Рішення № 33965987, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15854/13 25.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант»простягнення 7 774,66 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Нелин Т.М.від відповідача:Ханін О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення 7 774,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р.

В судовому засіданні 04.09.2013 р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 8 264,66 грн.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 8 264,66 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 25.09.2013 р.

25.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вказав, що позивачем не вірно здійснено розрахунок заявленого до стягнення страхового відшкодування та думку відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу страхувальника позивача становить 7 982,67 грн., що з урахуванням зменшення вказаної суми страхового відшкодування на суми 1 446,27 грн. (франшизи за полісом договору добровільного страхування №1035735 від 02.07.2012 р.) та 1 000,00 грн. (франшизи за полісом №АВ/3671132), становить 5 536,40 грн., а враховуючи, що відповідачем зазначена сума сплачена за платіжним дорученням №3261 від 13.09.2013 р., підстави для задоволення позову відсутні. Також, представником відповідача, до відзиву на позовну заяву додано копію полісу №АВ/3671132, з якого вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третім особам становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 р. між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» (страхувальник) укладено страхування автотранспортних засобів №1035735 (надалі - «Договір»).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ.

25.03.2013 р. о 18 год. 50 хв. Пилипець О.В., рухаючись на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6-В в м. Києві, керуючи автомобілем «Daewoo», реєстраційний номер 167-10 ОН, під час руху транспортного засобу заднім ходом нге впевнився, що не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ під керуванням Лінника С.О., який стояв позаду, що призвело до пошкодження транспортних засобів МВС України України в м. Києві.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2013 р. у справі №759/5055/13-п водія Пилипця О.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №40/13 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 01.04.2013 р. СПД Мукієвським М.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ№8371/09 від 12.03.2009 р.) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 8 774,66 грн.

Згідно рахунку-фактурі №СК2-00160 від 04.04.2013 р., складеного ФОП Старовойтова Т.В. (СТО) вартість відновлювального ремонту тарнспорного засобу «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ становить 11 484,77 грн.

Страховим актом №517/13/50ТР25/00/2 від 17.04.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ, внаслідок ДТП, що сталося 25.03.2013 р. о 18 год. 50 хв. на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6-В в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 10 084,77 грн.

На підставі страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ФОП Старовойтової Т.В. (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 10 084,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1696 від 10.06.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 084,77 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину Пилипця О.В. у вчиненні спірного ДТП встановлено у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Пилипцем О.В. транспортного засобу автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер 167-10 ОН, застрахована ТДВ СК «Альфа Гарант» згідно із полісом №АВ/3671132.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Пилипця О.В., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер 167-10 ОН застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/3671132, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст. 29 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта.

Матеріалами справи (звіт №40/13 про визначення вартості матеріального збитку від 01.04.2013 р.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ становить 8 774,66 грн.

Полісом №АВ/3671132 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №АВ/3671132 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 774,66 грн. (8 774,66 грн. вартість відновлювального ремонту згідно звіту експерта №40/13 - франшиза за полісом №АВ/3671132).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, після порушення провадження у справі, а саме 13.09.2013 р. сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 5 536,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3261 від 13.09.2013 р. (призначення платежу страхове відшкодування зг. акту ЦВ/13/0239 до дог. №АВ-0003671132 від 07.09.2012 р.).

В свою чергу, з наявного в матеріалах справи страхового акту №ЦВ/13/0239, вбачається, що вказаним актом, пошкодження транспортного засобу марки «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ, внаслідок ДТП, що сталося 25.03.2013 р. о 18 год. 50 хв. на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6-В в м. Києві, визнано відповідачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 5 536,40 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 5 536,40 грн. відсутній, а відтак провадження у справі в даній частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України,

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позивних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 2 238,26 грн. (7 774,66 грн. - 5 536,40 грн.).

В частині стягнення франшизи у розмірі 500,10 грн. необхідно відмовити з огляду положень абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому , суд відзначає наступне.

Як вже наведено судом, згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Документом, який визначає розмір збитку є Звіт про оцінку колісного транспортного засобу, який, в свою чергу, надано позивачем.

В свою чергу, заперечення відповідача стосовно не вірного розрахунку позивачем розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу страхувальника позивача, ґрунтуються на підставі наданого відповідачем рахунку фактури №0120 від 26.07.2013 р., який в силу положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 р., не може сприйматися судом як документ, що визначає витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, розмір витрат які відшкодовуються відповідачем, визначається, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не рахунку СТО.

Що стосується документу, за підписом оцінювача Стрільця А.В., у якому зазначено, що розмір витрат відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», реєстраційний номер АА 2695 НВ, може зменшитися майже на 17% при використанні запасних частин, які були у вжитку та здійснювати відновлювальний ремонт деталів, які визначені як такі, що підлягають заміні акту огляду транспортного засобу судом також не приймається до уваги, з огляду наявності в матеріалах справи звіту №40/13, данні якого відповідають встановленим вимогам до оцінки КТЗ та викладення її результатів зазначеним у п. 4.4 Методики, на відзнаку наданого відповідачем документу.

Таким чином, суд відзначає, що виплачене позивачем страхове відшкодування здійснено на умовах договору добровільного страхування, за вирахуванням встановленої таким договором франшизи, а заперечення відповідача щодо не коректності розрахунку страхового відшкодування здійсненого та виплаченого у розмірі визначеному позивачем, судом відхиляються, оскільки розмір витрат позивача, що відшкодовуються відповідачем обмежено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що враховано судом при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті в порядку регресу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (01135, м. Київ, вул. Г. Андрющенка, 4-Г; ідентифікаційний код 19411125) страхове відшкодування у розмірі 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 26 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1 618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) грн. 49 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 5 536,40 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2013 р.