Ухвала суду № 33954382, 01.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р. Справа № 876/7677/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет», Приватного підприємства «Євро-ДГ» про стягнення коштів ,-

встановила:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Закарпатвтормет» (згідно довідки з ЄДРПОУ назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Закарпатвтормет»), Приватного підприємства «Євро-ДГ» про стягнення в дохід держави з кожного з відповідачів коштів в сумі 5 986 827,87 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в ході проведення перевірки ПАТ «Закарпатвтормет» встановлено укладення договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №69/07-04 від 08.07.2004 р. між ПАТ «Закарпатвтормет» та ПП «Євро-ДГ», за яким ПАТ «Закарпатвтормет» придбало у ПП «Євро-ДГ» брухт чорних металів на загальну суму 5 986 827,87 грн. З посиланням на висновки акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 655/23-600/32755158 від 18.02.2009 р. щодо перевірки ПП «Євро-ДГ», вказує на встановлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ознак нікчемності укладених цим підприємством правочинів: відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування брухту чорних металів та іншої продукції, наслідком діяльності ПП «Євро-ДГ» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів. Разом з тим посилається на норми Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 203, 228 цього Кодексу, з яких робиться висновок про нікчемність угоди, укладеної відповідачами, та у відповідності до вимог ст. 208 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», просить стягнути з ПАТ «Закарпатвтормет» та ПП «Євро-ДГ» в дохід держави кошти у сумі 5 986 827,87 грн. за договором, укладеним між відповідачами. Просив позов задоволити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет», Приватного підприємства «Євро-ДГ» про стягнення в дохід держави коштів з ВАТ «Закарпатвтормет» в сумі 5986827,87 грн. та з ПП «Євро-ДГ» в сумі 5986827,87 грн. - відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що проведеною Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області плановою виїзної документальною перевіркою ПАТ «Закарпатвтормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року (акт ДПІ у м. Ужгороді № 203/23-1/13598192 від 09.02.2010 р.) встановлено укладення договору купівлі-продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 р. з ПП «Євро-ДГ», який згідно висновків податкового органу є нікчемним.

Зокрема, перевіркою встановлено, що проведені операції за вказаним договором є безтоварними, оскільки згідно листа ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 10.03.2009 року за № 1971/23-614/2 направлено позивачу акт № 655/23-600/327555158 від 18.02.09 року планової виїзної перевірки ПП «Євро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, в ході проведення якої встановлено ознаки нікчемності правочинів укладених ПП «Євро-ДГ»: під час дослідження документального, грошового, товарного потоків, були виявлені угоди, що мали ознаки нікчемності.

На підставі наведеного, ДПІ у м. Ужгороді звернулась до суду з позовом про застосування наслідків визнання договорів нікчемними, що встановлені ст. 208 Господарського кодексу України, шляхом стягнення в дохід бюджету суму 5 986 827,87 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 липня 2004 року між ПАТ «Закарпатвтормет» (покупець) та ПП «Євро- ДГ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 69/07-04 предметом якого >є поставка металобрухту. Також сторонами укладались додаткові угоди від 03.01.2005р., від 03.01.2007 р., від 03.01.2008 року про продовження терміну дії вказаного договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що, реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці продукції, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі, реєстри приймально-здавальних актів, приймально-здавальні акти. Фактичне здійснення відповідних операцій підтверджують також наявні у матеріалах справи акти походження металобрухту, посвідчення про вибухонебезпечність та акти радіаційного обстеження.

Разом з тим на ст. 10 акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді №203/23-1/13598192 від 09.02.2010 р. встановлено та апелянтом у абз. 3 ст. 2 апеляційної скарги повторно підтверджено факт здійснення ПАТ «Закарпатвтормет» оплати за поставлену продукцію на користь ПП «Євро-ДГ». Зазначене безумовно підтверджує настання реальних правових наслідків за договором купівлі-продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 р.

Таким чином у матеріалах даної судової справи наявні первинні документи, які підтверджують подальше використання придбаного у ПП «Євро-ДГ» брухту чорних металів у власній господарській діяльності ПАТ «Закарпатвтормет» в результаті подальшого продажу ЗАТ «Укрвторчормет», зокрема, у матеріалах справи містяться відповідні договори, накладні, приймальні акти та платіжні документи.

Зазначені первинні документи у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення операцій з поставок металобрухту. Договір купівлі продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 р. та здійснені на його виконання господарські операції, носили реальний товарний характер, товарно-матеріальні цінності за цим договором поставлені, належним чином обліковувались та оприбутковувались за місцем їх зберігання та реалізації.

Судова колегія апеляційного суду не бере до уваги твердження апелянта що акт планової виїзної перевірки ПП «Євро-ДГ» від 18.02.2009 року № 655/23-600/32755158, проведеної ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яким нібито встановлено ознаки «нікчемності правочинів під час дослідження документального грошового, товарного потоків». Зокрема, у вказаному акті перевірки податковим органом зроблені неаргументовані суб'єктивні припущення про те, що у ПП "Євро-ДГ» «відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності «оптова торгівля відходами та брухтом».

Даючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що правове регулювання відносин, що виникають при здійсненні операцій з металобрухтом, здійснюється відповідно до Закону України «Про металобрухт» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 5 наведеного Закону встановлює вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Зокрема відповідно до ч. 2 вказаної статті обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність у заявника облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м, з брухтом чорних металів та їх сплавів - не менш як 1000 кв. м, яка повинна мати бетонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин. Кожна облаштована земельна ділянка може використовуватися лише одним суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам.

Аналіз наведеного дає підставу зрозуміти що обов'язковою умовою на отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про металобрухт» спеціалізовані підприємства (суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ПП «Євро-ДГ» наявна ліцензія на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів серії АВ № 305788, термін дії з 17.04.2007 року по 17.04.2012 року. Також місцевою державною адміністрацією проведено обстеження спеціалізованого підприємства ПП «Євро-ДГ» на відповідність його вимогам Закону України «Про металобрухт» та ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів, про що складено акт № 383/211 від 12.03.2007 року, яким встановлено відповідність вказаного підприємства вимогам Закону та ліцензійним умовам.

Зазначене підтверджує помилковість доводів позивача стосовно відсутності у ПП «Євро-ДГ» необхідних умов для здійснення такого виду діяльності, як оптова торгівля відходами та брухтом.

Натомість ДПІ у м. Ужгороді в обґрунтування своїх позовних вимог не надано суду належних та допустимих доказів, що органи, наділені відповідно до ст. 14 Закону України «Про металобрухт» компетенцією по здійсненню державного нагляду за здійсненням операцій з металобрухтом встановили в установленому порядку невідповідність ПП «Євро-ДГ» ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів, тоді як органи податкової служби самостійно такою компетенцією не наділені, а відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, висновки акту перевірки ПП «Євро-ДГ» від 18.02.2009 року № 655/23- 600/32755158, проведеної ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, на котрі посилається апелянт в обґрунтування апеляційної скарги, спростовані постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року по справі № 2в-6732/09/1470 (ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 р. вказана постанова залишена без змін); Даним рішенням суду визнано акт перевірки № 655/23- 600/32755158 від 18.02.2009 р. таким, що складений з порушенням, а тому не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 „ Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ", із змінами, внесеними згідно з наказом ДПА України від 13.06.07 р. № 354. Визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні правочинів, укладених ПП «Євро-ДГ» з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. З, 4, 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств ", та у визнанні даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за період 01.10.06 р. по 30.09.08 р. недійсними.

Судова колегія Львівського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на безпідставність посилання апелянта на те, що спірний правочин порушує публічний порядок та згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав; і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основу держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливого охороною держави її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

В даному випадку спірний правочин, укладений між відповідачами, не підпадає під ознаки жодного з Вищенаведених правочинів. Натомість усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не с такими, що порушують публічний порядок.

Аналогічну правову позицію відображено у постанові Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак апелянтом як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ані іншими належними та допустимими доказами не доведена вина сторін правочину (однієї з сторін правочину) в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

Поряд з цим варто наголосити, що у матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінальної оправи від 17.03.2011 р. (а.с.1-2 тому №V), з якої вбачається, що прокуратурою Закарпатської області кримінальну справу №1603710, порушену за фактом умисного) ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах директором ВАТ «Закарпатвтормет» ОСОБА_1 та головним бухгалтером товариства ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3. ст. 212 КК України, закрито на підставі п. 2. ст. 6 КПК України, за відсутністю в діях службових осіб товариства складу злочину.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що товарний характер договору купівлі-продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 р., фактичне здійснення операцій за цим договором, а також необґрунтованість висновків податкового органу стосовно нікчемності вказаного правочину, встановлена постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 р. по справі № 2а-517/10/0770, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 року.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року у справі №2а-1374/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.10.2013 року