Ухвала суду № 33942084, 26.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р. Справа № 181030/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-7228/12/1370 за позовом ПАТ «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001582321 та №0001572321 від 31.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок органів ДПС за місцем реєстрації контрагентів позивача, де йдеться про неможливість реального здійснення ними господарської діяльності з огляду на відсутність для цього матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. Вважає, що долучені до матеріалів справи документи повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню.

Постановою Львівського уоруженого адміністративного суду від 26.10.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0001572321, №0001582321 від 31.07.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» сплачений судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема зазначає, що позивачем не доведено реального виконання господарських операцій на підставі договорів, які позивач уклав з ТзОВ «Союз плюс сервіс» та ПП ФПК «Каскад» у зв'язку із відсутністю у цих контрагентів матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазнаваних у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. У період з 05.07.2011 року по 11.07.2011 року, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Техенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Союз плюс сервіс» за період листопад, грудень 2009 року; ПП ФПК «Каскад» за період квітень 2010 року та подальшої реалізації товарів, робіт, послуг третім особам, за наслідками якої складено Акт №704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року.

На підставі акта перевірки від 18.07.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0001582321 від 31.07.2012 року, яким ПрАТ «Техенерго» визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 452500,00 грн.; №0001572321 від 31.07.2012 року, відповідно до якого ПрАТ «Техенерго» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 565625,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у позивача були господарські взаємовідносини з його контрагентом ТзОВ «Союз плюс сервіс». Так, ПрАТ «Техенерго» (за договорами - Замовник) та ТзОВ «Союз плюс сервіс» (за договорами - Виконавець) уклали чотири договори на виконання робіт, виконання яких оформлено актами приймання-передачі, податковими накладними та повністю оплачено Замовником, а саме: Договір № 09.18.33 від 20.08.2009 р. «Участь у розробці інформаційно - обчислювальної системи (в частині турбінного відділення) блоку № 3 Рівненської АЕС на базі технічних засобів ЗАТ СНВО «Імпульс»на суму 360 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»роботи передано ЗАТ СНВО «Імпульс»за договором № 10.04.185 від 10.03.2010 р. «РАЕС. Реконструкція. Головний корпус. Реакторне відділення. Установка інформаційно - обчислювальної системи. Етап 2»; Договір № 09.18.34 від 27.08.2009р. «Участь у розробці САУ РДЕС бл. № 1 на базі технічних засобів Вестрон «Вулкан» на суму 120 000 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ВП «Рівненська АЕС» за договором № 10.12.38 від 30.11.2010 р. «Проектно -вишукувальні роботи з розробки проектно -конструкторської документації по РДЕС 1-го та 3-го каналів енергоблоку № 1 Рівненської АЕС»; Договір № 09.18.36 від 07.08.2009р. «РАЕС. Енергоблок № 3. Реконструкція. Турбінне відділення. Розробка ПКД по впровадженню УВС турбінного відділення на базі технічних засобів ЗАТ СНВО «Імпульс» на суму 840 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ЗАТ СНВО «Імпульс» за договором № 10.04.185 від 10.03.2010 р. «РАЕС. Енергоблок № 2. Реконструкція. Головний корпус. Реакторне відділення. Установка ІВС. Етап 2»; Договір № 09.18.37 від 07.09.2009 р. «РАЕС. Енергоблок № 1, 2. Реконструкція РДЕС. Комірки 1-6. Розробка ПКД по впровадженню САУ РДЕС на базі технічних засобів Вестрон «Вулкан» на суму 852 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ВП «Рівненська АЕС» за договором № 10.12.38 від 30.11.2010 р. «Проектно - вишукувальні роботи з розробки проектно - конструкторської документації по РДЕС 1-го та 3-го каналів енергоблоку № 1 Рівненської АЕС», за договором № 10.12.41 від 03.08.2010 р. «РАЕС. Енергоблок № 1.Технічне переоснащення САУ РДЕС. Комірка № 2. Розробка ПКД» та за договором № 10.02.104 від 15.01.2010 «Розробка проектно - конструкторської документації по заміні щитів постійного струму Рівненської АЕС».

Загальна вартість виконаних робіт згідно з переліченими вище договорами становить 2 172000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 362000 грн., який позивач, на підставі зазначених вище податкових накладних, відніс до складу податкового кредиту.

Крім цього, між ПрАТ «Техенерго» (за договорами - Покупець) та ПП ФПК «Каскад» (за договорами - Постачальник) укладено договори купівлі - продажу. На виконання договору поставки Постачальником передано Позивачу товар - на загальну суму 39000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6500,00 грн.

Передача товару оформлено видатковою накладною №РН6-1800003 від 18.06.2010 року та податковою накладною №4010000052 від 01.04.2010 року. В подальшому придбаний товар Позивачем використано в господарській діяльності шляхом передачі ТзОВ «Східенерго» згідно акту приймання-передачі виконаних робіт № 23 за квітень 2011 року.

Під час поведеної перевірки, відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з вказаними вище контрагентами, використавши при цьому акти перевірок інших органів ДПС за місцем реєстрації цих двох підприємств, з покликанням на висновки, що у цих підприємств немає необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, тому відображені ним господарські операції фактично не відбулись і укладені з ним правочини не спричинили реального настання правових наслідків, що ними обумовлювались. Це, на думку податкового органу, також свідчить про нікчемність усіх укладених ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад»договорів та фіктивність їх господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками та доводами відповідача погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового Кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст..198 Податкового Кодексу України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України).

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ Податкового Кодексу України.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

ПрАТ «Техенерго» є суб'єктом господарювання у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. З метою своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань перед іншими своїми контрагентами щодо розробок проектів, робочих програм, нормативних характеристик, технічної документації, проектної документації (залежно від того, яке було замовлення) позивач уклав цілу низку договорів про виконання робіт з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та на поставку обладнання з ПП ФПК «Каскад», які перелічено вище. Обумовлені роботи та товар було у повному обсязі виконано і отримано, і без жодних застережень прийняті спершу ПрАТ «Техенерго», а потім і його Замовниками - ПрАТ СНВО «Імпульс», ВП «Рівненська АЕС, ТзОВ «Східенерго» по відношенню до яких позивач є Виконавцем робіт.

По факту виконання робіт та поставки товару сторони підписали акти та видаткову накладну, у яких підтвердили їх кінцеву вартість та обсяг, після чого ПрАТ «Техенерго» отримав податкові накладні, на підставі яких сформував податковий кредит відповідно звітного періоду. Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, які зазначено вище і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Зауважень щодо оформлення первинних документів податковий орган не висловив.

Крім цього, як в Акті перевірки № 704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року, при проведенні аналізу податкової звітності ПрАТ «Техенерго» зазначено, що згідно даних додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість встановлено наявність взаєморозрахунків між позивачем та ТзОВ «Союз плюс сервіс» і ПП ФПК «Каскад».

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ТзОВ «Союз плюс сервіс» по суті ґрунтуються на Акті перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 2384/23-2/30444793 від 22.09.2010 року, у якому у якому зазначено про фіктивність господарської діяльності названого контрагента позивача. Аналогічне зазначене при оцінці взаємовідносин позивача з ПП ФПК «Каскад», де податковий орган на основі висновків акта ДПІ у Франківському районі м. Львова № 214/23-2/35382611 від 25 лютого 2011 року про неможливість реального здійснення господарської діяльності ПП ФПК «Каскад» дійшов свого висновку про нікчемність правочинів позивача з названим контрагентом.

Відповідач посилається на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача, однак чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім цього, суб'єкт господарювання, з метою здійснення своєї діяльності вправі укладати цивільно - правові договори та договори оренди приміщень та устаткування тощо.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ПП ФПК «Каскад»представник ПрАТ «Техенерго»долучив також лист засновника ПП ФПК «Каскад»на імя Голови ДПС у Львівській області та копію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 132245/11/9104 за позовом останнього до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, якою задоволено позов та встановлено протиправні дії ДПІ у Франківському районі м. Львова при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «Каскад», за результатами якої складено Акт № 214/23-2/35382611 від 25 лютого 2011 року.

Що стосується доводів апелянта про нікчемність правочинів, то відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції податкового органу.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-7228/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 01.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич