Рішення № 33953821, 02.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2013 Справа №917/1106/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка,12, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська,62, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 87 406 393,35 грн.

Головуючий суддя Пушко І.І.

суддя Гетя Н.Г.

суддя Мацко О.С.

Представники:

Від позивача: Атаманюк Т.О., довіреність від 03.06.2013 року № 09-32/685;

Іванюхін В.Л., довіреність від 15.04.2013 року № 09-32/520;

Від відповідача: Середа В.В., довіреність від 03.01.2013 року № 3 (присутній в засіданні 19.09.2013 року);

Бабіч Ф.П., довіреність від 03.01.2013 року № 1.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 19.09.2013 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів сумі 87 836 727,43 грн., з яких: 46 200 000,00 грн. - заборгованість за кредитом згідно кредитного договору від 22.04.2008 року № 39-08/КР; 31 571 415,10 грн. - заборгованість за відсотками; 430 334,08 грн. - інфляційні витрати за несплату відсотків; 2 764 405,48 грн. - 3% річних за простроченим кредитом; 1 256 629,44 грн. - 3% річних за простроченими відсотками; 3 465 000,00 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2 148 943,33 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 430 334 ,08 грн., яка прийнята судом ухвалою від 29.08.2013 року. Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Також, позивачем на виконання вимог ухвали від 29.08.2013 року уточнено розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а також уточнено період нарахування 3% річних (з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року), які прийняті судом до розгляду (а.с. 74-75, 119, 121).

Таким чином, загальна сума позову складає 87 406 393,35 грн., з яких:

46 200 000,00 грн. - заборгованість за кредитом згідно кредитного договору від 22.04.2008 року № 39-08/КР;

31 571 415,10 грн. - заборгованість за відсотками (процентами) за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 30.04.2013 року ;

2 764 405,48 грн. - 3% річних за простроченим кредитом з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року;

1 256 629,44 грн. - 3% річних за простроченими відсотками з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року;

3 465 000,00 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року;

2 148 943,33 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.05.2013 року відповідачем як позичальником за кредитним договором № 39-08/КР від 22.04.2008 року не повернуто кредит в розмірі 46 200 000,00 грн., не сплачено відсотки за користування коштами, чим порушено зобов'язання перед кредитором за кредитним договором.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов від 10.07.2013 року (том 2, а.с. 36-48), зокрема, посилається на:

- пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідач вважає, що строк звернення кредитора з позовом до суду сплив 29.04.2013 року, оскільки позивач отримав право на повернення від позичальника всієї суми кредиту з 29.04.2010 року;

- те, що згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка про отримання грошових коштів є єдиним належним та допустимим доказом, підтверджуючим, що позичальник отримав грошові кошти, тому виписки з рахунку, на які посилається позивач не є належним доказом фактичного отримання відповідачем кредитних коштів;

- невірність розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат;

- те, що його заборгованість перед позивачем є безнадійною і повинна бути списана позивачем;

- неправильність розрахунку пені з огляду на вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України;

- що кредитний договір № 39-08/КР від 22.04.2008 року не є укладеним;

- що кредитний договір є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо істотності умов, передбачених ст. 345 Господарського кодексу України, він суперечить свободі волевиявлення позичальника, а тому є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 75%, посилаючись на збитковість підприємства, оскільки за 2011 рік (рік кінцевого повернення кредиту) збиток склав 177 142 000 грн., що не можливо було передбачити на момент укладення кредитного договору з позивачем.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 27.06.2013 р. справу призначено до колегіального розгляду, 28.08.2013 року був сформований новий склад колегії, в якому й приймається рішення по справі.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 02.10.2013 року.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22.04.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком у формі закритого акціонерного товариства (далі - Банк) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 39-08/КР (далі - Кредитний договір № 39-08/КР, том 1, а.с.20-28), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 6 000000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 22.04.2009 р., а позичальник зобов'язувався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісію, пеню та штраф, які будуть передбачені умовами цього договору.

Судом встановлено, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства були перейменовані на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та, відповідно, на Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Зазначена зміна найменувань сторін у справі була відображена ними у додаткових угодах до Кредитного договору № 39-08/КР.

Також сторонами було узгоджено наступне:

- кредит надається банком позичальнику шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20621307370010/840, відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області" на рахунки контрагентів позичальника; перерахування коштів з позичкового рахунку № 20621307370010/840 для здійснення конвертації кредитних коштів в іншу іноземну валюту; для продажу на міжбанківському валютному ринку України та зарахування гривневого еквіваленту від продажу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26004304370010/980 відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області" для подальшого використання у відповідності з цільовим призначенням (п. 3.1 Кредитного договору № 39-08/КР);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 11,5% річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного погашення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 2 рази на місяць (а саме: 15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по 14 число поточного місяця та в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно) та сплачуються позичальником за першу половину поточного місяця - протягом п'яти банківських днів з дати нарахування (включно) та за другу половину поточного місяця - в передостанній робочий день місяця з поточного рахунку позичальника № 26004304370010/980 відкритого банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області" (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 20687307370010/840 відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області". За надання та обслуговування кредиту позичальник сплачує банку щомісячно комісійну винагороду у розмірі 0,2% річних від фактичної заборгованості за кредитом (п. 3.2 та ч. 1 п. 3.3 Кредитного договору № 39-08/КР);

- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору (ч. 1 п. 3.4 Кредитного договору № 39-08/КР);

- забезпеченням кредиту є наступна застава іпотеки (частина будівлі навчального комбінату, частина учбового корпусу) що оформлена Іпотечним договором № 35-08/3 (наступна застава) від 22.04.2008 р. в сумі 21800000,00 грн.; автомобілі КрАЗ в кількості 50 шт. та запасні частини згідно з Договором застави товарів в обороті № 36-08/3 від 22.04.2008 р. в сумі 14000000,00 грн.; наступна застава обладнання виробничих цехів згідно з Договором про заставу № 37-08/3 від 22.04.2008 року в сумі 40000000,00 грн.; застава майнових прав на отримання виручки по договору № 1314Ри від 07.12.2006 року з ТОВ "Тавази" (Грузія) по договору застави майнових прав № 38-08/3 від 22.04.2008 року на суму 6336100 доларів США; При закінченні терміну дії Договору № 1314Ри від 07.12.2006 року останній замінюється іншими договорами; наступна застава 9,996% пакет акцій ХК "АвтоКрАЗ" (власник ТОВ "Індустріал констракшн") згідно з договором застави іменних акцій № 39-08/3 від 22.04.2008 року заставною вартістю 142509700,00 грн.; наступна застава 0,004% акцій ХК "АвтоКрАЗ" (власник ТОВ "Гармоніка") згідно з договором застави іменних акцій № 40-08/3 від 22.04.2008 року заставною вартістю 57000,00 грн.; інші договори застави, що будуть укладені в майбутньому та матимуть посилання на цей кредитний договір (п. 3.7 Кредитного договору № 39-08/КР);

- позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки, за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття (ч. 1,2 п. 4.2.2 Кредитного договору № 39-08/КР);

- у випадку прострочення позичальником зобов'язань по поверненню банку сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2 Кредитного договору № 39-08/КР);

- за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3 Кредитного договору № 39-08/КР);

- всі спори між сторонами при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років (п. 6.4 Кредитного договору № 39-08/КР);

- договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.1 та п. 6.5 Кредитного договору № 39-08/КР);

- всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору (п. 6.6 Кредитного договору № 39-08/КР).

До Кредитного договору № 39-08/КР сторони укладали між собою договори про внесення змін та доповнень до останнього, а саме :

- Договором № 217-08/Д3/КР від 24.09.2008 р. внесені зміни до абзацу 1 п. 3.2 Кредитного договору № 39-08/КР та викладено його в наступній редакції:

"відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 12% річних (том 1, а.с. 28);

- Договором № 237-08/Д3/КР від 07.11.2008 р. внесені зміни до абзацу 1 п. 3.2 Кредитного договору № 39-08/КР та викладено його в наступній редакції:

"відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних (том 1, а.с. 29);

- Договором № 15-09/ДЗ/КР від 12.02.2009 р. внесені зміни, зокрема, до абзацу п. 2.1, 3.1., 3.2., абзац 1 п. 3.3., 3.4., 3.10.1. Кредитного договору № 39-08/КР та викладено їх у наступній редакції:

- пункт 2.1 Кредитного договору № 39/08/КР : "банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі еквівалентній 92 400 000,00 грн., на умовах цього договору та договорів про внесення змін та доповнень до нього, але для кожного виду валют ліміт кредитування не може перевищувати : 6 000 000,00 доларів США; 46 200 000,00 грн. З 13.02.2009 р. ліміт кредитної лінії складає 46 200 000,00 грн. та встановлюється тільки в національній валюті";

- пункт 3.2 Кредитного договору № 39/08/КР: "відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних за кредитом, наданим в доларах США та у розмірі 21% за кредитом, наданим в гривнях";

- Договорами № 69-09/КР від 29.04.2009 р., № 99-09/Д3/КР від 17.06.2009 р., № 126-09/Д3/КР від 22.07.2009 року; № 145-09/ДЗ/КР від 31.07.2009 р., № 159-09/Д3/КР від 18.08.2009 р., № 91-10/Д3/КР від 19.08.2010 р., № 155-10/Д3/КР від 06.09.2010 р., № 304-10/ДЗ/КР від 01.10.2010 року, № 472-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року вносились зміни щодо порядку сплати кредиту та відсотків по кредиту та їх розміру;

- Договором № 29-11/Д3/КР від 28.01.2011 р. внесено зміни, зокрема, до п. 3.2. Кредитного договору № 39-08/КР. Так, згідно нової редакції проценти за користування кредитом з 01.01.2011 року нараховуються в розмірі 16% річних, а термін сплати нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 01.01.2011 року встановлено з 01.02.2011 року. У випадку порушення позивальником встановленого п. 2.2. Кредитного договору № 39-08/КР строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 22% річних;

- Договором № 51 -11/Д3/КР від 28.02.2011 р., внесені зміни в п. 2.2., п. 3.2. та п. 3.4. Кредитного договору № 39-08/КР. Так, кінцевий термін повернення кредиту встановлено 03.05.2011 року, термін сплати банку нарахованих відсотків з а користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 02.05.2011 року встановлено 03.05.2011 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання з повернення кредиту по Кредитному договору № 39-08/КР, між сторонами було укладено Договори застави та іпотечний договір (том 1, а.с. 48-83).

На виконання умов Кредитного договору № 39-08/КР (з урахуванням додаткових договорів) позичальник отримав від позивача 46 200 000,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку № 20621307370010 на поточний рахунок позичальника (відповідача) № 26004304370010 з підставою платежу "для купівлі іноземної валюти згідно з договором № 39-08/КР від 22.04.2008", що підтверджується платіжним дорученням № 588 від 12.02.2009 року (том 2, а.с. 109), та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Кредитного договору № 39-08/КР. Зазначена обставина підтверджується також довідкою про розмір заборгованості відповідача за кредитами станом на 01.05.2010р., підписаною начальником фінансового департаменту відповідача (том 1, а.с.110), в якій відображено наявність заборгованості відповідача за Кредитним договором № 39-08/КР на суму 46 200 000,00 грн. Таким чином, посилання відповідача на відсутність належних доказів, якими б підтверджувався факт отримання кредитних коштів, спростовується наявними в справі доказами та є необґрунтованим.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору № 39-08/КР щодо своєчасного повернення кредиту та сплати щорічних процентів по кредиту, 03.04.2013 р. позивач письмово звертався до відповідача з вимогою № 39-1/293-6 (том 1, а.с. 88), щодо негайної сплати кредитної заборгованості на загальну суму 86 191 978,59 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем 05.04.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення - вимоги банку (том 1, а.с. 89), проте відповідач належним чином на вимогу не відреагував, відповіді не надав, отримані в кредит грошові кошти та проценти за користування ними не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором.

Суд прийшов до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, яке регулює кредитні правовідносини.

При прийнятті рішення судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 1054 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу 12.02.2009 р. кредитні кошти у розмірі 46 200 000,00 грн., належним чином виконав зобов'язання за Кредитним договором № 39-08/КР.

П. 1 Договору № 51-11/Д3/КР від 28.02.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 39-08/КР (том 1, а.с. 47), сторонами було внесено зміни до п. 2.2, п. 3.2 та п. 3.4 Кредитного договору № 39-08/КР та узгоджено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом за період з 01.02.2010 р. по 02.05.2011 р. є 03.05.2011 р.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 39-08/КР (з урахуванням договорів про внесення змін) та приписів ст. 1049 ЦК України, станом на 01.05.2013 року та станом на момент прийняття рішення по справі позичальником не повернуто позивачу фактично отримані кредитні кошти в розмірі 46 200 000, 00 грн.

Згідно п. 2.1. зазначеного договору, в редакції, викладеній договором № 15-09/ДЗ/КР від 12.02.2009 р., ліміт кредитної лінії з 13.02.2009 року встановлено тільки в національній валюті, а п.3.2 Кредитного договору в цій же редакції визначено обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом у тій же валюті, в у якій надано кредит. Отже, відповідачем отримано грошові кошти в гривнях, що підтверджується матеріалами справи, і дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 46 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом згідно кредитного договору від 22.04.2008 року № 39-08/КР підтверджені зібраними по справі доказами, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, за період з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року в розмірі 3 465 000,00 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (том 2, а.с.79), судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У п. 5.3 Кредитного договору № 39-08/КР визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 465 000,00 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, нарахованої за період з 30.10.2012 р. по 30.04.2013 р., які задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, не є позовною давністю (п. 4.3. постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів")

Кінцевий термін повернення кредиту - 03.05.2011 року (договір від 28.02.2011 року, том 1, а.с. 47), таким чином, пеня на суму заборгованості за кредитом могла бути нарахована за період з 04.05.2011 року по 04.11.2011 року. Разом з тим, позивачем висуваються вимоги про стягнення пені за інший період - з 30.10.2012 року по 01.05.2013 року. Зміна предмету позовних вимог в цій частині позову позивачем не здійснювалася.

Таким чином, вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період, визначений позивачем в розрахунку до позовної заяви шляхом зворотнього обрахунку шести місяців від дати звернення з вимогою або позовом, задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 31 571 415,10 грн. заборгованості за відсотками; 2 764 405,48 грн. - 3% річних за простроченим кредитом з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року; 1 256 629,44 грн. - 3% річних за простроченими відсотками з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року; 2 148 943,33 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків з 30.10.2012 року по 01.05.2013 року.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення відсотків та пені, нарахованої на прострочені відсотки, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Згідно п. 3.4 Кредитного договору № 39-08/КР сторони визначили, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору.

Зміна процентної ставки за договором шляхом укладення договорів про зміни і доповнення підтверджується матеріалами справи.

А саме, розмір відсотків за користування кредитом, наданим в гривні, складав 21% річних з 12.09.2009 року (відповідно до п. 3.2. договору від 12.02.2009 року, том 1, а.с. 30), 16 % річних з 01.01.2011 року (відповідно до п. 3.2. договору від 28.01.2011 року, том. 1, а.с. 46).

Договором про внесення змін від 01.12.2010 року (том 1, а.с. 44) встановлено термін повернення кредиту - 01.02.2011 року.

В зв'язку з порушенням зі сторони відповідача зазначеного терміну та неповерненням ним отриманих кредитних коштів, відповідно до п. 3.4. Кредитного договору в редакції договору від 28.01.2011 року (том 1, а.с. 46), з 02.02.2011р. встановлена процентна ставка за неправомірне користування кредитом в розмірі 22% річних.

З 28.02.2011 року Договором про внесення змін (том 1, а.с. 47) знову встановлено ставку 16% річних за користування кредитом, а згідно п. 2.2. вказаного Договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 03.05.2011 року.

П.3.4 в редакції договору про внесення змін від 28.02.2011 року визначено, що у випадку порушення встановленого в п.2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник (відповідач) надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 22% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.3.2 цього договору.

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом за період 01.02.2010 року по 30.04.2013 року (том 1, а.с. 12-13, том 2, а.с.77-78) на суму 31 571 415,10 грн. є обґрунтованим, оскільки враховує здійснені сторонами зміни розміру ставки відсотків у відповідні періоди шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 39-08/КР.

Також судом приймається до уваги, що договором від 28.02.2011 року було змінено п. 3.2. Кредитного Договору № 39-08/КР, при цьому, остаточна редакція зазначеного пункту встановлює лише порядок нарахування процентів банком та строк вплати процентів, нарахованих з 01.02.2010 року по 02.05.2011 року, а саме - 03.05.2011 року. Розмір процентів, нарахованих відповідачу за користування кредитом за вказаний період становить 11 326 954,79 грн., що відповідає наданому позивачем розрахунку позовних вимог.

Строк сплати процентів, нарахованих в подальшому, після 03.05.2011 року, не був визначений Кредитним договором № 39-08/КР , оскільки з 28.02.2011 року сторонами була узгоджена нова редакція п. 3.2. і втратила чинність попередня редакція, встановлена договором від 31.07.2009 року (том 1, а.с. 36), яка передбачала сплату відсотків на протязі 5 банківських днів з дати їх нарахування.

Таким чином, проценти, нараховані станом на 03.05.2011 року на суму 11 326 954,79 грн., підлягали сплаті відповідачем 03.05.2011 року, а строк сплати процентів, нарахованих з 04.05.2011 року - встановлений не був.

Згідно частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмова вимога про негайну оплату заборгованості була одержана відповідачем 05.04.2013 року (том 1,а.с. 89). У зазначеній вимозі сума процентів була визначена позивачем в розмірі 30 151 239,75 грн. станом на 11.03.2013 року. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату зазначеної суми процентів в семиденний термін з моменту отримання вимоги, тобто до 12.04.2013 року, оскільки ні умовами Кредитного договору № 39-08/КР, ні законодавством України не встановлено обов'язок відповідача негайної оплати процентів за користування кредитом з моменту отримання вимоги кредитора (позивача).

Позивач заявив в позовній заяві (згідно з доданим розрахунком) до стягнення з відповідача 31 571 415,10 грн. відсотків (процентів) за кредитом, нарахованих за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року. При перевірці заявленої суми не виявлено її завищення з боку позивача.

Суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають також проценти за неправомірне користування кредитом, нараховані з 12.03.2013р. по 30.04.2013 року, вимога про стягнення яких викладена позивачем в позовній заяві.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими у іншій спосіб, ніж позов (відмінними від нього), за висновком Верховного Суду України буде фактично призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої ст. 124 Конституції України.

Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Аналогічні приписи містяться у ст. 111-28 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати процентів за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення 31 571 415,10 грн. таких відсотків (процентів), нарахованих за період з 01.02.2010 року по 30.04.2013 року, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків судом приймаються до уваги наступні обставини.

Як було встановлено судом, п. 5.3 Кредитного договору № 39-08/КР визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В частині вимог про стягнення пені, нарахованої на проценти в розмірі 11 326 954,79 грн., які підлягали сплаті відповідачем 03.05.2011 року, судом враховується наступне.

Пеня за несвоєчасну сплату цих процентів могла бути нарахована за шість місяців, з 04.05.2011 року по 04.11.2011 року, згідно положень ч.6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату зазначеної суми процентів, нарахованої за інший період, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів за період з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року, згідно наданого розрахунку (том 2, а.с.80), на загальну суму 2 148 943,33 грн.

Судом встановлено, що строк сплати процентів, нарахованих з 04.05.2011 року, розмір яких складає 18 824 284,96 грн. ( 30 151 239,75 грн. - 11 326 954,79 грн.) настав після закінчення 7 днів з моменту отримання вимоги позивача, тобто 12.04.2013 року.

Таким чином, є обґрунтованими вимоги про стягнення пені, нарахованої на проценти в розмірі 18 824 284,96 грн. за період 13.04.2013 року по 30.04.2013 року, розмір якої, складає 139 248, 13 грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство").

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, відхиляються судом як необґрунтовані з підстав, зазначених вище.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 764 405,48 грн. 3 % річних за простроченим кредитом за період з 04.05.2011 р. по 30.04.2013 р., суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню. Так, за розрахунком суду, 3% річних на суму основного боргу (46 200 000,00 грн.) за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року (728 днів) становить 2 760 608,22 грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство"), вимоги про стягнення яких підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом відхиляються судом як необґрунтовані.

Врахувавши період, за який позивач обраховує 3 % річних за простроченими процентами та момент виникнення зобов'язання зі сплати процентів, на які нараховується 3% річних, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 256 629,44 грн. 3 % річних за простроченими процентами за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року згідно з наданим розрахунком (том 2, а.с.77-78).

