Рішення № 33963413, 07.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/12871/12 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/4361/13 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 29 07.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Савченка С.І., Панасюка С.П.

при секретарі - Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 26 серпня 1997 року між ним та його батьком, відповідачем у справі, було укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1

За їх усною домовленістю після укладення договору дарування відповідач продовжував проживати та користуватись будинком.

Далі зазначив, що у 2003 році між його батьками розпочався процес розірвання шлюбу і відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, однак у задоволенні цього позову йому було відмовлено, після чого між ними виникли неприязні відносини, тому він звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з будинку. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року позов задоволено.

Оскільки відповідач добровільно рішення суду не виконав, то він звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Перед вчиненням виконавчих дій по примусовому виселенню, невідомими особами за вказівкою відповідача було здійснено демонтаж елементів конструкції: кованих виробів, підвіконників, дверного полотна, облицювання сходів та каміну, електричних розеток та вимикачів, пошкоджено паркетну підлогу та внутрішнє оздоблення і система водопостачання внаслідок чого будинок став непридатним для проживання.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень руйнівного характеру будинку, становить 199 721 грн., які позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 100 000 грн. і також просив стягнути на його користь з відповідача.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи, що на момент вчинення договору дарування оздоблювальні роботи у будинку не були виконані. Матеріали для виконання цих робіт та самі роботи по оздобленню виконувались за його власні кошти вже після укладення договору дарування, тому після ухвалення рішення про виселення, оздоблювальні матеріали були ним демонтовані, оскільки належать йому. Вважав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повністю. В обґрунтування своєї скарги апелянт послався на те, що суд не врахував висновок експертно-будівельного дослідження, який є належним доказом вартості робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, в даному випадку будинок, тому вважає необґрунтованим висновок суду про те, що розмір шкоди ним недоведений.

У запереченнях відповідач, посилаючись на те, що будинок не руйнувався, а були демонтовані і забрані ним будівельні матеріали, які були вкладені ним в будинок після укладення договору, тому вважав що матеріальна та моральна шкода відсутня.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування збитків суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по демонтажу оздоблювальних матеріалів є правомірними, оскільки він є власником цих матеріалів. Крім того, суд послався на недоведеність позивачем розміру понесених витрат на виконані роботи, оскільки на час звернення до суду позивач вже виконав ремонтні роботи у будинку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

26 серпня 1997 року між сторонами було укладено договір дарування, за яким відповідач подарував позивачу житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 Після укладення зазначеного договору відповідач продовжував проживати у подарованому будинку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 відповідача було виселено із спірного житлового будинку.

Перед виконання зазначеного рішення про виселенням, відповідачем було демонтовано облицювання стін дерев'яною вагонкою, підвіконників з натурального каменю, дверного полотна, сходів та каміну з природного каменю, електричних розеток та вимикачів.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно експертного будівельно-технічного дослідження від 12 серпня 2010 року вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень будинку становить 199 721 грн. При обстеженні експертом спірного будинку встановлені пошкодження руйнівного характеру для усунення яких необхідно провести відновлювальні ремонтно-будівельні роботи. При цьому перелік пошкоджень, який зазначений у висновку, відповідачем не заперечується (а.с.20).

Таким чином встановлено, що відповідач скоїв дії, якими пошкоджено опорядження будинку оздоблювальними матеріалами, який належить позивачу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позов пред'явлений у порядку ст. 1166 ЦК України й суд при вирішенні спору виходив з того, що дії відповідача по демонтажу оздоблювальних матеріалів є правомірними, так як він є власником цих матеріалів

Проте суд не врахував, що демонтовані оздоблювальні матеріали є невід'ємною частиною будинку який належить позивачу і їх демонтаж призвів до руйнівних пошкоджень будинку, чим завдана шкода позивачу, як власнику майна.

При цьому, колегія суддів вважає, що у такому випадку у разі наявності у відповідача матеріальних претензій щодо коштів витрачених ним на спірні матеріали він має право на відшкодування цих коштів і ним не втрачена можливість на заявлення такої вимоги позивачу.

Отже, судова колегія вважає, що наявність у діях відповідача вини у заподіянні шкоди позивачу матеріалами справи доведена.

Крім того, відповідачем не спростований і розмір матеріальної шкоди у сумі 199 721 грн., яка полягає у витратах на відновлювальні ремонтно-будівельні роботи будинку і підтверджується висновком експертного дослідження.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 199 721 грн.

Разом з тим, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Під час розгляду справи позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 199 721 грн. та судові витрати в розмірі 1997 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :