Ухвала суду № 33935840, 07.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/2633/13-ц Провадження № 22-ц/795/2065/2013 Головуючий у I інстанції -Марченко М.М. Доповідач - Онищенко О. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Ішутко В.М., Харечко Л.К.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.07.2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повній мірі.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з травня 2003 року по лютий 2012 року - відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі показів свідків, народження дітей, особистих пояснень позивачки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки ВК Липоврізької сільської ради Ніжинського району від 23.05.2013 року № 262 ОСОБА_5 та її діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не зареєстровані, але фактично проживають в АДРЕСА_1 (а.с. 9). Станом на 23.05.2013 року зареєстровані та проживають в вищезазначеному домоволодінні ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (а. с. 10).

З копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 5). В копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначено, що її батько ОСОБА_11, а мати ОСОБА_5 (а.с. 6).

В акті від 09.06.2013 року, що був складений депутатом Липоврізької сільської ради ОСОБА_12 та жителями АДРЕСА_1 ОСОБА_13, ОСОБА_14 зазначається, що ОСОБА_5 із дочкою ОСОБА_8 проживають в домогосподарстві ОСОБА_10 з листопада 2004 року, періодично виїжджаючи, а із серпня 2010 року, після народження другої дитини ОСОБА_9, проживають постійно за зазначеною адресою (а.с. 12).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів, щодо спільного проживання з відповідачем ОСОБА_7 з травня 2003 року по лютий 2012 року однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також відсутні обставини, які б вказували на спільний побут, взаємні права та обов'язки, ведення спільного господарство та наявність спільного майна. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даним висновком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ч. 2 ст. 3 СК України зазначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 74 СК України передбачено якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З матеріалів справи вбачається, що з 2004 року позивач без реєстрації періодично проживала за адресою АДРЕСА_1.

Факт періодичного від'їзду на заробітки до іншої держави підтверджується позивачем безпосередньо у позовній заяві (а.с. 2) та показами свідків у судовому засіданні 22.07.2013 року (а.с. 39). При цьому свідки зі сторони позивача показали, що допомогу ОСОБА_5 надавала мати, зокрема, доглядала за дітьми під час від'їзду дочки на заробітки. Свідок зі сторони відповідача - ОСОБА_10 показала, що до 2010 року позивач приїздила до їх будинку періодично, а з серпня 2010 року проживає в будинку як квартирантка. Інші свідки зі сторони відповідача показали, що з серпня 2010 року відповідач проживав окремо з іншою жінкою, з якою одружився 08.06.2013 року.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача та показання свідків, оскільки положення ч. 2, ч. 3 ст. 212 ЦПК України регламентують, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що показання свідків не містять підтвердження фактичного проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства, як і особисті пояснення позивача щодо спільного проживання з відповідачем.

Крім того, посилання апелянта на народження спільної дитини, як підстави виникнення ознак сім'ї, ґрунтується на невірному тлумаченні норм законодавства.

При ухваленні рішення судом враховано і те, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги необхідністю встановлення юридичного факту при якому виникає спір про право, позивач не надала суду жодних доказів стосовно наявності спільно майна .

За таких обставин, наявні в матеріалах справи докази не дають достатніх підстав встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

З урахуванням наведеного, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: