Ухвала суду № 33945397, 02.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3074/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Укрінтек" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Компанія" Укрінтек" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Укрінтек" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень 2012 р. За результатами перевірки складено акт № 842/22-3/37462850 від 07.03.2013 року, на підставі якого 01 квітня 2013 року ДПІ у м. Хмельницькому винесено податкове повідомлення - рішення № 0000182203/564. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м.Хмельницькому була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтек", код ЄДРПОУ 37462850, з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень 2012 р. За результатами перевірки був складений акт № 842/22-3/37462850 від 07.03.2013 року, в якому відображено порушення ТОВ "Компанія "Укрінтек" вимог п.187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Компанія "Укрінтек" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 119665 грн.

На підставі висновків акту ДПІ у м. Хмельницькому винесене податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 року № 0000182203/564. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Компанія "Укрінтек" - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Компанія "Укрінтек" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Промальянс Енерджі" код ЄДРПОУ 37033545 та ТОВ "Промметалресурс" код ЄДРПОУ 32407444.

Так, між ТОВ "Промальянс Енерджі" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Укрінтек" (Покупець) 01 лютого 2012 року укладений договір поставки № 154, відповідно до якого Постачальник, згідно із заявою Покупця, передає йому у власність, а Покупець приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання (надалі "Товар") в асортименті, кількості та по цінах, згідно Специфікацій та інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків - фактур тощо), які є невід'ємною частиною даного Договору. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (ред. 2010), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов даного Договору. Загальна вартість Товару, що підлягає постачанню та оплаті за цим Договором обумовлюється рахунками, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пункт 3 даного Договору передбачає умови поставки, згідно яких поставка (відвантаження) Товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання обома сторонами Специфікації на партію Товару або у строки, зазначені у Специфікації. Поставка Товару здійснюється за рахунок і засобами Покупця. На прохання Покупця Постачальник може забезпечувати доставку товару (без розвантаження) на адресу, що вказується Покупцем. У такому випадку вартість доставки Товару включається до рахунку-фактури, а строк поставки збільшується на 5 робочих днів. Датою поставки Товару вважається дата його передачі Постачальником уповноваженому представнику Покупця або транспортній організацій, що виконує доставку. Про поставку Товару свідчить підпис уповноваженої особи Покупця або уповноваженого представника транспортної організації у видатковій накладній або інших еквівалентних ним документах. У разі відсутності на складі Постачальника замовленого, але не отриманого Покупцем в строк, вказаний в цьому Договорі Товару, сторони додатково погоджують дату та спосіб допоставки відсутнього на даний час Товару.

Згідно п. 4 Договору ціни на товар є звичайними та вказуються у видаткових накладних та рахунках - фактурах, які надаються Покупцю в момент поставки Товару і включають вартість упаковки та завантаження. Отримання Покупцем Товару на підставі видаткової накладної є підтвердженням прийняття пропозиції Постачальника придати Товар за цінами, вказаними в ній. Оплата Товару здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування Покупцем на рахунок Постачальника коштів протягом 60-ти календарних днів з дати поставки Товару.

На підтвердження виконання сторонами умов договору поставки № 154 від 01.02.2012 року позивачем було надано суду першої інстанції видаткові та податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (тканина, ліхтарики), товарно-транспортні накладні та договори - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом (№ 5 від 04.07.2012, № 7 від 06.07.2012 року та № 10 від 16.07.2012 року). Крім того, реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Промальянс Енерджі" підтверджується доказами передачі придбаних ТМЦ на виробництва, вироблення з них продукції, їх перевезення та подальшої реалізації.

Досліджуючи взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ "Промметалресурс" код ЄДРПОУ 32407444 судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промметалресурс" було укладено договори № 2012/1-10 від 10.01.2012 року та б/н від 23.03.2012 року, відповідно до яких ТОВ "Компанія "Укрінтек" - Покупець, а ТОВ "Промметалресурс" - Продавець. За умовами договору Продавець зобов'язується продати, а покупця - прийняти і оплатити засоби особистого захисту (іменовано далі - Товар), на умовах, викладених у даному Договорі. Найменування Товару, його кількість, вказуються в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов даного Договору. Ціна на Товар визначається в рахунках - фактурах або доповненнях. Приймання-здача проводиться по кількості відповідно до товаросупровідних документів, а також по якості - відповідно до документів, що засвідчують якість у встановленому законом порядку.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується Договором № 2012/1-10 від 10.02.2012 року, Договором б/н від 23.03.2012 року, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14 від 20.07.2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до зазначеного договору позивачем придбано "Респіратори "Росток 2П-К", "Росток 3П-К" в кількості 5000 шт. кожного та які на протязі серпня 2012 року реалізовані на внутрішньому ринку, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами в матеріалах справи.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Компанія "Укрінтек" мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, а саме по наданню послуг по перевезенню товару транспортними засобами, які перебували в його безпосередньому використанні. Так між ТОВ "Компанія "Укрінтек" та ФОП ОСОБА_2 укладено Договіри - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5 від 04.07.2012, № 7 від 06.07.2012 року, № 10 від 16.07.2012 року та № 14 від 20.07.2012 року.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Ватаманюк Р.В.