Ухвала суду № 33946863, 01.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 1066/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сапіги В.П., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмежною відповідальністю «Меркор Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року позивач - Товариство з обмежною відповідальністю «Меркор Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2010 року №000712321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 474 561,00 грн. (в т.ч. 341 562,00 грн. -основний платіж та 132 999,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 31.03.2010 року №1322/23-209/34768216 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Позивач зазначає, що ТзОВ «Меркор Україна» не допущено порушення вимог пп. 7.3.3, пп 7.3.2. п.7.3 ст.7, п.п.11.2.3., п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на що посилаються перевіряючі. Підпунктом 7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податків в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти.

Якщо першою подією є оприбуткування товару, право на валові витрати вже існує, однак балансова вартість іноземної валюти, якою такий товар буде згодом оплачено, у цей момент ще не відома. В такому разі при оприбуткуванні товарів до складу валових витрат відносять вартість імпортних товарів, розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару. При перерахуванні коштів в оплату за отримані товари розраховують різницю між балансовою вартістю сплаченої постачальнику валюти і сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства. На отриману різницю у бік збільшення чи зменшення коригують раніше відображені валові витрати.

ТзОВ «Меркор Україна» оплачує за товар після його отримання іноземному постачальнику і робить вищезгаданий перерахунок по кожній вантажно-митній декларації. Оскільки стабільність курсу іноземної валюти в 2008-2009 роках суттєво порушилась, тому і різниця у витратах по отриманні та оплаті товару суттєва, хоча по деяких ВМД вона мала і від'ємне значення.

Таким чином, під час здійснення імпорту товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Меркор Україна» відносило до валових витрат вартість таких цінностей відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на дату фактичного отримання товару згідно із вантажними митними деклараціями, відповідно до курсу Національного банку України встановленого до відпоповідної валюти, а після перерахування валюти нерезидентам та встановлення її балансової вартості відповідно до пп. 7.3.2 та пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього Закону уточняло свої валові витрати у відповідних періодах.

Разом з тим, перевіряючі, встановивши, що ТзОВ «Меркор Україна» завищило (на їх думку) валові витрати на суму 1 324 511 грн. на вартість курсових різниць по перерахунку товарної заборгованості за отриманий товар від нерезидентів, взяли до уваги ті події, коли різниця у витратах на оплату товару, у зв'язку із зміною курсу валют мала додатнє значення, однак при цьому не було взято до уваги той факт, що в період, який перевірявся, по деяких ВМД така різниця мала і від'ємне значення.

Таким чином, позивач вважає, що незаконним є донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 341 562,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі в м.Львові від 13.04.2010 року №0000712321/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що визначаючи валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату оприбуткування, позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2 п.7.3 ст. 7 та пп. 11.2.3 п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а збільшення або зменшення суми валових витрат з урахуванням фактичного визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем, відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому є правомірним.

За обставинами справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення витрат є дата оприбуткування товарів, оскільки визначити розмір витрат по розрахунку з нерезидентами є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, і суд першої інстанції вважає, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення розрахунку з нерезидентами, згідно договорів, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що в порушення пп 7.3.3, 7.3.2 п.7.3 ст.7, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334 94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283 97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), ТзОВ «Меркор Україна» завищило валові витрати на суму 1 324 511 грн. на вартість курсових різниць по перерахунку товарної забогованості за отриманий товар від нерезидентів згідно контрактів:

«Мегсог Spolka Akcyjna» Польща, ul. Grzegorza z Sanoka, 2, 80-408, Gdansk, Polska, контракт №1 від 02.01.09 року сума контракту 1 500 000,00 євро, умови поставки СРТ-Львів, FCA-Добжень Віелькі, ЕХW-Добжекз Зіелькі, FCA-Гданськ, ЕХW-Гданськ. Банківські реквізити: Raiffeisen Bank Polska S.A., 50 1750 1325 0000 0000 0104 3675, SWIFT: RCBWPLPW. Голова Правління Кшиштоф Кремпеч, Віце-голова Правління Гжегож Лісевський. Протипожежні двері та ворота;

- «ВЕМ Вгudniссу Sр. z o. o.». Польща, Miroslaw 26А, 09-472 Slupno, Polska, контракт № 21/07/08-1 від 21.07.08 року, сума контракту 50 000,00 євро.

Платник податку при отриманні імпортних товарів до валових витрат включає суми, які розраховані шляхом перерахунку вартості товарів у гривні за офіційним валютним курсом Нацбанку України, що діяв на момент отримання (оприбуткування) таких товарів, відповідно до пп.11.2.3.п.11.2 ст.11 та п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №339/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), та не підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу протягом такого звітного періоду .

При цьому, відповідно до пп 7.3.3 п.7.3 ст 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із внесеними змінами та доповненнями), заборгованість в іноземній валюті не виникає, тому і курсові різниці (за товарною заборгованістю) в цьому випадку не визначаються та перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в березні 2010 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено планову виїздну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2010 року №1322/23-209/34768216 «Про результати планової виїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна».

Під час проведення перевірки встановлено порушення ТзОВ «Меркор Україна» п.п.7.3.3, 7.3.2. п.7.3 ст.7, п.п.11.2.3„ п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на суму 1 324 511 грн. на вартість курсових різниць перерахунку товарної заборгованості за отриманий товар від нерезидентів згідно контрактів :

- «Мегсог Spolka Akcyjna» Польща, ul. Grzegorza z Sanoka, 2, 80-408, Gdansk, Polska, контракт №1 від 02.01.09 року сума контракту 1 500 000,00 євро, умови поставки СРТ-Львів, FCA-Добжень Віелькі, ЕХW-Добжекз Зіелькі, FCA-Гданськ, ЕХW-Гданськ. Банківські реквізити: Raiffeisen Bank Polska S.A., 50 1750 1325 0000 0000 0104 3675, SWIFT: RCBWPLPW. Голова Правління Кшиштоф Кремпеч, Віце-голова Правління Гжегож Лісевський. Протипожежні двері та ворота;

- «ВЕМ Вгudniссу Sр. z o. o.». Польща, Miroslaw 26А, 09-472 Slupno, Polska, контракт № 21/07/08-1 від 21.07.08 року, сума контракту 50 000,00 євро. Валютою вищевказаних контрактів встановлено євро.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, на підставі акту перевірки, прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 року №0000712321/0, яким визначено ТзОВ «Меркор Україна» суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 474 561,00 грн. (341 562,00 грн. - основний платіж та 132 999,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

При імпорті товарів, згідно укладених контрактів, першою подією було отримання товарів, а датою формування валових витрат була дата оприбуткування товарів по вантажно-митним деклараціям. Балансова вартість валюти стає відомою тільки після проведення купівлі валюти та фактичного розрахунку з нерезидентом. Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті за період, що перевірявся, було передбачено п. 7.3 Закону № 334/94-ВР.

Згідно пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Зі змісту пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР вбачається, що дана норма застосовується у випадку продажу товарів платником податку.

Однак, позивачем було придбано товари, відтак, застосуванню підлягає пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та норма пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, на яку законодавцем здійснено посилання у змісті пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Відтак, вимоги вказаної норми зобов'язують підприємства відображати витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти, що і було фактично зроблено позивачем.

Крім того, податковим органом не було взято до уваги той факт, що коригування валових витрат позивачем у зв'язку з придбанням валюти здійснювалось як в сторону збільшення валових витрат, так і в сторону їх зменшення, коли курс валют зменшувався. Тобто, відповідачем було взято до уваги лише завищення валових витрат позивача та не враховано їх зменшення, що свідчить про неоднакове трактування відповідачем норм податкового законодавства.

Балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару.

Як достовірно встановлено в суді першої інстанції, при оприбуткуванні товарів позивач до складу валових витрат відносив вартість імпортних товарів, розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару, що повністю узгоджується з приписами пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а коли визначав балансову вартість валюти по кінцевому розрахунку, то як вбачається з таблиць коригування вартості імпортного товару, вираховував податкову різницю, при цьому не тільки в сторону здорожчення вартості валюти,але й показуючи від'ємну різницю в періоди,коли вартість валюти щодо гривні зменшувалась.

Тому при перерахуванні коштів в оплату за отримані товари, позивач розраховував різницю між балансовою вартістю сплаченої постачальнику валюти і сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства.

Судом оглянуто копії вантажно-митних декларацій та рахунків-фактур до них за січень -серпень 2008 року, оплата по яких здійснювалась у 2008 році, серпень-грудень 2008 року та копії банківських виписок за 2009 р. на підтвердження оплати цих ВМД, за січень-жовтень 2009 р.,жовтень-грудень 2009 р.,оплата по яких здійснювалась у 2010 році і з яких вбачається, що саме по цих документах прибували товари згідно вказаних договорів з зазначеними контрагентами-постачальниками. Оплата за товар відбувалась у зазначені законодавством строки.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі №2а-3462/10/370 за позовом Товариства з обмежною відповідальністю «Меркор Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді В.П.Сапіга

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.10.2013 року.