (а.с.72); платіжне доручення в іноземній валюті №157 від 23.04.13р. (а.с.73); сертифікат Торгово-Промислової палати Китаю (дійсності) комерційного інвойсу №134401А1/01154 та комерційний інвойс (а.с.74-75); екологічна декларація №13510 від 16.05.13р. (а.с.77); інформаційний лист 139/05 від 16.05.13 р. про відсутність страхування вантажу (а.с.78); видаткова накладна №АР-0000351 від 07.02.13р. (а.с.80); видаткова накладна №АР-0001339 від 22.03.13р. (а.с.81); митна декларація країни відправлення (а.с.82-84); лист від фірми QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD, яким підтверджується дана ціна на товари (а.с.85).

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митницею було встановлено певні розбіжності в них, а саме: митна декларація країни відправлення надана декларантом з порушенням вимог листа Держмитслужби від 08.10.10р. №11/2-10.16/11627-ЕП; у митній декларації країни відправлення вказаний код товару 40114000, а в сертифікаті походження товару від 28.03.13р. №ССРІТ 122425951 зазначений код товару 40112000; у видаткових накладних від 07.02.12р. №АР-0000351 та від 22.03.13р. №0001339 не вказано код ЄДРПОУ одержувача товару.

Відповідачем-1 у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Перелік витребуваних документів був доведений до відома уповноваженої особи позивача - ТОВ «Ардіс» повідомленням від 17.05.13р. (а.с.64-65).

27.02.13р. декларантом позивача було надано наступні додаткові документи: видаткові накладні (а.с.141-142) та митну декларацію країни відправлення (а.с.82-84).

17.05.13р. митним постом «Столичний» Київської регіональної митниці було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410251/2 (а.с.87), яким було скориговано митну вартість товару №1 - з 7,29 доларів США до 8,42 долара США, а товару №2 - з 7,00 доларів США до 8,42 долара США.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

У тексті вказаного рішення з посиланням на відповідні норми Митного кодексу України зазначено, що воно було прийняте у зв'язку з тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України), використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України), використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п.2 ст.58 Митного кодексу України); декларант відмовився від подання додаткових документів.

Також відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.13р. №100270000/2013/410251/2 митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №100270000/2013/10279 від 17.05.13р. (а.с.86).

Позивачем у відповідності до вимог ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України і товар був випущений у вільний обіг під сплату гарантійних зобов'язань.

Для випуску товарів у вільний обіг 17.05.13р. позивач оформив вантажну митну декларацію №100270000/2013/246620 за формою МД-2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом (а.с.88-89).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом необґрунтовано витребувано від позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані Товариством документи розкривали повний зміст та обсяг ввезеного товару. Окрім того, митним органом не зазначено які саме сумніви виникли у останнього при вирішенні питання невідповідності заявленої позивачем митної вартості, які послугували для витребування додаткових документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»; ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме: а) митна декларація країни відправлення надана декларантом з порушенням вимог листа Держмитслужби від 08.10.10р. №11/2-10.16/11627-ЕП; б) у митній декларації країни відправлення вказаний код товару 40114000, а в сертифікаті походження товару від 28.03.13р. №ССРІТ 122425951 зазначений код товару 40112000; в) у видаткових накладних від 07.02.12р. №АР-0000351 та від 22.03.13р. №0001339 не вказано код ЄДРПОУ одержувача товару.

Однак, вказані митним органаом розбіжності у поданих документах, колегія суддів не вважає такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Слід зазначити, серед документів, передбачених ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, відсутня митна декларація країни відправлення, сертифікат походження товару та бухгалтерські документи щодо подальшого відчуження товару, у яких митним органом було знайдено розбіжності, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі документи не можуть впливати на числові значення складових митної вартості товару, а отже відповідач не може аналізувати такі документи на предмет наявності в них розбіжностей.

Посилання митного органу на невідповідність митної декларації країни відправлення вимогам листа Держмитслужби від 08.10.10р. №11/2-10.16/11627-ЕП не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на те, що митне законодавство України не містить вимог до оформлення експортної декларації країни відправлення, а лист Держмитслужби не має характеру нормативно-правового акту, тому не може вважатись обов'язковим для виконання.

Доводи митного органу про невідповідність кодів товару у митній декларації країни відправлення (вказаний код 40114000), та в сертифікаті походження товару від 28.03.13р. №ССРІТ 122425951 (код 40112000) колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі розбіжності виявлено в неосновних документах, показники яких можуть впливати на митну вартість оцінюваних товарів. Декларант визначав митну вартість за першим (основним) методом, тобто відповідно до умов контракту №2013DC-UA-01 від 27.12.12р. та комерційного інвойсу FB 13119ZHMD від 20.03.13р. Вказаними документами сторони узгодили ціну виходячи із певної вартості за 1 штуку виробу, в залежності від його типу, при розрахунку ціни коди товарів не враховувались.

Крім того, як в оформленій та наданій декларантом первісній ВМД № 100270000/2013/246576 (графа 33 ВМД / а.с. 63), так і в Рішенні №100270000/2013/410251/2 (графа 20 / а.с. 20), яке оформлював сам митний орган, було чітко зазначено код ввезеного товару за УКТЗЕД - 40114080. На момент витребування додаткових документів митний орган не зазначав такі підстави як сумніви з приводу саме правильності визначення коду товару. Документів на підтвердження цієї характеристики товару Митницею не витребовувалось, рішення при визначення іншого коду товару не приймалось.

Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, що всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.

Поряд з цим, відповідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації. Митним органом, згідно оформленої Картки відмови №100270000/2013/10279, в якій лише зазначено, що причиною відмови є те, що митним органом проведене коригування митної вартості та прийняте відповідне рішення про визначення митної вартості.

Ніяких посилань на сумніви з приводу саме коду ввезеного товару та інші обставини не зазначено. Крім того, в картці відмови зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД за митною вартістю визначеною митним органом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містили об'єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними.

Отже, з врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а відтак рішення прийняті відповідачем -1 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, з врахуванням того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.05.13р. №100270000/2013/410251/2 - протиправне, колегія суддів приходить до висновку про неправомірне донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 9 263,19 грн. та ввізного мита у розмірі 4 210,27 грн.

Як вбачається з поданої позивачем вантажно-митної декларації, у зв'язку із коригуванням митної вартості ним було сплачено 4 210,54 грн. ввізного мита та 9 263,19 грн. - податку на додану вартість (графа 47), сплати яких підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 193-195).

Враховуючи необґрунтованість і протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, то вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти у загальному розмірі 13 473,73 грн. підлягають поверненню, а відтак вимога позивача про повернення цих коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03 липня 2012 р. у справі №21-197а12.

Враховуючи приписи Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2011 р. за № 1237/1997, а також беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейської служби України у місті Києві, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.13р. у справі №826/8730/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.13р. у справі №826/8730/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.