За розрахунком суду, обґрунтованими є вимоги про стягнення 3 % річних за простроченими процентами у розмірі 704 673,97 грн., оскільки 3% річних на суму 11 326 954,79 грн. за період з 04.05.2011 року по 30.04.2013 року становлять 676 824,34 грн.; на суму 18 824 284,96 грн. - за період з 13.04.2013р. по 30.04.2013 року становлять 27 849,63 грн., всього 3% річних на прострочені проценти - 704 673,97 грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство").

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченими процентами відхиляються судом як необґрунтовані.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 Цивільного кодексу України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як вбачається з п. 6.4 Кредитного договору № 39-08/КР, сторони узгодили, що всі спори між ними при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років.

Виходячи з наведеного та враховуючи момент виникнення зобов'язань зі сплати кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Заперечення відповідача про відсутність доказів фактичного отримання кредитних коштів є безпідставними, оскільки спростовуються наявним у справі платіжним дорученням № 588 від 12.02.2009 року на суму 46 200 000,00 грн. та довідкою про розмір заборгованості відповідача за кредитами станом на 01.05.2010р., підписаною начальником фінансового департаменту відповідача (том 1, а.с.110), в якій відображено наявність заборгованості відповідача за Кредитним договором № 39-08/КР на зазначену суму.

Висновки суду стосовно правильності розрахунку 3 % річних та пені викладені вище.

Твердження відповідача про те, що кредитний договір № 39-08/КР від 22.04.2008 року є нікчемним і не є укладеним спростовуються наступним.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (п. 1, 4 ст. 631, п. 1 ст. 632 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 6.1 та п. 6.5 Кредитного договору № 39-08/КР, сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.06.2011р. у справі № 7/221-09).

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був вчинити дії по списанню заборгованості відповідача є необґрунтованим, оскільки такий обов'язок не покладено на позивача законом або договором, крім того, діючими нормами ЦК України та ГК України не передбачено списання заборгованості як підставу для припинення цивільних (господарських) зобов'язань.

Доводи відповідача про нікчемність укладеного Кредитного договору відповідно до ст.215 ЦК України є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обставин, які визнаються законом підставами для недійсності правочину. Ст. 345 ГК України, на яку посилається відповідач у відзиві, дійсно встановлює певний перелік умов кредитного договору, але не визначає наслідки відсутності таких умов в договорі. Крім того, в Кредитному договорі № 39-08/КР сторони фактично узгодили всі суттєві умови, визначені істотними законодавством для договорів даного виду.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхилено з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Ч.2 ст.218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.

Оскільки, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і даних виняткових обставин відповідачем не наведено, клопотання останнього не підлягає задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки зобов'язання за Кредитним Договором № 39-08/КР на даний час залишаються не виконаними відповідачем, позивач здійснив нарахування заборгованості відповідно до законодавства та Кредитного Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Кредитним договором, а саме не повернув кредит в розмірі 46 200 000,00 грн., не сплатив проценти (відсотки) за користування коштами, заперечення відповідача спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду, тому позов з урахуванням зібраних по справі доказів задовольняється судом частково, на суму 81 375 945,42 грн., з яких:

46 200 000,00 грн. - заборгованість за кредитом згідно Кредитного договору від 22.04.2008 року № 39-08/КР;

31 571 415,10 грн. - заборгованість за відсотками;

2 760 608,22 грн. - 3% річних за простроченим кредитом;

704 673,97 грн. - 3% річних за простроченими відсотками;

139 248,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає та відхиляється судом в зв'язку з необґрунтованістю.

Судовий збір відповідно до частини п'ятої ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), код ЄДРПОУ 05808735 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001), код ЄДРПОУ 00039002 - 46 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом; 31 571 415 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками; 2 760 608 грн. 22 коп. 3 % річних за простроченим кредитом; 704 673 грн. 97 коп. 3 % річних за простроченими відсотками; 139 248 грн. 13 коп. пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 64 071 грн.89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.10.2013 року.

Головуючий суддя Пушко І.І.

Суддя Гетя Н.Г.

Суддя Мацко О.С.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.