Рішення № 33930632, 03.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/769/13-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.Провадження № 22-ц/780/5300/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 24 03.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Коцюрби О.П.

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2013 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 25 500 грн. за відшкодування шкоди, яка спричинена відповідачем внаслідок вчинення ДТП, а також судові витрати у розмірі 2 255 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2009 року з вини ОСОБА_1 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «OPEL Astra», яким на підставі довіреності керував ОСОБА_2 Розмір завданих транспортному засобу збитків складає 52 953 грн. 52 коп. Відповідач не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно вимог закону виплату потерпілій особі у розмірі 25 500 грн. здійснило МТСБ України. Позивач звертався до ОСОБА_1 з листом про компенсацію витрат у добровільному порядку, однак відповідач витрати не компенсував.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2013 року Моторному (транспортному) страховому бюро України відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно довіреності ОСОБА_2 має право не лише керувати транспортним засобом, а й одержувати грошові суми, як відшкодування за заподіяну в результаті ДТП шкоду. Позивач здійснив відшкодування в межах обов'язкового ліміту відповідальності. Розписка ОСОБА_2 про відсутність претензій до ОСОБА_1 написана через два місяці після виплати МТСБ України страхового відшкодування і жодним чином не стосується предмету доказування по даній справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 уповноважений користуватися та розпоряджатися автомобілем марки «OPEL Astra» 2002 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 16 травня 2008 року (а.с.8).

Вищезазначений автомобіль застрахований ОСОБА_2 у ЗАТ «Міська страхова компанія» на суму 25 500 грн. зі строком дії з 30.10.2009 року по 29.04.2010 року, про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9045897 (а.с.10).

З постанови Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 30 жовтня 2009 року о 19 год. 00 хв. по вулиці Крупської у місті Києві керував автомобілем «Мерседес» д/н НОМЕР_1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Опель», НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 12.1, 12.3 ПДР України, своїми діями скоївши правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. За вказане правопорушення на відповідача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.11-12).

Згідно звіту № 176 про оцінку колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «OPEL Astra» внаслідок ДТП складає 52 953 грн. 52 коп. (а.с.15).

FFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:14pt;">У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою, в якій повідомив про події 30 жовтня 2010 року та про розмір збитків, завданих автомобілю під час ДТП (а.с.6).

Позивач виплатив ОСОБА_2 25 500 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується наказом № 415 від 19 лютого 2010 року та платіжним дорученням № 730 від 24 лютого 2010 року (а.с.60-61).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що дорученням передбачено лише право на керування автомобілем та представлення інтересів власника транспортного засобу у державних установах у зв'язку з його експлуатацією. Суд також виходив з того, що у матеріалах справи є розписка ОСОБА_2, в якій зазначено, що заподіяна йому в ДТП шкода відшкодована ОСОБА_1 у повному обсязі і будь-які претензії до відповідача відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 має право лише на керування транспортним засобом та представлення інтересів власника у державних органів. Однак, з довіреності чітко вбачається, що ОСОБА_2 також має право, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди, одержувати грошові суми в якості відшкодування за заподіяну шкоду.

Вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП підтверджується постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності та сторонами не заперечується.

Факт відшкодування відповідачем матеріальної шкоди ОСОБА_2, що підтверджується розпискою від 30.04.2010 року, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач відшкодував потерпілому шкоду в сумі 25500 грн. ще 24 лютого 2010 року.

За таких обставин у відповідача не було обов'язку відшкодовувати зазначену шкоду в сумі 25 500 грн. ОСОБА_2, а в останнього не було достатніх законних підстав отримувати від відповідача кошти на відшкодування шкоди, яка вже була відшкодована МТСБУ.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що безпідставне відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_2, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив незаконне рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ТОВ «Юридична фірма «Анкона» контракт про надання правової допомоги. Згідно довіреності, виданої юридичною фірмою, інтереси МТСБ України у суді представляв Макаєв Р.С., який приймав участь у судових засіданнях 24.04.2013 р., 12.06.2013 р. та 05.07.2013 р. на протязі 2 год. 10 хв. сумарно. На зазначений період мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 1 147 грн., тому розмір компенсації витрат на правову допомогу буде складати (1147*40%)*2 =917 грн. 60 коп., (1 147*40%)*10/60=76 грн. 46 коп., разом 994 грн. 06 коп.

Отже судові витрати позивача в даній справі, що мають бути стягненні з відповідача будуть складати судовий збір (255 грн. + 127.5 грн.) та витрати на правову допомогу в сумі 994.06 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи з постановлення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючого по АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, (ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження Русанівський б-р, 8, місто Київ) понесені витрати у сумі 25 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у розмірі 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Коцюрба О.П.