Постанова № 33942525, 05.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа №95/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,

при секретарі - Ратушній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (змінила назву на Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової адміністрації України, за участю прокуратури Волинської області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

11.06.2007 Відкрите акціонерне товариство «Ковельсільмаш» (змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Ковельсільмаш») (далі - ВАТ, ПАТ) звернулося до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової адміністрації України (правонаступники Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби та на даний момент Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) (далі - ОДПІ), з урахуванням неодноразового уточнення, зміни та доповнення позовних вимог (а.с.62-63 т.1, а.с.4-8, 16-24 т.3) (заява позивача від 21.11.2012 (а.с.16-26 т.4) про збільшення та уточнення позовних вимог була неприйнята Волинським окружним адміністративним судом) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.05.2007 №00003923/0, №00004023/0, №00004123/0, №00004223/0 та від 06.06.2007 №00003923/1, №00004023/1, №00004123/1, №00004223/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у IV кварталі 2005 року на суму 6679528,97грн, що призвело до заниження оподатковуваного прибутку на вказану суму, у зв'язку з чим донараховано податку на прибуток в сумі 1669882грн, та про заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету на суму 1094341грн та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за січень 2006 року в сумі 241565грн через не підтвердження таких відповідно первинними документами та податковими накладними є помилковими. Зазначає, що був позбавлений можливості повідомити відповідача про втрату таких документів та поновити їх до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, оскільки відносини між ВАТ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателліт Еконоснова» (далі - ТОВ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплакторг» (далі - ТОВ-2) мали місце у листопаді-грудні 2005 року, а податковий період, що настає за звітним закінчився 31.03.2006 і розрахунок податкових зобов'язань позивача був відображений у декларації з податку на прибуток 2005 року. Після втрати даних документів, у позивача був відсутній обов'язок повідомляти про їх втрату та здійснювати поновлення цих документів. Втрачені документи були предметом планової виїзної документальної перевірки ВАТ за період з 01.07.2004 по 31.12.2005 за результатами якої не виявлено порушень формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по господарських операціях з цими контрагентами.

Постановою господарського суду Волинської області від 10 вересня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2008 року, позов (про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень) задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2008 року ці судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.156-162, 224-228, 285-288 т.2).

Постановою господарського суду Волинської області від 16 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, в задоволенні позову (про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.05.2007 №00003923/0, №00004023/0, №00004123/0, №00004223/0) відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2012 року ці судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.75-76, 140-143, 289-293 т.3).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року в справі №2а/0370/3814/12 заявлений позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.05.2007 №00003923/0, №00004023/0, №00004123/0, №00004223/0. Стягнуто з Державного бюджету України на ПАТ документально підтверджені судові витрати в сумі 13,60грн.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не вживалися реальні заходи для відновлення втрачених документів, висновки відповідача зводилися до того, що валові витрати та податковий кредит у взаємовідносинах з ТОВ не підтверджені документально, що виключає їх формування, а не до безтоварності господарських операцій позивача, значна частина емітованих векселів залишилися непогашеними і виключають висновок суду про здійснення розрахунків за придбані ТМЦ, вексельна форма розрахунків не впливає на об'єкт оподаткування, тобто на валові витрати та валові доходи платника податків, судом надана неналежна оцінка вироку суду і листу Відкритого акціонерного товариства «Жовтнева кузня» (далі - ВАТ-2) щодо відсутності господарських операцій з позивачем та його контрагентами, та фіктивності таких. З податкової звітності позивача з податку на прибуток за звітний 2005 рік при відсутності первинних документів, неможливо визначити яка саме сума включена ВАТ в розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів по придбаних ТМЦ від ТОВ та реалізованих (частина) ТОВ-2.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які засвідчують взаєморозрахунки з ТОВ, ТОВ-2 та ВАТ-2 були втрачені ВАТ (викрадені під час їх повернення з адвокатського провадження), останнім вживалися заходи для їх відновлення з метою підтвердження реального характеру господарських операцій, частина емітованих ВАТ у рахунок сплати за придбані товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) простих векселів були пред'явлені до сплати та оплачені позивачем, що підтверджує проведення відповідних розрахунків, усі податкові накладні перераховані в реєстрах отриманих податкових накладних, вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2007 року немає преюдиційного значення в даній справі, відповідачем помилково було обраховано розмір податкового зобов'язання та проігноровано вимоги суду про надання відповідних розрахунків.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ВАТ зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ковельської міської ради 25.10.1991, та перебуває на обліку в ОДПІ як платник податків з 27.02.1992.

На виконання постанови слідчого відділення з розслідування кримінальних справ у Голосіївському районі м. Києва СВ ПМ ДПА у м. Києві від 15.01.2007 про призначення перевірки (а.с.75 т.1) відповідачем з 23.03.2007 по 13.04.2007 була проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання ВАТ податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ, ТОВ-2 та ВАТ-2 за період з 01.10.2005 по 31.01.2006, про що складено акт від 20.04.2007 №378/23-00238138 (далі - Акт).

Вищевказаною перевіркою було встановлено зокрема порушення ВАТ вимог:

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №283/97-ВР) та наказу ДПА України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», в результаті якого виявлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2005 року на суму 1669882,00грн;

пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) та «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1094341грн (за грудень 2005 року - 361162грн, за січень 2006 року - 733179грн), та завищення суми податку, заявленого до бюджетного відшкодування за січень 2006 року, на суму 241565грн (а.с.12-20 т.1).

На підставі Акта перевірки ОДПІ 07.05.2007 прийнято податкові повідомлення-рішення №00003923/0 про визначення ВАТ суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3339764грн (основний платіж - 1669882грн, штрафні (фінансові) санкції - 1669882грн); №00004223/0 про визначення ВАТ суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1203100,50грн, (основний платіж - 802067грн, штрафні фінансові санкції - 401033,50грн); №00004023/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 438411грн, (відшкодовано на момент перевірки - 292274грн, штрафні (фінансові) санкції на суму 146137грн); №00004123/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року на суму 241565грн (а.с.8-11 т.1).

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, скаргу позивача було відхилено, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 06.06.2007 №00003923/1, №00004023/1, №00004123/1, №00004223/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.65-68 т.1).

Відповідно до вимог Закону №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведеного випливає, що право на формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат надається добросовісним платникам та обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, всі первинні документи, а саме договори, специфікації, накладні, податкові накладні, що підтверджують господарські операції між ВАТ та ТОВ, ТОВ-2 були позивачем втрачені, в результаті крадіжки майна на суму 914грн та документів у гр.ОСОБА_1 Зазначене підтверджується актом від 15.12.2006 №7 про повернення документів з адвокатського провадження представнику ВАТ (а.с.64-69 т.2), прийняттям заяви про злочин від 15.12.2006, а також порушенням 25.12.2006 по факту крадіжки майна гр.ОСОБА_1 кримінальної справи.

З огляду на те, що період 2005 року був предметом перевірки податкового органу, за наслідками якої складено Акт від 19.04.2006 №297/23-00238138 (далі - Акт-2), позивач вважав зобов'язання за наслідками виконання цих господарських операцій узгодженими, у зв'язку з чим про поновлення первинних документів звернувся до ТОВ та ТОВ-2 лише 05.04.2007, запити повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю адресатів (а.с.99-102 т.2).

У зв'язку із наведеним апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ВАТ вживав заходів до поновлення втрачених документів з метою підтвердження реального характеру господарських операцій з ТОВ, та подальшу реалізацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ-2 та ВАТ-2.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОДПІ 19.04.2006 вже здійснювала планову виїзну перевірку ВАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 31.12.2005.

За результатами вказаної перевірки складено Акт-2, з висновків якого вбачається, що перевіркою не було встановлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам ВАТ з TOB, ТОВ-2 та ВАТ-2.

Більше того, в Акті-2 чітко зазначено перелік первинних документів та податкових накладних що були використані ОДПІ при проведенні перевірки, що свідчить про те, що оригінали первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ВАТ із TOB, ТОВ-2 та ВАТ-2 вже оглядались та досліджувались відповідачем, а висновки щодо їх відповідності вимогам діючого законодавства України, які містяться в Акті-2 не заперечувались та не оскаржувались.

Тобто, факт наявності у позивача спірних податкових накладних та інших первинних документів підтверджено податковим органом за наслідками планової виїзної документальної перевірки.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що всі необхідні первинні документи, які фіксували факт здійснення господарської діяльності ВАТ з TOB, ТОВ-2 та ВАТ-2 у період з 01.07.2004 по 31.12.2005 на момент ведення бухгалтерського обліку та складання звітної документації за цей період існували, окрім того такі первинні документи надавались перевіряючим під час проведення планової виїзної документальної перевірки.

Також, усі податкові накладні ВАТ за грудень 2005 року, січень 2006 року перераховані в реєстрах отриманих податкових накладних (а.с.123-140 т.1).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та робіт придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами, порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР.

Принагідно слід відмітити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, судом першої інстанції було вірно було враховано той факт, що емітовані позивачем прості векселі №6330322480186 від 22.12.2005 на суму 477800грн; №6330322480184 від 22.12.2005 на суму 486578грн; №6330322480187 від 22.12.2005 на суму 455870грн, видані продавцю - ТОВ були згодом пред'явлені ТОВ «Бук-Ойл» до сплати та оплачені позивачем у вересні-листопаді 2006 року (на час проведення перевірки), інші векселі були продані векселедержателем, а саме векселі №№6330322480185, 6330322480188-97 на суму 5168186,77грн на момент перевірки знаходились у ТОВ «Волинська металообробка», а векселі №№6330322480182-6330322480183 на суму 958000грн - у ПП ВКФ «Конд Фрі» та можуть бути пред'явлені до сплати у будь-який час.

Даний факт підтверджує спрямованість діяльності позивача на реалізацію товарів та послуг, а отже і реальність господарських операцій ВАТ з контрагентами.

