Рішення № 33965082, 08.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/6591/2012 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М.Провадження № 22-ц/780/4832/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 26 08.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Кулішенка Ю.М., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

15 червня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором завдатку №027 від 05 травня 2012 року в розмірі 16 000 грн., штрафних санкцій - трьох відсотків річних - 494, 47 грн., відшкодування моральної шкоди - 21 500 грн., судових витрат по справі.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, вона зазначила, що ОСОБА_2 не виконала своїх обов'язків за вказаним правочином та законом у добровільному порядку, в результаті чого та зобов'язана, окрім іншого, сплатити моральну шкоду в зазначеному розмірі.

Її заподіяння обгрунтовує погіршенням стану здоров'я, самопочуття, заподіянням душевних страждань.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що ОСОБА_1 будь-яких належних і допустимих доказів надання інформаційно-консультаційних послуг відповідачу щодо придбання нею квартири на виконання умов договору завдатку не надала.

Окрім того, у зазначеному договорі не зазначено, які саме інформаційно-консультаційні послуги повинні були надаватись.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, 05 травня 2012 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір завдатку №027 ( а.с. 8-10, 81-83, 128-130 т. 1 ).

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 5.1 правочину, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов'язались укласти, в строк до 19 травня 2012 року, договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 100 кв.м., житловою площею 58 кв.м., за ціною 800 000 грн., що еквівалентно 100 000 доларам США.

Відповідно до п. 3.1 договору завдатку, покупець ( ОСОБА_2 ) гарантує виплату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 винагороду за надані інформаційно-консультаційні послуги.

Винагорода виплачується покупцем, у якості підтвердження намірів, готівкою у сумі 4 000 грн. до підписання договору купівлі-продажу, а 12 000 грн. - в момент укладання цього правочину ( там же ).

19 травня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири за ціною 800 000 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 403 ( а.с. 85-86, 88, 131-132 т.1 ).

До підписання цього правочину ОСОБА_2, згідно умов договору завдатку №027 від 05 травня 2012 року, передала позивачу грошові кошти в сумі 4 000 грн., що підтверджується текстом цього правочину ( п. 3.1 договору ).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, ОСОБА_2, всупереч умов договору завдатку, в момент укладення договору купівлі-продажу квартири не сплатила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 обумовлену суму винагороди за інформаційно-консультаційні послуги у сумі 12 000 грн.

У відповідності до положень ст. 61 ЦПК України, обставина несплати покупцем позивачу 12 000 грн., в данному випадку, не підлягає доказуванню.

Згідно ж до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції викладеного, зокрема, положень матеріального та процессуального права, умов договору завдатку №027 від 05 травня 2012 року про зобов'язання відповідача виплатити суму винагороди в 12 000 грн. в момент укладення договору купівлі-продажу позивачу, не врахував і помилково ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення зазначеної суми боргу за правочином.

За таких обставин, суд першої інстанції, без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 527, 610, 901 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 212-215, ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення в частині вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором завдатку в розмірі 12 000 грн.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції при ухваленні зазначеної частини рішення.

Відповідно, заявлені позовні вимоги у цій частині, на переконання апеляційного суду, підлягають задоволенню згідно положень ст. 309 ЦПК України за їх обгрунтованістю.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір», суд другої інстанції також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 222,00 ( 107,30 + 114,70 ) грн.

При цьому, рішення у решті його частини ухвалено з додержанням норм матеріального і процессуального права, а тому, згідно положень ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга має бути відхилена.

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, як зазначено у позовних вимогах, у відповідності до положень ст. 1167 ЦК України, ст. 60 ЦПК України.

Наявні у справі виписка із медичної карти амбулаторного хворого та довідка ( а.с. 42-44, 46-47 т. 2 ), на думку суду другої інстанції, не є належними та допустимими доказами по справі, згідно положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які не свідчать про заподіяння їй такої шкоди, оскільки перша не відноситься до періоду заподіяння моральної шкоди згідно позовних вимог, а інший документ - свідчить про наявність у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 хронічних захворювань, які не могли виникнути одномоментно та від несплати ОСОБА_2 12 000 грн. боргових зобов'язань.

На переконання апеляційного суду, не грунтуються на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 625 ЦК України, і вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, оскільки зобов'язання ОСОБА_2 не є грошовим у розумінні зазначеної норми матеріального права.

Вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, на переконання апеляційного суду, не можуть бути задоволені також, оскільки зазначені позивачем витрати, що підтвердив у судовому засіданні представник, не пов'язані з розглядом справи у суді, тобто суперечать положенням ст.ст. 79, 84 ЦПК України.

Відповідно, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог і ухвалив, з додержанням зазначених норм права, законне та обґрунтоване рішення.

А тому, зазначені вище доводи апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, не можуть бути підставною для задоволення як позовних, так і апеляційних вимог щодо боргу у розмірі 4 000 грн., моральної шкоди, витрат на правову допомогу.

Інші доводи апеляційної інстанції, зокрема, про несплату позивачу 4 000 грн., спростовуються договором завдатку, який є належним та допустимим доказом у справі.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при ухваленні цієї частини рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди, в частині стягнення боргу в розмірі 12 000 грн. та судового збору, скасувати і ухвалити в цій частині нове про часткове задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг у сумі 12 000 грн. та судовий збір - 221,00 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

Ю.М. Кулішенко