Рішення № 33938907, 30.08.2013, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1358/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2013 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

при секретарі Задорожняк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Посилається на те, 03 листопада 2011 року в м. Чернівці на вул. Головній відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та забезпечений транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_1 Дана ДТП сталася з вини ОСОБА_1, внаслідок вказаної події, автомобілю «Мерседес» завдано технічних пошкоджень. 07 жовтня 2011 року ПАТ «ПРОСТО страхування» та ОСОБА_3 уклали договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_2. Згідно висновку спеціаліста-товарознавця вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП складає 13172,43 грн. 14.05.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Просто страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. 29.05.2012 року співробітниками ПАТ «Просто страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування №2385, згідно якого сума страхового відшкодування склала 10977,00 грн., яка була виплачена ОСОБА_2 01.06.2012 року, згідно платіжного доручення №1405.

Саме тому, просить стягнути з відповідача понесену майнову шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу та стягнути всі судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, не надав суду відомостей про причини неявки.

Згідно відповіді на запит у Заставнівський РС УДМС України в Чернівецькій області №73.16/818 від 09.08.2013 року відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача ОСОБА_4 суд постановляє рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Відповідно ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється у відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2011 року між позивачем ПАТ «ПРОСТО страхування» та ОСОБА_3 був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/6479800), згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу марки «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_2 (а.с.3). Одним із страхових ризиків є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

03 листопада 2011 року в м. Чернівці на вул. Головній відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «Мерседесс», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2Г, та забезпечений транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_1, що видно із повідомлення про настання випадку (а.с.4-5), довідки ВДАІ №009958 від 05.11.2011 року (а.с.9). Внаслідок вказаної події, з вини відповідача ОСОБА_1, який порушив правила дорожнього руху України, було пошкоджено автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1», який належить ОСОБА_3 і яким керував водій ОСОБА_2

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23.11.2011 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правпорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень в дохід держави.

ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Мерседес», і якому внаслідок ДТП було завдано механічних пошкоджень звернувся до ПАТ «ПРОСТО страхування» із заявою про настання випадку (а.с.4). 29 травня 2012 року співробітниками ПАТ «Просто страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування №2385, згідно якого сума страхового відшкодування склала 10977,00 грн. (а.с. 42).

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця №915/12/11 складеного 14 грудня 2011 року, який складався з участю водія пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2, матеріальний збиток склав 13172,43 грн. (а.с.11-39).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору страхування перераховано на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 10977,00 грн., згідно платіжного доручення №1405 від 01.06.2012 року (а.с.45). Даний факт підтверджується також заявою на видачу готівки (а.с.46).

У відповідності з вимогами ч.1 ст.1187 ЦК України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки містяться також у Постанові Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: «Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості».

Обовязок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є «особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Аналогічна вимога міститься і в вищезгаданій Постанові Пленуму ВСУ: «Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо)».

Як передбачено п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України: «шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою».

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 10977,00 (десяти тисяч девятиста сімдесяти семи) гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1161, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 88, 10, 11, 169, 197, 209, 212, 214-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь приватного акціонерного товариства «Просто страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р №26503441 в АТ «РайффайзенБанкАваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 10977,00 (десяти тисяч девятиста сімдесяти семи) гривень та витрати по оплаті судового збору в сумі 229,40 (двохсот двадцяти девяти) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Стрілець Я.С.