Ухвала суду № 339624, 27.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

27.11.06 Справа № 14/202-2585

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ від 25.07.06 № 44901/7/10-015

на постанову господарського суду Тернопільської області від 19.06.06

у справі 14/202-2585

за позовом ВАТ»Тернопільвтормет»

до відповідача Тернопільської ОДПІ

провизнання нечинними актів ненормативного характеру

за участю представників сторін:

Від позивача_ Сурматюк С.С.

Від відповідача Білий В.В.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 51 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Тернопільської області від

19.06.06 у справі № 14/202-2585, позов ВАТ»Тернопільвтормет»

задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення- рішення від 13.05.04 № 3132/0001092304/0/19436, від 14.06.04 № 3132/0001092304/1/25743, від 25.08.04 № 3132/0001092304/2/3661, від 02.11.04 № 3132/0001092304/3/16294 кожне в частині визначення до сплати суми штрафу в розмірі 9449,94 грв. Визнано нечинними податкові повідомлення- рішення від 13.05.04 № 3136/0001072304/0/19440, від 13.05.04 № 3136/0001072304/0/19440, від 14.06.04 № 3136/0001072304/1/25744, від 14.06.04 № 3136/0001072304/2/3663 кожне в частині визначення податкового зобов»язання на суму 251025 грв. визнано нечинним податкове повідомлення- рішення від 02.11.04 № 3136/0001072304/3/6290 в частині визначення податкового зобов»язання на суму 301782 грв. визнано нечинними податкові повідомлення- рішення від 13.05.04 № 3134/0001082304/0/1948, від 14.06.04 № 3134/0001082304/1/25742, від 25.08.04 № 3134/0001082304/2/3662, від 02.11.04 № 3134/0001082304/3/6242 кожне в частині визначення податкового зобов»язання на суму 6511,99 грв. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Тернопільська ОДПІ

подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати,

в позові відмовити.

При цьому апелянт зазначає, що при задоволенні позовних вимог ВАТ "Тернопільвтормет" щодо скасування податкового повідомлення - рішення №3136/0005372303/0/19440 від 13.05.2005р. по податку на прибуток, суд не повно дослідив обставини справи. Згідно висновку судової експертизи та наявних у справі доказів вбачається, що відповідно до статті 9 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування. Як встановлено перевіркою, позивач неправомірно включив до валових витрат страхові платежі зі страхування майна на страхову суму, що перевищує вартість об'єкта, а саме в 2 кварталі 2003 року - 161511 гри., в 3 кварталі 2003 року - 233019 грн., в 4 кварталі 2003 року - 158135 грн. Апелянт вважає безпідставним висновок суду щодо правомірності включення до валових витрат підприємства позивачем страхових платежів зі страхування вантажу страховими організаціями на страхову суму, що перевищує вартість цього об'єкта, оскільки такі дії позивача згідно вище наведених норм призведуть до подвійного включення до валових витрат платника, витрат здійснюваних як компенсація вартості страхової послуги, яка надається для одного об'єкта майнового страхування, що є порушенням п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом. 51 Правил користування місцевим телефонним

зв'язком, що затверджені Постановою КМУ №385 від

22.04.97р., передбачено недопущення самовільного

передавання телефонів в оренду підприємствам, установам,

організаціям та громадянам, а у разі здавання

телефонізованих приміщень, квартир в оренду,

абонент повинен протягом місяця повідомити про це

підприємство зв'язку. Враховуючи, що контрагенти позивача:

ТзОВ „Ходорів - Агронафта" та ВАТ „Жидачівський

райагропромпостач" не являються підприємствами зв'язку,

крім того знання вимог вищезазначених Правил, наведені

контрагенти не повідомляли підприємство про надання таких послуг,

а тому позивачем всупереч приписам пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5

шезазначеного Закону до складу валових витрат віднесено суму по

відшкодуванню витрат по послугах зв'язку. Єдиною підставою для

того, щоб послуги телефонного зв'язку потрапили до валових витрат,

у позивача мав бути укладений договір з підприємством, що надає

послуги телефонного зв'язку, тобто при оренді приміщення у своїх

контрагентів позивач зобов'язаний був тимчасово переоформити на

своє ім'я договір про надання послуг телефонного зв'язку.

Щодо задоволення вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення по податку на додану вартість №3134/0001082304/0 від 13.05.04р. (та податкових повідомлень - рішень, прийнятих в межах адміністративного оскарження), апелянт зазначає, що при проведенні перевірки, згідно рахунків - фактури, позивачем не враховано % засміченості нешкідливими домішками в межах допустимих норм без дотримання правил приймання згідно Національних стандартів України, внаслідок чого позивачу збільшено валовий дохід та визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість з врахуванням вказаного % засміченості.

Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу права на застосування штрафних санкцій, відповідно до пп. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону 2181 згідно із податковим повідомленням - рішенням №3132/0001092304/0/ 19436 від 13.05.04р. (та податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими в межах адміністративного оскарження) за відчуження активів без згоди податкового органу в розмірі 9449,94 грн. В обґрунтування наведеного, апелянт зазначає, що в судовому засіданні використовувались акти звірки з контрагентом позивача (ПП „Метал") за період з 20.11.01р. по 19.12.01р. При цьому, судом встановлено, що відповідно до зазначених документів, наявний факт проведення зарахування зустрічних вимог контрагентів, без проведення грошових розрахунків на суму лише 27827,36 грн. Однак, як свідчать зазначені акти звірки, а також акт зустрічної перевірки ПП „Метал" від 07.05.04р. №1339/23-04/25348483, 30.11.01р. між наведеними контрагентами проведено взаємозалік на загальну суму 37277,30 грн., які відображені відповідною бухгалтерською проводкою Дт 631 Кт 361. Вказаний акт зустрічної перевірки підписаний посадовими особами ПП „Метал" без заперечень, а тому його висновки відповідають обставинам справи, та підтверджують факт проведення розрахунків без грошових коштів на загальну суму 37277,30 грн. в період наявності податкового боргу, а тому при наявності податкової застави та в порушення вимог ст.8 Закону №2181.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної відповідачем перевірки ВАТ "Тернопільвтормет" ( Акт №354/23-422/ 00190762 від 11.05.2004р. "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Тернопільвтормет" (код 00190762) за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р.) прийнято податкові повідомлення-рішення №3134/0001082304/0/19438, №3136/0001072304/0/19440, №3132/0001092304/0/19436 від 13.05.2004р. Зокрема позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 167 730, 00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 83 865, 00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3 691, 00 грн., застосовано штрафну санкцію в сумі 7 483, 50 грн., а також у зв'язку з самостійним відчуженням активів, що перебувають у податковій заставі без згоди контролюючого органу, застосовано штраф у розмірі 174 639, 23 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень- рішень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №3136/0001072304/3/6290, №3134/0001082304/3/6292, №3132/0001092304/3/6291, згідно з якими первинні податкові зобов'язання залишені без змін, визначено нові граничні терміни їх сплати, а також додатково застосовано до товариства 50 301 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Як вбачається із акту перевірки, за результатами перевірки правильності визначення відкритим акціонерним товариством валового доходу по податку на прибуток за 2003 рік , посадовими особами контролюючого органу зафіксовано порушення п.п.7.4.1 п.7.4 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон про прибуток), яке полягало у реалізації пов'язаним особам товарно - матеріальних цінностей за цінами, що менші ніж звичайні. В свою чергу, наведене порушення слугувало підставою і для висновків про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ( далі -Закон про ПДВ) , внаслідок чого платником податків занижені суми податкового зобов'язання за жовтень (206,56 грн.) та грудень ( 190,64 грн.) 2003 року.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону «Про ПДВ»при передачі товару продавцем пов'язаній з ним особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" . Згідно до вказаної норми Закону про прибуток, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

П. п. 1.20.2 п.1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" чітко передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується, поряд з іншим, інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Факт того, що ПП „Метал" є пов'язаною особою, в розумінні п.1.26 ст. 1 Закону про прибуток, засвідчується матеріалами справи, та сторонами не заперечується.

За наслідками дослідження реєстрів реалізації по ВАТ „Тернопільвтормет" за жовтень та грудень 2003 року експертами визначено звичайну ціну реалізації металобрухту сталевого №3, яка у жовтні 2003 року склала 586.58 грн., у грудні 2003 року - 662.27 грн. ( додаток №1 до висновку судової експертизи.). В той же час, відпуск на ПП „Метал" здійснено по ціні 545 грн. у жовтні 2003 року та по ціні 630 грн. у грудні 2003 року ( т.З а.с.30-52).

З наведених вище підстав, висновки контролюючого органу з приводу заниження позивачем у справі валових доходів по податку на прибуток за 4-й квартал 2003 року в сумі 1986 грн. та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з пов'язаною особою ( ПП „Метал") у жовтні (206,56 грн.) та грудні ( 190,64 грн.) 2003 року , є обгрунтованими.

Щодо правильності формування суб'єктом господарювання валових витрат по податку на прибуток у четвертому кварталі 2003 року та податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень - грудень 2003 року, то державною податковою інспекцією з'ясовано невідповідність дій платника податків вимогам п.4.1 ст.4 Е Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого йому збільшено валові доходи за 4-й квартал 2003 року на 3.3 тис. грн. Крім того, посилаючись на приписи п.п.7.3.2 п.7.3 статті 7 Закону про ПДВ посадовими особами ДПІ зроблені висновки про не включення відкритим акціонерним товариством до податкового зобов'язання по ПДВ у жовтні 2003 року 370 грн., листопаді 2003 року 102 гри., та грудні цього ж року 179 грн. Наведені донарахування, пов'язані із зменшенням позивачем маси металобрухту згідно з актів прийомки, % засміченості нешкідливими домішками в межах допустимих норм без дотримання правил приймання згідно Національних стандартів України ( ДСТУ-2002).

За результатами проведеної судової експертизи, встановлено, що ВАТ „Тернопільвтормет" занижено валовий дохід по фактурі від 28.11.2003 року до залізно - дорожньої квитанції №35550087 на суму 894 грн. за рахунок того, що підприємством не враховано % засміченості нешкідливими домішками у межах допустимих норм відповідно до п.7.5 Національних стандартів України ( ДСТУ-2002). Також експертизою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2003 року в сумі 178.8 грн.

В силу частини 5 статті 82 КАС України, позивачем не подано жодного доказу чи документу на спростування висновку експертів з даного приводу.

Перевіркою також зафіксовано факти порушення позивачем п.51 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених постановою КМУ від 22.04.1997 року №385 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого платником податків завищено валові витрати у І кварталі 2003 року в сумі 0,7 тис. грн., у II кварталі 2003 року - 0.5 тис. грн. , у III кварталі 2003 року - 0.1 тис. грн. Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем у справі на протязі 2003 року орендувались приміщення у ВАТ „Жидачівський райагропромпостач" та ТЗОВ „Ходорів- Агронафта", якими орендарю виставлялись рахунки, а останнім відшкодовувались витрати по послугах зв'язку, з послідуючим віднесенням даних витрат до складу валових. Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3 - 5.8 цієї ж статті. З огляду на викладене вище, колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що оскільки орендодавець передав нерухоме майно для здійснення господарської діяльності орендаря - позивача, разом з правом на користування телефонами, а останній сплатив відповідні кошти за послуги телефонного зв'язку, то вказана сума правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, так як являється сумою витрат позивача, сплаченою у зв'язку з підготовкою, організацією, введенням виробництва, продажем продукції. Суд першої інстанції вірно зазначив, що Правила користування місцевим телефонним зв'язком, затверджені постановою КМУ від 22.04.1997 року №385 , визначають права та обов'язки підприємств зв'язку всіх форм власності і споживачів, регулюють взаємовідносини між ними, а відтак порушення при передачі телефону Орендодавцями, згідно до п.75 Правил є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не орендаря ( позивача у справі) , шляхом виключення понесених ним витрат зі складу валових.

З огляду на наведене є безпідставним твердження контролюючого органу про завищення відкритим акціонерним товариством валових витрат у І кварталі 2003 року в сумі 0,7 тис. грн., у II кварталі 2003 року - 0.5 тис. грн., у III кварталі 2003 року - 0.1 тис. грн.

При проведенні перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість позивачем за період з 01.02.2003 року по 31.12.2003 року , відповідачем встановлено , що в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по податкових накладних, які оформлені неналежним чином. Відповідно до п. 7.2 пп. 7.2.1ст. 7 Закону про ПДВ, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 ( далі -Порядок) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача ; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця ( п.18 Порядку). Як вбачається із копій спірних податкових накладних, останні належним чином не "оформлені ( відсутні відомості про місце розташування юридичної особи, її назву та податковий номер платників податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість, тощо). Крім того, наявні у справі відомості, які надані повноважними органами вказують на те, що контрагент позивача -ПМП „Олімп" ( податкова накладна від 28.02.2003 року) в ЄДРПОУ не значиться, за дозволом на виготовлення печатки дане підприємство в дозвільну систему не зверталось, на податковому обліку не перебуває.

Згідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець, у даному разі позивач у справі, мав право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту ч суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З подібними заявами, як слідує із матеріалів справи, позивач до податкового органу не звертався, прийнявши натомість податкові накладні на облік та включивши суми , відображені у них, до податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. З огляду на не підтвердження позивачем належним чином віднесених до податкового кредиту сум ПДВ, відповідачем підставно, визначено позивачу податкові зобов'язання з ПДВ по наведеному епізоду. Слід зазначити, що згідно висновку експертизи, у акті перевірки у суму зменшення податкового кредиту за лютий 2003 року двічі включена податкова накладна № 17 від 18.02.2003 року виписана позивачу ВАТ „Агропромтехніка" на суму 657.96 грн., у тому ( числі ПДВ - 109.66 грн.), з огляду на що на вказану суму донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції підлягають зменшенню, а відтак оспорювані правові акти індивідуальної дії визнанню нечинними в частині.

Щодо дотримання позивачем вимог статті 8 Закону № 2181, перевіркою встановлено, що на протязі 2001 -2004 років майно та майнові права платника податків перебували у податковій заставі ( періоди існування податкової застави наведені на сторінках 17-18 акту, копії податкових вимог, доказів їх надіслання позивачу, акту від 27.06.2002 р., витягів із Державного реєстру застав рухомого майна, акти звірки з бюджетом по платежах ВАТ „Тернопільвтормет" в матеріалах справи ). Зважаючи на те що позивачем здійснені окремі фінансово-господарські операції з активами ( відпуск товарів не за грошові кошти) податковим органом зроблені висновки про порушення акціонерним товариством пункту 8.6.1 статті 8 Закону № 2181, а відтак останнє має нести відповідальність у розмірах визначених статтею 17 згаданого вище Закону.

В силу підпункту 8.6.1 ст. 8 Закону 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. До таких, поряд із іншими віднесені операції з купівлі чи продажу, інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами-оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів , товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. У разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив їх без попередньої згоди податкового органу (якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом), платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеного за звичайними цінами ( п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України №2181).

Згідно висновку експертизи, в період з 20.11.2001 року по 19.12.2001 року під час дії податкової застави позивачем здійснено було відчуження без згоди податкового органу товарно -матеріальних цінностей не за грошові кошти в сумі 27827,36 грн. Висновки експерта підтверджуються матеріалами зустрічної перевірки ПП „Метал" з питань взаємовідносин з ВАТ „Тернопільвтормет" від 07.05.2004 року №1338/23-04/253484839 (оригінал акта в матеріалах справи) та актами звірки розрахунків із контрагентами за спірні періоди, що підписані головним бухгалтером позивача, та засвідчують проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами не грошовими коштами, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також експертизою підтверджено, що відчуження товарно - матеріальних цінностей не за грошові кошти на суму 9449,94 грв. здійснено платником податків на протязі проміжку часу, коли у нього був відсутній податковий борг перед бюджетом, а відтак і не існувало податкової застави, що вказує на відсутність обставин, наявність яких є обов'язковими, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності з підстав передбачених п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України №2181.

Зважаючи на те, що позивачем в силу ст.. 70 КАС України не спростовані відомості актів звірки розрахунків із контрагентами за спірний період, що підписані головним бухгалтером позивача, та долучені податковим органом до матеріалів справи після проведення судової експертизи, дані яких вказують на проведення учасниками договірних відносин саме зарахування зустрічних однорідних вимог ( бухгалтерські проводки Дт - 631 Кт 361, із виведеним поточним сальдо, наказ Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186), як не спростовані жодними первинними документами висновки викладені в п. 2.3 та 2.11 акту перевірки в цілому, суд першої інстанції на думку колегії суддів, правомірно відмовив у задоволенні вимог щодо даного епізоду порушення.

За результатами перевірки правильності формування

валових витрат позивачем у 2003 році, відповідачем встановлено завищення платником податків валових витрат у сумі 552 665 гри. ( за II квартал 2003 року - 161511 грн., за III квартал 2003 року -233019 грн., за IV квартал 2003 року - 158135 грн.) внаслідок віднесення до їх складу страхових платежів , що перевищують вартість об'єкта страхування -відвантаженого металобрухту.

Апелянт зазначив в аті перевірки, що ст.. 9 Закону України

„Про страхування", передбачено , що якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове

відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не

може перевищувати дійсної вартості майна.

Однак, відповідачем не враховано, що наведена норма Закону до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки, як свідчать наявні у справі докази та первинні документи, позивачем майно одночасно у кількох страховиків не страхувалось.

Зокрема колегією встановлено, що 02.01.2003 року між УАСТДВ „РСТ" м. Київ та ВАТ „Тернопільвтормет" укладено Генеральний договір про поточне страхування КТ.5-2003, пунктом 1.3 якого сторони обумовили, що на кожен конкретний об'єкт чи ризик, що підлягає страхуванню сторони оформляють договір страхування.

02.01.03 року між УАСТДВ „РСТ м. Київ та ВАТ „Тернопільвтормет" укладено договір страхування №RLW20017; розмір страхової суми за даним договором страхування 8000000 грн. Розмір страхових внесків складає 320000 грн. Строк дії договору з 02.01.2003 року по 01.07.2003 року.

01.07.03 року між цими ж сторонами укладено договір страхування № RLW20122 ; розмір страхової суми за даним договором страхування 9000000 грн.; страхові внески - 360000 грн.; строк дії договору з 01.07.2003 року по 30.09.2003 року.

01.10.03 року між позивачем та його контрагентом укладено договір страхування №АLWУ10102Ь; розмір страхової суми - 9 000000 грн., страхові внески - 360000 грн. ; строк дії договору з 01.10.2003 року по 31.12.2003 року (т 1 а.с.63-65 ).

Доказів того, що майно позивачем страхувалось у кількох страховиків , апелянтом не представлено.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону… валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Першим абзацом підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону… передбачено , що поряд з іншими, будь - які витрати із страхування транспортування продукції платника податку підлягають віднесенню до складу валових витрат страхувальника. Зазначені витрати відносяться до валових витрат подвійного призначення, тобто таких, які в рахунок зменшення податкової бази приймаються лише тоді, коли вони пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, що в даному разі і мало місце.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки державної податкової інспекції про завищення платником податків валових витрат по податку на прибуток за II квартал 2003 року в сумі 161511 грн., III квартал 2003 року в розмірі 233019 грн. та IV квартал 2003 року на суму 158135 грн. є необґрунтованими.

Щодо розміру застосованих штрафних санкцій контролюючим органом згідно оспорюваних податкових повідомленнь -рішеннь, то слід зазначити, що застосування до позивача згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 , від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 від 14.06.2004 року №3136/0001072304/1/25744, від 14.06.2004 року №3136/0001072304/2/3663 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, є безпідставним, оскільки наведеною вище законодавчою нормою передбачено, що тільки у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення, сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що що жодного із наведених вище випадків відповідачем не наведено, то вказаний штраф застосований відповідачем за відсутності визначених на те Законом підстав.

Як вище було зазначено за результатами розгляду ДПА України скарги ВАТ "Тернопільвтормет" на податкові повідомлення-рішення, Тернопільська ОДПІ 02 вересня 2004 року прийняла повторне податкове повідомлення-рішення №3136/0001072304/3/6290, згідно з яким первинні податкові зобов'язання залишені без змін, визначено нові граничні терміни їх сплати, а також додатково застосовано до товариства 50 301 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Однак такі дії податкового органу є неправомірними, так як пункту 6.6 статті 6 Закону № 2181, яким визначено, що у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення, чого в даному випадку контролюючим органом не було вчинено , а відтак судом першої інстанції вірно визначено, що податкове повідомлення рішення № 3136/0001072304/3/6290 підлягає скасуванню в частині визначення сум первинних податкових зобов'язань.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 19.06.06 у справі № 14/202-2585 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк