Ухвала суду № 33942102, 25.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 33816/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Запотічного І.І.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 р. у справі № 2а-2065/10/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000161531/3/15681 від 17.09.2009 р.,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 р. у справі № 2а-2065/10/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000161531/3/15681 від 17.09.2009 р. у позові було відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить вказану постанову скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов. Посилається на те, що до 03.12.2008 р. у Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору не було чітко вказано, що слід вважати реєстрацією платників, і лише 03.12.2008 р. цей термін був змінений на перебування платників збору на податковому обліку. Скаржник подавав звітність з цього збору протягом 2008 р. по місцю розташування своїх виробничих підрозділів; період 2008 р. перевірявся податковим органом, були складені акти ДПІ у Сихівському районі №617/23-2/05511001 від 02.10.2008 р. та ДПІ у м. Львові №36/23-2/05511001 від 22.01.2010 р. і жодних порушень виявлено не було. Тому відсутніми є підстави для донарахування ДПІ у м. Львові податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

В процесі апеляційного розгляду відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції у м. Львові, яка реорганізована у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Враховуючи надані докази реорганізації первинного позивача та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, автомобілі скаржника ГАЗ53 ВС3014АК, ГАЗ33021 ВС9404АТ, ГАЗ33021 2368 з жовтня 2008 р. по січень 2010 р. здійснювали перевезення хлібобулочних виробів поза межами Львівської області. У відповідності до податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 р., позивач використовував коригуючий коефіцієнт як для району м. Львова, а не міста. Актом №4/15-3 від 10.03.2009 р. за результатами перевірки виявлено помилкове застосування скаржником коригуючих коефіцієнтів за викиди пересувними джерелами забруднення та встановлено відхилення на суму 13474,65 грн. Податковим повідомленням-рішенням №0000161531/3/15681 від 17.09.2009 р. визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 14148,38 грн., з яких 673,73 грн. штрафні (фінансові) санкції. При цьому, період 2008 р. перевірявся податковим органом, були складені акти ДПІ у Сихівському районі №617/23-2/05511001 від 02.10.2008 р. та ДПІ у м. Львові №36/23-2/05511001 від 22.01.2010 р. і жодних порушень виявлено не було.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, при обчисленні збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення необхідно було застосовувати коригуючі коефіцієнти 1,55 (встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту) та 1,25 (встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту) (таблиці 2.1, 2.2 додатка 2). Відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України» від 01.10.1997 р. №254 населені пункти - міста, селища міського типу, населені пункти сільської місцевості.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначив, що при визначенні збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення слід було застосовувати коригуючи коефіцієнти 1,55 (чисельність населення 500,1-1000 тис. чоловік) та 1,25 (місто), тобто, коефіцієнти, які стосуються міста Львова, а не його району. Факт вчинення зазначеного порушення скаржник не спростував, його посилання на нечіткість, на його думку, формулювань положень нормативного акту не спростовує факту застосування помилкового коефіцієнта. Не спростовує цього факту і та обставина, що раніше проведеними податковими перевірками таке порушення виявлене не було.

Належних доказів відсутності порушення чи правильного застосування відповідних коефіцієнтів суду надано не було.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду та відмови у позові, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 р. у справі № 2а-2065/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 30.09.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Запотічний І.І.