Ухвала суду № 33947862, 04.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про залишення заяви кредиторів без розгляду

"04" жовтня 2013 р.Справа № 916/1496/13

За заявою кредитора: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

про визнання банкрутом,

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Антощук С.І.

при секретарі судового засідання Андрущенку С.В.

Представники сторін:

ліквідатор: арбітражний керуючий Вудуд Г.І.;

від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_1, згідно паспорту;

від ПАТ „Укрсоцбанк": Хрома В.В. за довіреністю №2568 від 07.11.2012р.;

від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль": Чебан С.В. за довіреністю №235/13 від 01.02.2013р.;

від гр.ОСОБА_7: не з'явилися.

Суть спору: про визнання банкрутом

26.06.2013р. господарським судом Одеської області прийнято постанову про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вудуд Гаррі Ігоровича. У пункті восьмому резолютивної частини вказаної постанови встановлено двохмісячний строк з дня опублікування оголошення про визнання банкрутом для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута.

Оголошення про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 опубліковано 03.07.2013р. в газеті „Голос України" №120.

30.08.2013р. до господарського суду Одеської області звернувся гр.ОСОБА_7 із заявою від 29.08.2013р. (вх.№3-1089/13) про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 401 000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013р. прийнято до розгляду по справі №916/1496/13 заяву від 29.08.2013р. (вх.№3-1089/13 від 30.08.2013р.) гр.ОСОБА_7 про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 401 000грн.; зобов'язано гр.ОСОБА_7 надати суду засвідчені належним чином документи, що підтверджують викладені у заяві вимоги; копію рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.06.2007р. у справі №2-4088 (2007); відомості щодо сум аліментів, присуджених судом до стягнення по кожній дитині окремо; докази наявності нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів (утримання дітей); детальний розрахунок заявлених грошових вимог; письмові пояснення щодо правових підстав застосування принципу капіталізації платежів та конкретних принципів Конвенції про захист прав дитини; копію договору про утримання та виховання дитини від 12.06.2007р.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. та від 25.09.2013р. повторно було зобов'язано гр.ОСОБА_7 надати суду документи витребувані ухвалою суду від 04.09.2013р.

Ухвали господарського суду Одеської області з зазначенням дати, місця та часу проведення судових засідань та витребуваних судом документів направлялись гр.ОСОБА_7 за належною адресою та отримувались останнім, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду (т.1 а.с.235; т.1 а.с.29).

У судові засідання 18.09.2013р., 25.09.2013р. та 04.10.2013р. гр.ОСОБА_7 особисто або його представник не з'явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.

04.10.2013р. ліквідатором банкрута було надано відзив на заяву гр.ОСОБА_7 про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 401 000грн., відповідно до якого вимоги кредитора не включені до реєстру вимог кредиторів у повному розмірі у зв'язку із відсутністю правового обґрунтування вимог.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали заяви кредитора, заслухавши пояснення ліквідатора, суд встановив:

Згідно заяви кредитора гр.ОСОБА_7 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 має заборгованість перед кредитором у загальному розмірі 401 000грн.

Як зазначено у заяві кредитора, гр.ОСОБА_7 з 15.09.2000р. перебував з боржником у шлюбі, який було розірвано 22.12.2007р. за рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.06.2007р. у справі №2-4088 (2007). Також, у заяві вказано, що у гр.ОСОБА_7 згідно договору про утримання та виховання дитини від 12.06.2007р. зі зміною №1 від 28.02.2011р. на утриманні та вихованні знаходиться двоє дітей, народжених спільно з боржником. Як зазначає кредитор у заяві, боржник жодного разу не виконав своїх обов'язків за договором, мотивуючи складним фінансовим становищем, тимчасовими труднощами у підприємницькій діяльності, необхідністю сплачувати численні банківські позики тощо, у зв'язку з чим станом на 03.07.2013р. утворилась заборгованість за договором у розмірі 100 000грн. Крім того, у заяві кредитора вказано, що за аналогією із нарахуванням капіталізованих платежів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, з урахуванням принципів Конвенції із захисту прав дитини, він вважає за можливе заявити вимогу на утримання дітей до досягненням ними 18-річного віку у розмірі 301 000грн.

У відповідності зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

У відповідності зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно абз.3 ч.3 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язанням, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги за зобов'язаннями, нерозривно пов'язаними з особою боржника, мають право заявляти свої вимоги під час провадження у справі про банкрутство.

У рекомендаціях Вищого господарського суду України закріплених у п.29 інформаційного листа №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. із змінами, внесеними згідно з листом Вищого господарського суду №01-06/1149/2013 від 07.08.2013р. зазначено, що розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, кредитори за вимогами щодо виплати аліментів мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Згідно вказаної статті Закону до заяви в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Згідно абз. 3 ч.6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду заяв кредиторів господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково ) вимоги таких кредиторів.

В підтвердження викладених у заяві обставин кредитором до заяви додано незасвідчені копії документів, а саме: копію картки фізичної особи-платника податків, копію першої, другої та одинадцятої сторінки паспорту гр. ОСОБА_7; копію свідоцтва про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_2; копію договору щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків від 10.03.2011р., копію свідоцтва про народження ОСОБА_8, свідоцтво про народження ОСОБА_9.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

Додані до заяви кредитора документи, надані суду не в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Таким чином, суд не має правових підстав для розгляду вказаних документів як належних письмових доказів у справі.

Згідно ст. 78 Сімейного кодексу України подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У статті 81 Сімейного кодексу України зазначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993р. №146 „Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Враховуючи викладене, розмір аліментів повинен бути визначений виключно від розміру доходів особи, яка в силу закону чи договору повинна сплачувати такі аліменти; належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості по аліментам є письмовий договір укладений між подружжями, який нотаріально посвідчений, виконавчий напис нотаріуса у разі невиконання умов договору або відповідне рішення суду, яким встановлено розмір аліментів.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявник без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких допустимих та належних доказів, що підтверджують заявлені вимоги, неподання заявником без поважних причин витребуваних судом документів, відсутність обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи для надання необхідних доказів, господарський суд вважає за неможливе розгляд заяви гр.ОСОБА_7 про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 401 000грн. по суті, у зв'язку з чим залишає заяву без розгляду.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Керуючись ст.ст. 1, 23, 24, 90, 91, 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву від 29.08.2013р. (вх.№3-1089/13 від 30.08.2013р.) гр.ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в сумі 401 000грн. - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93, 106 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Копію ухвали надіслати гр.ОСОБА_7 АДРЕСА_2

Суддя Антощук С.І.