Доводи апелянта про непідтвердженість зазначених вище операцій з емітованими позивачем векселями на думку апеляційного суду є безпідставними, оскільки такі підтверджені самим відповідачем у складеному ним 10.05.2007 акті №410/23-00238138 про результати планової виїзної документальної перевірки ВАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 (а.с.52-62 т.3).

Щодо посилань апелянта на вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2007 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.205 ч.1 ст.358 КК України (а.с.140-147 т.2), апеляційний суд зазначає, що саме по собі створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ, з метою прикриття незаконної діяльності не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів.

Як вбачається з цього вироку, правовідносини між ВАТ та ТОВ не були предметом дослідження у цій кримінальній справі. У вироку не має посилань на здійснення фіктивної підприємницької діяльності у господарських операціях з позивачем.

Крім того, покликання ОДПІ на постанову слідчого відділення з розслідування кримінальних справ у Голосіївському районі м. Києва СВ ПМ ДПА у м. Києві від 15.01.2007 про призначення перевірки (а.с.75 т.1) як на доказ фіктивності фінансово-господарських відносин ВАТ з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в силу положень ст.72 КАС України, такі можуть бути підтверджені тільки вироком суду, який набрав законної сили.

Контрагенти позивача на час укладення та виконання договорів з позивачем були належним чином зареєстрованими юридичними особами.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ заходилось у реєстрі до 06.06.2007, його державну реєстрацію припинено у зв'язку з визнанням банкрутом, а ТОВ-2 на час розгляду справи є належно зареєстрованою юридичною особою та перебуває в реєстрі.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 22 жовтня від 2012 року (а.с.289-293 т.3) звернув увагу на невідповідність розрахунків податковим органом податкових зобов'язань, з огляду на те, що за безтоварною операцією з податкового обліку підлягають виключенню як валові витрати так і валові доходи, пов'язані з такою операцією.

Зокрема, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 6679528,27грн внаслідок включення до складу валових витрат, не підтверджених первинними документами витрат на придбання сировини та матеріалів у ТОВ. Однак, висновок про завищення валових доходів позивача у зв'язку з подальшою реалізацію придбаних сировини та матеріалів у ТОВ відсутні. Разом з тим позивачем у грудні 2005 року було реалізовано ТОВ-2, первинні документи по взаємовідносинах з яким також втрачені, сировини та матеріалів на суму 2806950,96грн, у січні 2006 року на суму 3961503,98грн.

Відповідно до абз.1, 4 п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, балансова вартість товарів на кінець звітного періоду безпосередньо пов'язана з визначенням оподатковуваного прибутку підприємства.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що у грудні 2005 року позивачем придбано у ТОВ сировину та матеріали на суму 6679528,98грн (д-т бал.рах.201, К-т бал.рах.631) та реалізовано ТОВ-2 оборотні активи на суму 2806950,96грн (Д-т бал.рах.712, К-т бал.рах. 791), собівартість реалізованих активів склала 2771248,34грн. Отже, балансова вартість запасів на кінець звітного періоду (грудень 2005 року) перевищила їх балансову вартість на початок цього звітного періоду на 3908280,64грн, яка була віднесена до валових доходів позивача у декларації з податку на прибуток позивача за 2005 рік та не виключена відповідачем за наслідками перевірки, як така що не підтверджена первинними документами.

З цих же самих підстав, у зв'язку з не підтвердженням первинними документами, відповідачем за наслідками перевірки виключено зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість 1335905,80грн сплачених у ціні придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ, однак залишено у складі податкового зобов'язання податок на додану вартість у розмірі 1353690,98грн, у т.ч. за грудень 2005 року - 561390,19грн, січень 2006 року -792300,79грн за наслідками господарських операцій з ТОВ-2.

У зв'язку з чим правильність розрахунків відповідача при нарахуванні позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також бюджетного відшкодування є сумнівною та незважаючи на неодноразові спроби суду першої та апеляційної інстанції по їх перевірці, податковим органом так і не було виконано покладений на нього ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності проведених ним розрахунків.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність недобросовісної взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про несумісність предметів спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів та робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про фіктивність (нереальність, безтоварність) правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Також, згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами.

Тому, на підставі повно та всебічно встановлених обставин у справі, з урахуванням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ.

Одночасно слід зазначити, що оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково не вирішив позовних вимог ВАТ заявлених 02.07.2007 (а.с.62-63 т.1) щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень прийнятих відповідачем за результатами адміністративного оскарження, апеляційний суд визнає можливим змінити постанову, та з врахуванням положень ст.162 КАС України визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 06.06.2007 №00003923/1, №00004023/1, №00004123/1, №00004223/1

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування постанови апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року - змінити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової адміністрації України від 06 червня 2007 року №00003923/1, №00004023/1, №00004123/1, №00004223/1.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.Р. Курилець

Повний текст виготовлений 10 вересня 2013 року.