Постанова № 33958696, 30.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2013 року Справа № 812/6592/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 31.01.2001 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості соціальних послуг в сумі 8002,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського центру зайнятості (далі - Позивач або Луганський МЦЗ) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення вартості соціальних послуг в сумі 8002,50 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що до Луганського міського центру зайнятості 18.09.2012 року звернувся відповідач за сприянням у працевлаштуванні. Статус безробітного йому було надано 25.09.2012 року. У зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, ОСОБА_2, за його бажанням, було направлено для професійного навчання на курси цільового призначення за навчальною програмою «Електрогазозварник» до публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз». Під час професійного навчання відповідачу була нарахована та сплачена матеріальна допомога у період з 24.12.2012 року по 01.04.2013 року.

Позивач зазначив, що відповідач пройшов повний курс навчання, але 30.05.2013 року без поважних причин відмовився працювати за одержаною професією. ОСОБА_2 знятий з реєстрації 03.06.2013 року на підставі абз. 22 п.п. 1 п. 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, на підставі відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням територіального органу.

За таких підстав позивач вважав, що ОСОБА_2 повинен повернути Луганському міському центру зайнятості вартість соціальних послуг, які надані останньому, в загальній сумі 8002,50 грн. (в тому числі - вартість професійного навчання в розмірі 5102,07 грн., матеріальна допомога у період професійного навчання - 2900,43 грн.).

З підстав викладених у позові, позивач просив суду стягнути з відповідача вартість наданих Луганським МЦЗ соціальних послуг в загальній сумі 8002,50 грн. на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази суд прийшов до наступного.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до ст.8 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон № 1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі-Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із ст.25 Закону № 803, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 1 ст.33 Закону № 1533 передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.09.2012 року було надано статус безробітного на підставі реєстрації останнього у Луганському МЦЗ за особистою заявою (аркуші справи 8-10).

Згідно договорів № 120112092500001 від 25.09.2013 року, № 120112101900001 від 19.10.2012 року відповідач за направленням центру зайнятості проходив професійне навчання на курсах цільового призначення за навчальною програмою «Електрогазозварник» у публічному акціонерному товаристві «Луганськтепловоз» (аркуші справи 11-15).

15.05.2013 року позивачем відповідачу видано направлення № 12011304100001011 від 15.05.2012 року на працевлаштування до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» на посаду електрогазозварник ручного зварювання (аркуш справи 44).

Так, згідно корінця вказаного направлення, ОСОБА_2 було відмовлено в прийнятті на роботу з причин особистої відмови від працевлаштування.

28.05.2013 року позивачем відповідачу видано направлення № 12011305220018003 від 28.05.2013 року на працевлаштування до Луганського національного аграрного університету на посаду електрогазозварник. Згідно корінця вказаного направлення, ОСОБА_2 було відмовлено в прийнятті на роботу з причин особистої відмови від працевлаштування (аркуш справи 43).

03.06.2013 року ОСОБА_2 знятий з реєстрації в центрі зайнятості на підставі абз. 22 п.п. 1 п. 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, на підставі відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням територіального органу (аркуш справи 27).

12.06.2013 року Луганським МЦЗ винесено наказ № 53-б про стягнення витрачених на навчання коштів з ОСОБА_2 та відповідачу направлено лист від 14.06.2013 року № 1/02-2978 з вимогою повернути на рахунок центру зайнятості вартість соціальних послуг, які надані останньому, в загальній сумі 8002,50 грн. (аркуші справи 25-26).

Згідно кошторису фактичних витрат на професійне навчання від 22.04.2013 року, довідки від 07.06.2013 року № 1/9/05-2350, під час професійного навчання відповідачу була нарахована та сплачена матеріальна допомога у період з 24.12.2012 року по 01.04.2013 року на загальну суму 8002,50 грн., з яких - вартість професійного навчання в розмірі 5102,07 грн., матеріальна допомога у період професійного навчання - 2900,43 грн. (аркуші справи 16-24).

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_2 вартості соціальних послуг, які надані останньому, в загальній сумі 8002,50 грн., суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З аналізу ст. 36 Закону № 1533, суд робить висновок, що обов'язковою умовою для стягнення вартості наданих соціальних послуг із застрахованої особи є наявність саме умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними.

Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» № 90 від 13.09.2013 року причиною відмови ОСОБА_2 у працевлаштуванні на посаду електрогазозварник ручного зварювання за направленням № 12011304100001011 від 15.05.2012 року зазначено відсутність у ОСОБА_2 стажу роботи за спеціальністю електрогазозварник ручного зварювання, що було обов'язковою умовою для кандидата на зайняття вакантної посади у товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» (аркуш справи 65).

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що при направленні ОСОБА_2 на працевлаштування до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» позивачу було відомо про те, що обов'язковою умовою для претендентів на отримання посади електрогазозварник ручного зварювання на підприємстві є наявність у кандидата на посаду стажу роботи за професією (посадою) від двох років, що підтверджується звітом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» про наявність вакансій, а саме пунктом другим основних вимог до претендента на вакансію зворотного боку форми № 3-ПН «Звіту про наявність вакансій» (аркуш справи 66). А відтак, суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про невідповідність ОСОБА_2 вимогам претендента на вакантну посаду підприємства.

Листом Луганського національного аграрного університету № 01/1430 від 04.09.2013 року підтверджено, що ОСОБА_2 відмовився від працевлаштування із підстав невідповідності умов роботи потребам останнього (аркуш справи 63).

Так, абзацем 22 п.п. 1 п. 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, встановлено, що територіальний орган центру занятості припиняє реєстрацію особи, яка шукає роботу, з дня відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням територіального органу, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), - відмови від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відмова відповідача у працевлаштуванні на посаду електрогазозварник ручного зварювання за направленням № 12011304100001011 від 15.05.2012 року до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК 2000» відбулась з незалежних від відповідача підстав, а саме у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 стажу роботи не менше трьох років за спеціальністю електрогазозварник ручного зварювання, що було обов'язковою умовою для претендента на вакантну посаду на дане підприємство.

А відтак суд дійшов висновку, що посилання позивача щодо відмови відповідача від двох пропозицій підходящої роботи як підстави для стягнення з останнього вартості соціальних послуг є такими, що не відповідають дійсності та матеріалам справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відмова відповідача у працевлаштуванні на одне із підприємств за направлення Луганського МЦЗ відбулась з підстав незалежних від відповідача, та те, що позивачу було відомо про обов'язкові умови для працевлаштування осіб на вакантні посади, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Луганського міського центру зайнятості, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості соціальних послуг в сумі 8002,50 грн., відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 жовтня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін