Ухвала суду № 33939170, 02.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1540/13-ц Провадження № 22-ц/795/2193/2013 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л.В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді - Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Харечко Л.К.,

при секретарі Халимон Т.Ю.,

за участі Дранченко В.В., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанов начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева Ігора Валерійовича, старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дранченко Вікторії Вікторівни, зацікавлена особа - ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області із скаргою, в якій просила визнати дії начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. при винесенні постанови про скасування процесуального документа від 03.04.2013 року неправомірними; визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. від 03.04.2013 року та постанову старшого державного виконавця Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. про закриття виконавчого провадження від 04.04.2013 року; визнати дії старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ щодо направлення їй вимоги про повернення коштів від 13.04.2013 року неправомірними. Скаргу обґрунтовувала тим, що після відкриття виконавчого провадження за її заявою від 19 грудня 2011 року, вона звернулась до виконавчої служби з заявою про відкликання виконавчого листа у зв'язку з тим, що не має претензій до ОСОБА_4, оскільки останній запевнив, що буде сплачувати аліменти та надавати матеріальну допомогу дочці добровільно, а державний виконавець пояснила, що подання такої заяви не позбавляє її права звернутись знову до органів ДВС в разі, якщо боржник не буде виконувати рішення суду добровільно. Протягом 2012 року позивачка аліменти від ОСОБА_4 не отримувала, у зв'язку з чим вона знову звернулась з заявою про відкриття виконавчого провадження, після чого на її користь почали стягуватись аліменти за рішенням суду. В травні 2013 року позивачка отримала вимогу старшого державного виконавця Дранченко В.В. від 13.04.2013 року, постанову начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. від 03.04.2013 року про скасування процесуального документа та постанову від 04.04.2013 року про закриття виконавчого провадження в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення за виконавчим документом, які вона вважає неправомірними, винесеними з порушенням норм законодавства та такими, що порушують її права та права дитини на отримання аліментів.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання скарги, як пропущений з поважних причин; визнано дії начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. при винесенні постанови про скасування процесуального документа від 03 квітня 2013 року неправомірними, визнано постанову начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. від 03 квітня 2013 року неправомірною та зобов'язано начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. усунути порушення прав ОСОБА_2, спричинених винесенням даної постанови; визнано постанову старшого держаного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. про закриття виконавчого провадження від 04 квітня 2013 року неправомірною та зобов'язано усунути порушення прав ОСОБА_2, спричинених винесенням даної постанови; визнано дії старшого держаного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. щодо направлення ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів від 13 квітня 2013 року неправомірними; вирішено питання розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Дранченко В.В. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині визнання дій начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. при винесенні постанови про скасування процесуального документа від 03 квітня 2013 року неправомірними; визнання постанови начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. від 03 квітня 2013 року неправомірною та зобов'язання начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. усунути порушення прав ОСОБА_2, спричинених винесенням даної постанови; визнання постанови старшого держаного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. про закриття виконавчого провадження від 04 квітня 2013 року неправомірною та зобов'язання усунути порушення прав ОСОБА_2, спричинених винесенням даної постанови; визнання дій старшого держаного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. щодо направлення ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів від 13 квітня 2013 року неправомірними, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд дійшов хибного висновку щодо неправомірності дій начальника Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарева І.В. при винесенні постанови про скасування процесуального документа від 03.04.2013 року, оскільки усі дії начальника відділу були здійснені відповідно до норм діючого ЗУ „Про виконавче провадження", а тому і послідовні дії старшого держаного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Дранченко В.В. при винесення постанови про закриття виконавчого провадження від 04 квітня 2013 року та дії щодо направлення ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів від 13 квітня 2013 року не є неправомірними.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення державного виконавця Дранченко В.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заявниці ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, які погодилися з ухвалою суду першої інстанції, заінтересованої особи ОСОБА_4, який поклався на розсуд суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, керуючись п.п. 9.1, 9.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суд першої інстанції виходив з того, що начальник Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарев І.В. перевищив свої повноваження, скасувавши постанову державного виконавця від 29 грудня 2012 року, яке не перебувало у провадженні державного виконавця, у зв'язку з цим, відповідно і дії державного виконавця Дранченко В.В. по закриттю виконавчого провадження та по направленню вимоги про повернення коштів є також неправомірними та передчасними.

Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, враховуючи наступне.

