Постанова № 33953651, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5011-52/8284-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С. (доповідач),

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державного сільськогосподарського

підприємства" Головний селекційний центр

України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013

у справі №5011-52/8284-2012 Господарського суду

міста Києва

за позовом Державного сільськогосподарського

підприємства" Головний селекційний центр

України"

до Товариства з обмеженою

відповідальністю"Українські ферми"

про стягнення 118 844,16 грн.

за участю представників сторін

позивача:Коцупатрий О.М.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2013 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013р., заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" задоволена. Визнано наказ господарського суду міста Києва № 5011-52/8284-2012 від 06.02.2013 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, код 32597786) на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, шосе Новокиївське, буд. 1-А; код 00699945) 3 641 (три тисячі шістсот сорок одна) грн. 51 коп. 3 % річних та 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 24 коп. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Українські ферми" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто з відповідача 3641 грн. 51 коп. 3 % річних та 2364 грн. 24 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року, господарським судом міста Києва було видано наказ № 5011-52/8284-2012 від 06.02.2013 року.

31.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" звернулось до суду з заявою про визнання наказу № 5011-52/8284-2012 від 06.02.2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" задоволено. Визнано наказ господарського суду міста Києва № 5011-52/8284-2012 від 06.02.2013 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, код 32597786) на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, шосе Новокиївське, буд. 1-А; код 00699945) 3 641 (три тисячі шістсот сорок одна) грн. 51 коп. 3 % річних та 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 24 коп. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи у повному обсязі заяву ТОВ "Українські ферми" про визнання наказу № 5011-52/8284-2012 від 06.02.2013 року таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що на час подання заяви відсутні зобов'язання ТОВ"Українські ферми" (боржник) щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012р. по даній справі, оскільки зобов'язання були зараховані зустрічними однорідними вимогами сторін, що підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2013р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Так, 15.04.2013 року заявник (боржник) направив стягувачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10 від 15.04.2013 року, у якій зазначено, що станом на 15.04.2013 року ДСП "Головний селекційний центр України" має заборгованість перед ТОВ "Українські ферми", а саме: з оплати за поставлений рідкий азот згідно накладної № 1189 від 27.07.2010 року в сумі 26280, 00 грн. та одночасно повідомив про взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 7 615, 25 грн. відповідно до ст. 601 ЦК України.

Вказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10 від 15.04.2013 року була отримана стягувачем 17.04.2013 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0840100090919.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Окрім того, чинне законодавство не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст.601 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що заяву ТОВ "Українські ферми" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10 від 15.04.2013 року слід задовольнити.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року у справі №5011-52/8284-2012 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова