Ухвала суду № 33943298, 26.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р. Справа № 178851/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Гапон Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-2346/12/0970 за позовом ТзОВ «Промресурс-ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську про скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання неправомірними дій, скасування податкової вимоги від 01.06.2012 року № 1268 та рішення №11930/10/19-150/2391 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкова вимога № 1268 від 01.06.2012 року та рішення №11930/10/19-150/2391 від 23.07.2012 року, про опис майна у податкову заставу, є протиправними, необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а дії відповідача неправомірними з огляду на те, що сума податкового боргу вказана у оскаржуваній податковій вимозі, сформована на підставі податкового повідомлення - рішення №0001451592 від 16.05.2012 року, є неузгодженою.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. позов задоволено. Визнано дії державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську неправомірними. Скасовано податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську від 01.06.2012 року за № 1268 та рішення №11930/10/19-150/2391 про опис майна у податкову заставу. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ» понесені ним судові витрати у розмірі 390,88 грн., судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи. Просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Державною податковою інспекцією в м. Івано - Франківську було проведено камеральну перевірку позивача податкової звітності з податку на додану вартість від 03.05.2012 року за № 2328/15-2/37408882, яким встановлено порушення п.п. 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України, а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за що передбачено відповідальність встановлену статтею 126 Податкового Кодексу України.

На підставі вищевказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001451592 від 16.05.2012 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф в сумі 39702,80 грн., за затримку на 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 397028,00 грн.

01.06.2012 р. відповідачем винесено податкову вимогу за № 1268 та рішення №11930/10/19-150/2391 про опис майна у податкову заставу.

Задовольняючи адміністративний позов,суд першої інстанції виходив з того, що визначене позивачу податковим органом грошове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу, тому дії податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, є неправомірними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає її вірними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач, реалізовуючи своє право на оскарження рішення податкового органу, звернувся 18.06.2012 року до суду із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення №0001451592 від 16.05.2012 року та Івано - Франківським окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Промресурс-ІФ» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0001451592 від 16.05.2012 року яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 39702,80 грн., за затримку на 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 397028,00 грн.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ТзОВ «Промресурс-ІФ» до ДПІ у м. Івано - Франківську про скасування податкового повідомлення - рішення №0001451592 від 16.05.2012 року оскаржено позивачем до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті відповідачем оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, прийняті відповідачем не правомірно та передчасно, позивач не припиняв процедуру судового узгодження нарахованого йому податкового зобов'язання та відповідно вказана сума, на момент винесення спірної податкової вимоги, не може вважатися податковим боргом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-2346/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 01.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич