Постанова № 33971195, 01.10.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 118/1183/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Судак

Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Джамілова Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дії, скасування постанови та акту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - ВДВС Судацького МУЮ), в якому просить: визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ Джамілова Н.А. по винесенню постанови про затримку автотранспорту від 29 травня 2013 року; визнати неправомірною та скасувати постанову ВДВС Судацького МУЮ про затримку автотранспорту від 29 травня 2013 року; визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ Джамілова Н.А. по складанню акту опису й арешту майна від 24 червня 2013 року; визнати недійсним акт опису й арешту майна державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ Джамілова Н.А. від 24 червня 2013 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що через незаконні дії державного виконавця при виконанні виконавчого провадження під час оскарження рішень, які стали підставою для видачі виконавчих документів, було винесено постанови про затримання його особистого автотранспорту працівниками ДАІ та акт опису й арешту вказаного автомобіля. Зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на майно вартість якого значно перевищує суму стягнення за виконавчими документами, що є неправомірним та призводить до порушення права позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав що діяв в межах та в спосіб визначений Законом та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відділі Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції знаходяться на примусовому виконанні виконавчі документи: постанова № 011568 від 02.09.2009 року, видана ДПС ВДАІ м. Судак про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1600,00 грн.; постанова № 005921 від 20.07.2009 року, видана ВДАІ м. Судак про стягнення з ОСОБА_1 на користь

держави штрафу у розмірі 612,00 грн.; постанова № 103017 від 24.05.2009 року, видана ВДАІ м. Судак про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 300,00 грн.; постанова № 210 від 30.03.2012 року, видана Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 10200,00 грн.; постанова № 419 від 16.10.2012 року, видана Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 13600,00 грн.; постанова № 569 від 12.12.2012 року, видана Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 17000,00 грн.

У зв'язку з проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання вищевказаних виконавчих документів постановою державного виконавця від 29 травня 2013 року було оголошено в розшук автотранспорт, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме автомобіль марки Nissan моделі Note, державний номер НОМЕР_1, а також актом опису й арешту майна від 24 червня 2013 року накладено арешт на вказаний автомобіль.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

За таких обставин, державний виконавець, при винесенні постанови про затримку автотранспорту від 29 травня 2013 року та акту опису й арешту майна від 24 червня 2013 року діяв у межах своїх повноважень.

Доводи позивача про те, що ним оскаржено певні постанови, винесені Інспекцією ДАБК в АР Крим, а тому державний виконавець не мав виносити оскаржувані постанову та акт спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року закінчено підготовку та призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції ДАБК в АР Крим про визнання неправомірними дії та визнання незаконними та скасування постанов до апеляційного розгляду.

Проте, як встановлено в судовому засіданні і сторонами не оспорюється про наявність вказаного судового рішення під час винесення оскаржуваних постанови та акту державний виконавець не знав, а боржником копія вказаного судового рішення державному виконавцю не надавалася.

Крім того, суд не може не враховувати, що факт оцінки в більшу суму майна, ніж сума за зведеним виконавчим провадженням ще стовідсотково не гарантує, що вказане майно буде реалізовано за цю ціну на прилюдних торгах, оскільки можливі його уцінки у разі відсутності покупців на нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

За таких обставин, у випадках уцінки майна можливо допустити, що вказаного майна може буде недостатньо для задоволення вимог стягувачів.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник в строк, установлений державним виконавцем, зобов'язаний надавати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені відомості позивачем, в строк встановлений державним виконавцем, не надано, про місце зберігання майна державного виконавця не повідомлено, а тому винесена постанова про затримання автотранспорту боржника та акт опису й арешт майна є правомірними та такими, що винесені згідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, перевіривши доводи позовних вимог, з урахуванням принципів, викладених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 71, 160 ч.3, 181 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дії, скасування постанови та акту - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М. Ю. Сич