Апеляційним судом по справі встановлено, що 28 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого 06 жовтня 2010 року Чернігівським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів і по якому 28 листопада 2011 року головним державним виконавцем Садовською Т.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 62).

19 грудня 2011 року до відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_2 про припинення утримання аліментів та повернення виконавчого документа стягувачеві, де вона вказала, що претензій до боржника по виплаті аліментів не має, так як аліменти на утримання дитини виплачені до її повноліття, та надала розписку про отримання від ОСОБА_4 грошей на утримання дочки, у зв'язку з чим державним виконавцем 29 грудня 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження" (а.с. 65).

07 лютого 2013 року стягувач повторно подала заяву про відкриття виконавчого провадження, виконавчий документ було прийнято до виконання, 08 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та 18 лютого 2013 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено до бухгалтерії ГУПЗ військовослужбовців та деяких інших категорій громадян для проведення утримання аліментів з пенсії боржника (а.с. 67, 68).

03 квітня 2013 року начальником Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондаревим І.В. винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано документи „Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві" від 29.12.2012 року, „Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 08.02.2013 року, „Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" від 18.02.2013 року, що видані старшим державним виконавцем Дранченко В.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1022/2011 від 06.10.2010 року, зобов'язано державного виконавця прийняти рішення про завершення виконавчого провадження відповідно до ЗУ „Про виконавче провадження" та вирішити питання щодо повернення надлишково виплачених коштів ОСОБА_4 (а.с. 70-71). При цьому, підставою для скасування зазначених документів стало невірне застосування державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» при завершенні виконавчого провадження.

04 квітня 2013 року старшим державним виконавцем Дранченко В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення за виконавчим документом та 13 квітня 2013 року складено вимогу № 4/4 про повернення на депозитний рахунок Центрального ВДВС ЧМУЮ надлишково сплачену та перераховану Управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 1306,32 грн. для подальшого її зарахування на рахунок стягувача (а.с. 72-73, 74-75).

Частиною 1 статті 47 ЗУ „Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік підстав, при яких виконавчий документ повертається стягувачу, та, відповідно до частини 5 цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ „Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ „Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При винесенні старшим державним виконавцем Дранченко В.В. постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 грудня 2012 року підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, що передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» були відсутні, оскільки стягувачем було подано заяву, в якій вона зазначила про повну виплату заборгованості на утримання дитини до досягнення нею повноліття, про відсутність претензій до боржника та надала розписку про отримання від боржника всіх коштів, тобто зазначила про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 83 ЗУ „Про виконавче провадження" передбачено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керуючись нормами ст. ст. 49, 50, 83 ЗУ „Про виконавче провадження" начальник Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарев І.В. при винесенні оскаржуваної постанови від 03 квітня 2013 року ґрунтовно виходив з того, що дії державного виконавця при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2013 року, постанови про звернення стягнення на кошти боржника від 18.02.2013 року не відповідають вимогам законодавства виходячи із зазначених норм Закону та правомірно скасував вказані постанови старшого державного виконавця Дранченко В.В., а тому підстави для визнання неправомірною та скасування в судовому порядку постанови начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В. від 03 квітня 2013 року відсутні.

Посилання суду першої інстанції на те, що начальник Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Бондарев І.В. при винесенні оскаржуваної постанови від 03.04.2013 року, перевищив свої повноваження, скасувавши постанову державного виконавця від 29 грудня 2012 року про повернення виконавчого документу є невірним, оскільки таке право йому надано ст.ст. 51, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки є законною постанова начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В. від 03 квітня 2013 року та враховуючи наявність заяви і розписки ОСОБА_2 про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі ОСОБА_4, державний виконавець Дранченко В.В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2013 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направленні вимоги від 13.04.2013 року ОСОБА_2 про повернення надлишково сплачених коштів в розмірі 1306,32 грн. діяла правомірно та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Викладеного не було враховано судом першої інстанції, а тому апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що старший державний виконавець Дранченко В.В. є посадовою особою Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ і проплату судового збору за подання апеляційної скарги здійснило Головне управління юстиції в Чернігівській області, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь останнього підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме 114,70 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги за оскарження ухвали суду першої інстанції (а.с. 84-85).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 312 ч. 1 п. 2, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанов начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева Ігора Валерійовича, старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дранченко Вікторії Вікторівни - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління юстиції в Чернігівській області 114,70 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: