Ухвала суду № 33946974, 01.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 3574/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сапіги В.П., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Повного товариства «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом Повного товариства «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач - Повне товариство «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати нечинним (незаконним) рішення відповідача від 19.11.2010 року №0001721701/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 014,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0001721701/2 є незаконним, так як за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а в разі, коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Через це дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх зобов'язань за договором позики, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

У заяві про зміну позовних вимог, позивач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 19.11.2010 року №0001721701/3 було прийняте на підставі розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України від 27.10.2010 року № 22926/7/25-0315 та акту перевірки №2510/2200/20134292 від 28.04.2010 року. За таких обставин попереднє податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року № 0001721701/2 автоматично втратило свою силу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в період 2007-2009 років реалізоване заставлене майно без нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб. На підставі таких порушень, відповідачем правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 5671 грн. 59 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 11343 грн. 18 коп. у відповідності до вимог пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процессуального права, Повне товаристве «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що дохід фізичної особи, отриманий від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх зобов'язань за договором позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, отриманим не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку - фізичної особи.

Апелянт посилається на те, що згідно з пп.8.2.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом зобов'язаний включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт №2510/2200/20134292 від 28.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 12.1 статті 12, пункту 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 5671 грн. 59 коп., в тому числі за березень 2007 року 272 грн. 63 коп., квітень 2007 року 402 грн. 30 коп., березень 2008 року 324 грн. 10 коп., грудень 2008 року 400 грн. 75 коп., лютий 2009 року 1535 грн. 77 коп., квітень 2009 року 549 грн. 58 коп., травень 2009 року 1738 грн. 68 коп., листопад 2009 року 447 грн. 78 коп.

На підставі акту Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0001721701/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 17014 грн. 77 коп., в тому числі за основним платежем 5671 грн. 59 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 11343 грн. 18 коп.

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0001721701/2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Волинській області. За результатами розгляду скарг позивача вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Як зазначено у підпункті 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-ІV сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог - заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-ІV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону № 889-ІV ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 20 червня 2011 року у справі за позовом товариства «Ломбард «Терези» Іванов і компанія» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

На думку суду апеляційної інстанції, в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем в період 2007-2009 років реалізоване заставлене майно без нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у відповідності до вимог пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 5671 грн. 59 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 11343 грн. 18 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Повного товариства «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Повного товариства «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі №2а-3039/10/0370 за позовом Повного товариства «Кропивський і компанія» «Ломбард-М» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді В.П. Сапіга

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.10.2013 року.