Постанова № 33953675, 30.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Справа № 911/819/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Волчек Н.М. - за дов. від 05.12.2012р. № 65-1-4/38-Ювід відповідача:Шмаров Є.Ю. - за дов. від 20.01.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич-Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 20.05.2013р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р.у справі№ 911/819/13-г господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"доПублічного акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич-Бориспіль"простягнення в порядку регресу 28 330,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - позивач, ПАТ "УСК "Гарант-Авто") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич-Бориспіль" (далі - відповідач, ПАТ "АТАСС-Бориспіль") про стягнення в порядку регресу 28 330,71 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.05.2013р. (суддя Наріжний С.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статті 1172 Цивільного кодексу України, статей 36, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на те, що у позивача після виплати страхового відшкодування виникло право регресу до відповідача, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема абзацу 2 пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що позивач безпідставно здійснив виплату страхового відшкодування не за полісом тягача, а за полісом автобусу, який буксирувався тягачем із застосування жорсткого зчеплення, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звернення позивача з регресним позовом до відповідача. Окрім цього скаржник зазначає, що судами необґрунтовано не прийнято до уваги письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, які містяться в адміністративній справі Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

23.09.2013р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.09.2013р.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.12.2011р. в м. Бориспіль сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5 власник - ВАТ "АТАСС-Бориспіль", правонаступником якого є відповідач, під керуванням водія ОСОБА_6.), якого буксирував автомобіль марки "Урал" (д.р.н. НОМЕР_2 власник - ВАТ "АТАСС-Бориспіль", водій - ОСОБА_7.), автомобіля марки "Peugeot" (д.р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8.), автомобіля марки "Daewoo" (д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9.), автомобіля марки "Volkswagen" (д.р.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_10.), у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2012р. у справі № 1005/218/2012р. (№ 3/1005/132/2012р.) ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою підпункту "б" пункту 2.3. Правил дорожнього руху, а також незабезпечення нею технічно справного стану транспортного засобу.

Цивільно-правову відповідальність відповідача, як власника автобуса марки "Богдан А091", д.р.н. НОМЕР_5 було застраховано у ПАТ "УСК "Гарант-Авто" відповідно до полісу № АА/7976651 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того відносно автомобіля марки "Урал" (д.р.н. НОМЕР_2), який здійснював буксирування автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5), між позивачем та відповідачем укладено поліс № АА/7173448 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2011р. відповідач повідомив позивача про страховий випадок саме за полісом № АА/7976651, який укладений стосовно автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5).

На підставі заяв ОСОБА_9 (власника автомобіля марки "Daewoo", д.р.н. НОМЕР_1) від 01.02.2012р. та ОСОБА_10 (власника автомобіля марки "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_4) від 08.02.2012р. про виплату страхового відшкодування, страхових актів від 08.02.2012р. № 1032431131139 та від 21.02.2012р. № 1032430131137, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 28 330,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.02.2012р. № 1552 та від 02.03.2012р. № 2505.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування за полісом № АА/7976651 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі підпункту 38.1.1. "г" пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За приписами підпункту 38.1.1. "г" пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановили, що водій ОСОБА_12, який на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем, керуючи автобусом марки "Богдан А091", д.р.н. НОМЕР_5 якого буксирував автомобіль "Урал", д.р.н. НОМЕР_2 не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування за полісом № АА/7976651 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5), оскільки безпосереднім наслідком дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що не спростовано відповідачем належним чином.

Доводи відповідача про відсутність у позивача права на регресний позов з огляду на приписи пункту 36.3. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з тим, що позивач повинен був провести виплату страхового відшкодування на підставі полісу № АА/7173448, укладеного відносно автомобіля марки "Урал" (д.р.н. НОМЕР_2), який здійснював буксирування автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5) із застосуванням жорсткого зчеплення, підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

За приписами абзацу 2 пункту 36.3. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Із досліджених судами попередніх інстанцій доказів, зокрема з довідки Бориспільського ВДАІ № 8929418, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автобуса марки "Богдан А091" ОСОБА_6 правил буксирування, а в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2012р. у справі № 1005/218/2012р. (№ 3/1005/132/2012р.) було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незабезпечення вказаною особою технічно справного стану транспортного засобу.

Наведені обставини свідчать про безпідставність посилання відповідача на застосування жорсткого зчеплення при буксируванні автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5) за умови встановлення факту незабезпечення водієм останнього технічно справного стану транспортного засобу та незабезпечення належного буксирування.

Так за приписами підпункту "б" пункту 23.2., пунктів 23.4., 23.7. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, у разі буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому зчепленні повинно діяти і бути справним рульове керування; механічний транспортний засіб з рульовим керуванням, що не діє, повинен буксируватися із частковим навантаженням буксированого транспортного засобу на платформу або на спеціальне опорне пристосування.

Крім того, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідач повідомив позивача про страховий випадок саме за полісом № АА/7976651, який укладений стосовно автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5), а не за полісом № АА/7173448, укладеного відносно автомобіля марки "Урал" (д.р.н. НОМЕР_2) - тягача у даному випадку.

Отже, враховуючи те, що водій автобуса марки "Богдан А091" ОСОБА_6 не забезпечив справний стан транспортного засобу, необхідний для його безпечного буксирування, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, та те, що винною особою у ДТП визнано саме цю особу, а не водія автомобіля марки "Урал" (д.р.н. НОМЕР_2), який здійснював буксирування автобуса, а також зважаючи на те, що виплата страхового відшкодування була проведена ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на підставі полісу № АА/7976651, укладеного стосовно автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5), про настання страхового випадку за яким ВАТ "АТАСС-Бориспіль" у встановленому порядку повідомив страховика, у позивача на підставі підпункту 38.1.1. "г" пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право регресу до відповідача після виплати страхового відшкодування за цим полісом.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що ним в порядку пункту 36.7. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було оскаржено у судовому порядку рішення позивача про здійснення страхового відшкодування за полісом № АА/7976651 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автобуса марки "Богдан А091" (д.р.н. НОМЕР_5).

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками судів про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич-Бориспіль" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 20.05.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. у справі № 911/819/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк