Ухвала суду № 33945398, 02.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3215/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Слюсар О.В.

відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Барлінек Інвест" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест", за результатами якої складено акт від 17.06.2013 року № 2098/15/340004579. на підставі висновків акту Вінницькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Барлінек Інвест" зареєстровано, як юридична особа, 13.06.2006 року та являється платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 01863272 від 30.05.2006 року.

В період з 13.06.2013 року по 17.06.2013 року посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Віста" ЛТД в грудні 2011 року, ТОВ "Адоніс-Альфа" в жовтні 2012 року та ПАТ "Вінницяголовпостач" у жовтні 2012 року, листопаді 2012 року, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.06.2013 року № 2098/15/340004579 (т.1 а.с. 15-35).

В ході проведеної перевірки було виявлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України TOB "Барлінек Інвест" (завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)" на 85628,00 грн.).

.

На підставі виявлених порушень Вінницькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р. №0005331503, №0005421503, №0005321503, №0005351503 , №0005361503, №0005341503 (т. 1 а.с. 36-41).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки, викладені в акту перевірки про те, що господарські операції між ТОВ "Барлінек Інвест" та ТОВ Фірма "Віста" ЛТД, ТОВ "Адоніс-Альфа", ПАТ "Вінницяголовпостач" не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB Фірма "Віста" ЛТД (далі - Продавець) та TOB "Барлінек Інвест" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №16/ЗК від 31.01.2011 року та додаткову угоду №1 до договору №16/ЗК від 31.01.2011 року (а.с.42-44, 47). Відповідно до даного договору Продавець зобов'язується систематично передавати товар Покупцю у власність відповідно до специфікацій та технічних умов, а Покупець купує й зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, згідно виставлених рахунків. Оплата здійснюється у строк 15-ти банківських днів з дати отримання Покупцем товару на склад. Продавець несе витрати, пов'язані з упакуванням, маркуванням, загрузкою та доставкою товару на склад Покупця. Згідно п.1.5 Договору, товар передається Продавцем представнику Покупця за ТТН з послідуючим підписанням Сторонами акту.

Факт здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором підтверджується дослідженими судом першої інстанції товарно-транспортною накладною № 28 від 08.12.2011 року; видатковою накладною: №РН-0000028 від 08.12.2011 року; податковою накладною №6 від 08.12.2011 року та платіжним дорученням №17806 від 13.12.2011 року (т.1 а.с. 49-52).

Щодо господарських операцій між TOB "Адоніс-Альфа" та TOB "Барлінек Інвест" судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №52/ЗК від 23.10.2012 року (а.с. 53-55), між TOB "Адоніс-Альфа" (далі - Продавець) та TOB "Барлінек Інвест" (далі - Покупець), продавець зобов'язується систематично передавати товар Покупцю у власність відповідно до специфікацій та технічних умов, а Покупець купує й зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, згідно виставлених рахунків. Оплата здійснюється у строк 15-ти банківських днів з дати отримання Покупцем товару на склад. Продавець несе витрати, пов'язані з упакуванням, маркуванням, загрузкою та доставкою товару на склад Покупця. Товар передається Продавцем представнику Покупця за ТТН з послідуючим підписанням Сторонами акту.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з TOB "Адоніс-Альфа" за вищезазначеним договором підтверджується товарно-транспортними накладними; видатковими накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 58-72).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №11/ЗК від 28.01.2011 року (т. 1 а.с. 73-75), продавець зобов'язується систематично передавати товар покупцю у власність відповідно до специфікацій та технічних умов, а покупець купує й зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, згідно виставлених рахунків. Оплата здійснюється у строк 20-ти банківських днів з дати отримання покупцем товару на склад на підставі рахунку-фактури виставленого продавцем. Продавець несе витрати, пов'язані з упакуванням, маркуванням, загрузкою та доставкою товару на склад покупця. Товар передається продавцем представнику покупця за ТТН з послідуючим підписанням Сторонами акту.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з TOB "Адоніс-Альфа" за вищезазначеним договором підтверджується товарно-транспортними накладними; видатковими накладними; податковими накладними та платіжними дорученнями.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 жовтня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Ватаманюк Р.В.