Постанова № 33942285, 17.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 34416/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Державного казначейства у місті Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, державного виконавця Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Лілії Андріївни, Управління Державного казначейства у місті Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання неправомірними дій та скасування постанов державного виконавця, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, державного виконавця Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Л.А., Управління Державного казначейства у м. Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, яким просив визнати протиправними дії державного виконавця Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Л.А. щодо відкриття виконавчих проваджень № 20445130 та № 20446221 і скасувати постанови від 23.07.2010 року про відкриття даних виконавчих проваджень та стягнути з Управління Державного казначейства у м. Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області на його користь кошти, сплачені на виконання протиправних постанов від 23.07.2010 року про відкриття виконавчих проваджень № 20445130 та № 20446221 в розмірі 510 грн. та 100 грн. відповідно, а також виконавчий збір в сумі 23,34 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 позов задоволено: стягнуто з Управління Державного казначейства України в м. Ужгороді на користь ОСОБА_2 кошти, сплачені на виконання постанов про відкриття виконавчого провадження № 20445130 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 3-8613 від 20.10.2009 року в розмірі 510 грн. та № 20446221 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 3-8345 від 09.10.2009 року в розмірі 100 грн. Постанова мотивована тим, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження були винесені державним виконавцем Слободян Л.А. з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що постанови органів, уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців. При цьому строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не переривався, постанова про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання судом не виносилася. Дані постанови були скасовані начальником Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області та зобов'язано державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчих проваджень з виконання вказаних постанов. В зв'язку з цим в судовому засіданні представник позивача відмовилась від позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору. 28.07.2010 року ОСОБА_2 на виконання вказаних постанов сплатив на користь держави суми штрафів в розмірі 510 грн. та 100 грн. Оскільки відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, кошти, сплачені ОСОБА_2 на виконання спірних постанов підлягають поверненню позивачу. За таких обставин суд дійшов висновку, що дані кошти слід стягнути з Управління Державного казначейства України в м. Ужгороді на користь ОСОБА_2

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління Державного казначейства у місті Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і закрити провадження у справі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Управління Державного казначейства у місті Ужгороді не є юридичною особою, отже, не наділене адміністративною процесуальною правоздатністю, тому позовні вимоги до нього не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і провадження у справі слід закрити. Також апелянт зазначає, що оскільки представник позивача відмовився від позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування постанов державного виконавця, провадження у справі в цій частині суд повинен був закрити, а наслідком відмови від позову в цій частині є те, що справа стала непідвідомча адміністративному суду, так як відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце розгляду справи, чим позбавив права на судовий захист. Крім того, Управління як суб'єкт владних повноважень не порушувало жодних прав, свобод та інтересів позивача і не здійснювало щодо нього жодних управлінських функцій, тому його залучення до участі у справі як відповідача є безпідставним, а стягнення коштів - незаконним. Також апелянт зазначає, що кошти, сплачені позивачем, надійшли на рахунок Державного бюджету України, а не Управління Державного казначейства у місті Ужгороді як окремої бюджетної установи. Управління не отримує від фізичних осіб адміністративних штрафів та виконавчого збору, що унеможливлює повернення ним позивачу спірних коштів, а таке повернення здійснюється за наявності законних підстав за рахунок бюджетних коштів з рахунків, на які ці кошти надійшли.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23 липня 2010 року головним державним виконавцем Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Л.А. були винесені дві постанови про відкриття виконавчих проваджень, а саме № 20445130 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2009 року № 3-8613 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу на користь держави в сумі 510 грн. та № 20446221 з виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2009 року № 3-8345 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу на користь держави в розмірі 100 грн. Зазначеними постановами боржнику було надано термін для добровільного виконання судових рішень до 29 липня 2010 року.

На виконання вказаних постанов ОСОБА_2 сплатив штрафи в розмірі 510 грн. та 100 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 28 липня 2010 року № ПН2770 та № ПН 2757.

В позовній заяві ОСОБА_2 стверджував, що зазначені вище постанови про відкриття виконавчих проваджень, а також дії державного виконавця щодо їх винесення є протиправними, оскільки винесені з порушенням строків, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов), відповідно до якого постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

А відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону (в тій же редакції) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

11 серпня 2010 року начальник Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Хваста С.В. при перевірці зазначених вище виконавчих проваджень скасував постанови про відкриття виконавчого провадження № 20445130 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 3-8613 від 20.10.2009 року та № 20446221 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 3-8345 від 09.10.2009 року та зобов'язав державного виконавця відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень з виконання вказаних постанов.

Тому, враховуючи, що зазначені вище кошти були сплачені ОСОБА_2 на виконання незаконних рішень (постанов) суб'єкта владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані кошти підлягають поверненню позивачу.

Однак колегія суддів в даному випадку погоджується з доводами апелянта про те, що кошти, сплачені позивачем, надійшли на рахунок Державного бюджету України, а не Управління Державного казначейства у місті Ужгороді як окремої бюджетної установи, тому їх повернення повинне здійснюватись за рахунок бюджетних коштів з рахунків, на які ці кошти надійшли.

Отже, суми штрафів в розмірі 510 грн. і 100 грн. слід стягнути з рахунку Держбюджету міста Ужгорода, на який вони були сплачені.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті в цій частині, а саме встановивши право позивача на повернення йому коштів, сплачених на підставі незаконного рішення державного виконавця, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Крім того, як зазначено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції, в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 відмовилася від позовних вимог в частині про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Однак суд першої інстанції не прийняв жодного рішення щодо вказаних позовних вимог.

В цій частині колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 цього Кодексу позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, 4 цього Кодексу про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Також п. 2 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки позивач має право відмовитись від позову (повністю або частково) протягом всього часу судового розгляду, шляхом, зокрема, заявлення усного клопотання в судовому засіданні, клопотання про часткову відмову від позову було заявлене представником позивача ОСОБА_5, повноваження якої відмовлятись від позовних вимог передбачені в довіреності, виданій на її ім'я, такі дії позивача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд першої інстанції повинен був прийняти відмову від позову в частині вимог про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору і закрити провадження у справі в цій частині, однак помилково не зробив цього, а також не прийняв жодного рішення щодо вказаних позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що суд не вирішив усіх позовних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 201, 203, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державного казначейства у місті Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року у справі № 2а-2261/10/0712 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Держбюджету міста Ужгорода (код одержувача 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, розрахунковий рахунок 31112106700002) на користь ОСОБА_2 сплачені ним суми адміністративних штрафів в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. відповідно до квитанції ПН 2757 від 28 липня 2010 року та 100 (сто) грн. 00 коп. відповідно до квитанції ПН 2770 від 28 липня 2010 року.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Лілії Андріївни щодо відкриття виконавчих проваджень № 20445130 і № 20446221 від 23 липня 2010 року, скасування постанов державного виконавця Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Слободян Лілії Андріївни від 23 липня 2010 року про відкриття виконавчих проваджень № 20445130 і № 20446221 та стягнення з Управління Державного казначейства у місті Ужгороді Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області виконавчого збору в розмірі 23,34 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький