Ухвала суду № 33942293, 26.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 9634/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест-Львів» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Гефест-Львів» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС від 18.09.2012 р. № 0000272301 та від 18.09.2012 р. № 0000282301.

В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що ними під час перевірки були надані усі первинні документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ «Приват-енерго», на підставі яких підтверджуються понесені витрати, що пов'язуються із власною господарською діяльністю ТзОВ «Гефест-Львів»; ці документи містять в собі всі обов'язкові реквізити первинного документа, сума валових витрат відображена відповідно до норм чинного законодавства; податковий кредит ТзОВ «Гефест-Львів» по господарських операціях з ТзОВ «Приват-енерго» повно і достовірно підтверджений відповідними дійсними податковими накладними, які складені платником ПДВ і містять усі необхідні реквізити, передбачені податковим законодавством; платник податків, маючи намір провести та здійснюючи правочини з контрагентом, не зобов'язаний і навіть не має права перевіряти наявність в нього складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів; покладення відповідальності та інших ризиків за можливі протиправні дії третіх осіб на ТзОВ «Гефест-Львів» за відсутності його вини суперечить Конституції України, загальним засадам господарського, цивільного та податкового законодавства; працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва у квітні 2012 р., не перевіривши загальнодоступну інформацію про платника податку ТзОВ «Приват-енерго», здійснили вихід за не правильною адресою (100001, м. Київ, пров. Музейний,10), замість дійсної адреси (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова,23); за даними Єдиного ліцензійного реєстру у ТзОВ «Приват-енерго» наявна чинна ліцензія АВ472030, видана Національною комісією регулювання електроенергетики України, строком дії з 30.07.2009 р. до 29.07.2014 р. на право здійснення господарської діяльності - постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом; висновок відповідача про нікчемність правочину між ТзОВ «Гефест-Львів та ТзОВ «Приват-енерго» є помилковим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року № 0000272301 та від 18 вересня 2012 року № 0000282301.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області і відповідно заміна відповідача проведена судом, оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Гефест-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2010 р. по 30.06.2012 р. встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 367218 грн., п.1.7 пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.181, ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 310460 гривень. Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.04.2012 р. № 1039/22-4/36425928 встановлено неможливість проведення перевірки ТзОВ «Приват-енерго» за період лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень 2011 року щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість. Відповідно до картки платника податків, яка взята з автоматизованої системи співставлень податкового зобов'язання та податкового кредиту встановлено, що 22.03.2012 р. ТзОВ «Приват-енерго» було знято з обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, станом на 15.10.2012 р. воно знаходиться на обліку в ДПІ у Млинівському районі м. Одеси; ТзОВ «Приват-енерго» не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, правочини з придбання та продажу таких товарів (робіт, послуг), укладені ТзОВ «Гефест-Львів» з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з акта від 31.08.2012 р. № 24/22-00/36736804, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Гефест-Львів», зокрема, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) (надалі Закон № 334/94), пп.14.1.3 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на загальну суму 367218 грн.; порушення п.1.7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 р. (надалі Закон № 168), п.14.1.181 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 18.03.2010 р. по 30.11.2010 та 01.05.2011 по 30.06.2012 р., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 151264 грн., в т.ч. травень 2011 р. на суму 39333 грн., липень 2011 на суму 54792 грн., серпень 2011 р. на суму 57139 грн. та враховуючи період, який перевірявся позаплановою перевіркою: лютий 2011 року на суму 51524 грн., березень 2011 року на суму 50367 грн., квітень 2011 року на суму 57305 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Гефест-Львів» з податку на прибуток приватних підприємств на 367219 грн., з яких 367218 грн. зобов'язання за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000282301 про сплату грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 338443 грн. (310460 грн. зобов'язання за основним платежем, 27983 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Гефест-Львів», суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджений відповідними первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити, а посилання відповідача на нікчемність договорів позивача та ТзОВ «Приват-енерго» не підтверджуються здобутими по справі доказами. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд першої інстанції вірно відкинув акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про незнаходження ТзОВ «Приват-енерго» за місцем реєстрації (адреса: м. Київ, пров. Музейний, буд.10), оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ «Приват-енерго» з 22.03.2012 р. знаходиться за адресою: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова,23.

За даними Єдиного ліцензійного реєстру у ТзОВ «Приват-енерго» наявна чинна ліцензія АВ 472030, видана Національною комісією регулювання електроенергетики України, строком дії з 30.07.2009 р. до 29.07.2014 р. на право здійснення господарської діяльності - постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 24.09.2010 р. ТзОВ «Приват-енерго та ТзОВ «Гефест-Львів» укладено договір № 318/ПГ на поставку природного газу. До зазначеного договору вносились зміни, про що укладені додаткові угоди № 01 від 11.10.2010 р., № 02 від 31.12.2010 р., № 03 від 31.03.2011 р., № 04 від 01.07.2011 р.

Про виконання зазначеного договору сторонами свідчать акти прийому-передачі природного газу від 28.02.2011 р. (а.с. 102-103 Т.1), від 31.03.2011 р. (а.с. 104-105 Т.1), від 30.04.2011 р., (а.с. 106-107 Т.1), від 31.05.2011 р. (а.с. 108-109 Т.1), від 30.06.2011 р. (а.с. 110-111 Т.1), від 31.07.2011 р. (а.с. 112-113 Т.1), від 31.08.2011 р. (а.с. 114-115 Т.1), від 30.09.2011 р. (а.с. 116-117 Т.1).

01.11.2010 р. ТзОВ «Гефест-Львів» та ТзОВ «Приват-енерго» укладено договір на виконання послуг № 331-ВП, предметом якого є забезпечення безперебійного газопостачання.

Виконання вказаного договору підтверджено актами здачі-прийому виконаних послуг від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р.

У матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних та докази оплати.

До справи долучено копію договору № 9049/11 про надання послуг з транспортування природного газу від 04.11.2011 р. та акти приймання-передачі природного газу (а.с. 152-154 Т.І).

Отриманий від ТзОВ «Приват-енерго» природній газ позивачем реалізовано, про що свідчать долучені до справи докази (а.с. 186-250 Т.1, 1-28 Т.ІІ).

До матеріалів справи долучено докази наявності у ТзОВ «Гефест-Львів» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з придбання та роздрібної торгівлі паливом (стисненим газом).

Постачання природного газу знайшло відображення в бухгалтерській та податковій звітності як ТзОВ «Гефест-Львів», так і ТзОВ «Приват-енерго».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджений відповідними первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

При цьому покликання відповідача в апеляційній скарзі щодо нікчемності договорів позивача та ТзОВ «Приват-енерго» колегія суддів відхиляє як таке, що не підтверджуються жодними доказами по справі.

Крім того, Постановою ВАС України від 14 листопада 2012 року у справі К/9991/50772/12, визначено, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звернутися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Мета (як обов'язкова ознака цивільного правопорушення за ст.228 ЦК України) юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Покликання відповідача на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2012 р. у справі № 1317/1794/2012 та постанову Радехівського районного суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 1317/1793/2012, вірно не взяті судои першої інстанції до уваги, так як Радехівським районним судом Львівської області не досліджувалися обставини, які є предметом з'ясування у даній справі, вищевказані рішення не мають преюдиційного значення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року в адміністративній справі №813/1229/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула