Постанова № 33953647, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5023/5976/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 рокуу справі№5023/5976/12 Господарського суду Харківської області за позовом доМіністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" простягнення 272573,88 грн. За участю представників сторін:

позивача: Тоцька А.О.,

відповідача: Коваленко О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" пені в сумі 192388,88 грн., штрафу в розмірі 80185,00 грн. посилаючись при цьому на неналежне виконання відповідачем умов договору №200/21-24 від 03.10.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти та додаткової угоди до договору №200/21-24 від 27.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2013р. у справі №5023/5976/12 у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 відсотків відмовлено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я України пеню у розмірі 187806,87 грн., штраф у розмірі 80185,00 грн. (всього - 267991,87 грн.). В частині стягнення 4582,01 грн. пені у позові відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на користь Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України 5359,84 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково, вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення на користь позивача 10309,50 грн. пені за період з 19.12.2011 по 27.12.2011, в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2013 року по справі № 5023/5976/12 в частині стягнення 177497,37 грн. пені та 80185,00 грн. штрафу змінено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на користь Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України 49812,71 грн. пені, 24055,50 грн. штрафу.В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.10.2011р. між Міністерством охорони здоров'я України та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (відповідачем) на підставі проведених конкурсних торгів був укладений Договір № 200/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти, згідно п. 1.1 якого відповідач (постачальник) зобов'язався у 2011 році поставити товар, зазначений у Специфікації (Додаток 1), а Міністерство охорони здоров'я України (замовник) оплатити такий товар за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301270 "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Пунктом 1.1. Договору Уповноваженим підприємством Міністерства охорони здоров'я України визначено - Державне підприємство "Укрвакцина" МО3 України.

Відповідно до Укладеного та погодженого Графіку поставки, постачальник повинен був здійснити постачання товару "Анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії та правцю з зменшеним вмістом антигену (АДП-М)" (товар) у кількості 987500 одиниць товару, на загальну суму 1145 00,00 грн., до 15.12.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2011р. між МОЗ України та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 200/21-24 від 03.10.2011р., якою було змінено строк постачання товару, що становить 90 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати. Також даною Додатковою угодою були внесені зміни до п. 1.1. Договору, відповідно до нової редакції якого замовник зобов'язується здійснити 100% попередню оплату за товар, зазначений в Специфікації, а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах цього Договору.

Матеріали справи свідчать, що замовник (позивач) здійснив попередню оплату товару, відповідно до умов Договору, та кошти на рахунок відповідача поступили 29.12.2011р.

Звертаючись з даним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 192388,88 грн. та штраф в розмірі 80185,00 грн., оскільки позивач стверджував, що постачальник (відповідач) не виконав умови договору щодо поставки товару на суму 1145500,00 грн. в строк до 15.12.2011 р.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3 436,50 грн. за період з 16.12.2011 по 18.12.2011, місцевий господарський суд, застосував строк позовної давності в один рік. Відмовляючи у позові в частині нарахування позивачем пені у сумі 1 145,51 грн. за дні фактичної поставки товару, а саме : 28.08.12, 31.08.12, 12.09.12, місцевий суд зазначив, що у договорі сторони не домовились про включення дня поставки товару до періоду прострочення, на який нараховується пеня. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені в розмірі 187806,87 грн. та штрафу в сумі 80185,00 грн., суд першої інстанції визнав вказані вимоги позивача правомірними та обґрунтованими. Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом першої інстанції було відхилено.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що суд першої інстанції відмовив у стягненні пені в розмірі 3 436,50 грн. за період з 16.12.2011 по 18.12.2011, застосувавши при цьому строк позовної давності, а також в частині нарахування позивачем пені у сумі 1 145,51 грн. за дні фактичної поставки товару ( 28.08.12, 31.08.12, 12.09.12), залишивши в цій частині рішення без змін. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 10309,50 грн. пені за період з 19.12.2011 по 27.12.2011, апеляційний господарський суд вказав, що додаткова угода до Договору була укладена сторонами 27.12.11, тому з боку відповідача до зазначеної дати з 19.12.11 порушень не було. Суд апеляційної інстанції задовольнив частково клопотання відповідача, змінивши рішення місцевого господарського суду, при цьому зменшив розмір штрафних санкцій на 70% стягнувши на користь позивача 49812,71 грн. пені, 24055,50 грн. штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що сторони додатковою угодою № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, змінили істотні умови Договору щодо строку поставки та порядку розрахунків за товар, які в силу закону є обов'язковими для виконання сторін, тому змінились зобов'язання сторін відповідно до вказаних умов. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач 29.12.2011 (після підписання додаткової угоди) здійснив попередню оплату за товар, кінцевий строк поставки товару є 28.03.2012 (через 90 днів), тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 13 746 грн. за період з 16.12.2011 по 27.12.2011 відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 145,51 грн., нарахованої за дні поставки, а саме: 28.08.2012р., 31.08.2012р., 12.09.2012р., оскільки сторони у договорі не домовились про включення вказаних днів до періоду прострочення.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача пені у сумі 177497,37 грн. та штрафу в розмірі 80 185 грн. за період прострочення з 29.03.2012р. по 12.09.2012р. (за виключенням 28.08.12, 31.08.12, 12.09.12), в цій частині колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що відповідач прострочив у вказаний період поставку товару, тому позивач обґрунтовано нарахував штрафні санкції у вигляді пені та штрафу. Вказаний розрахунок позивача суд апеляційної інстанцій визнав обґрунтованим.

Відповідач факт прострочення виконання робіт не заперечував, але посилався на наявність умов для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд був вправі задовольнити частково вказане клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, прийнявши до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та пояснення відповідача про те, що зменшення розміру штрафних санкцій надасть можливість ПАТ "Фармстандарт-Біолік" мінімізувати витрати, не пов'язані із собівартістю виробництва вакцини.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку ПАТ "Фармстандарт-Біолік" терміну поставки за договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі №5023/5976/12 залишити без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова