Рішення № 33930637, 03.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/9254/2012 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.Провадження № 22-ц/780/5092/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 40 03.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Коцюрби О.П.

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - сектор ГІРФО Броварського МВ ГУ МВС України у Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом та просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 09 липня 1998 року вона придбала квартиру за вищезазначеною адресою. 24 липня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано 02 листопада 2010 року. У 2009 році позивач зареєструвала відповідача у квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 забрав речі і по даний час за місце реєстрації не проживає.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач відібрала в нього ключі і чинить перешкоди у проживанні в квартирі, через що відповідачу завдано моральну шкоду. Суд не взяв до уваги неправомірну поведінку позивача та відсутність у ОСОБА_1 іншого житла. Крім цього відповідач пропонував позивачу сплачувати комунальні послуги, однак вона не погоджувалася. Квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири № 153822 від 09 липня 1998 року (а.с.7).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.07.1998 року по 02.11.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 та рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2010 року (а.с.10-11).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 03.06.2011 року відповідач більше семи місяців не проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживає понад шість місяців за місцем реєстрації та не встановлені будь-які поважні причини його відсутності за вищезазначеною адресою.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.an>

imes New Roman CYR;font-size:14pt;">У відповідності до вимог ст.ст. 71, 163 ЖК України - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не звернув уваги, що квартира належить позивачу на праві власності, а отже до зазначених правовідносин підлягає застосуванню ст. 405 ЦК України, а не ст. 71 ЖК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК україни член сім'ї власника житлаign="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:14pt;"> втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім членом сім'ї власника понад рік виключно у разі відсутності з поважних причин, а саме у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном…an>/p>

Отже суд першої інстанції вирішивши вірно спір по суті, неправильно застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню в даному випадку, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду з постановленням нового рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного. Не дивлячись, що позивач надав в судовому засідання доказ не проживання відповідача в квартирі позивача понад сім місяців (акту обстеження житлово-побутових умов від 03.06.2011 року), відповідач фактично визнав в суді апеляційної інстанції факт свого не проживання в квартирі з листопада місяця 2010 року.

14pt;">Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає встановленим факт не проживання відповідача в квартирі позивача понад рік.

Не погоджуючись з рішенням суду про задоволення позову відповідач своїй апеляційній скарзі не заперечував факту не проживання в квартирі, однак вказував, що в нього були поважні причини відсутності за місцем проживання, а саме, що позивач чинила йому перешкоди в користуванні квартирою. Однак, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин з якими він пов'язує свої заперечення.

Також відповідач не зміг вказати зазначені докази і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин рішення суду, щодо втрати відповідачем права користування жилими приміщенням по суті є вірним. однак ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

В той же час задовольняючи вимоги в частині зняття відповідача з реєстрації, суд першої інстанції не звернув уваги, що питання знаття особи з реєстрації відноситься до компетенції Державної міграційної служби, а вданому конкретному випадку до компетенції її територіального підрозділу в м. Бровари.

Як вбачається з матеріалів справи Броварський РВ УДМС України не є відповідачем у справі, до нього жодних вимог позивач не заявляв і не вказував, що зазначений орган будь-яким чином порушував права позивача.

В даному випадку суд першої інстанції не звернув уваги, що у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням само по собі є підставою до зняття відповідача з реєстрації, а відтак задоволення таких вимог судом можливе виключно у разі відмови відповідного державного органу виконати рішення суду про втрату особою права користування жилим приміщенням і у разі пред'явлення позову з зазначеними вимогами до даного органу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зняття відповідача з реєстрації не ґрунтується на вимогах закону, не відповідає фактичним обставинам справи, через що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо придбання квартири позивачем та відповідачем під час шлюбу за спільні кошти колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки такі доводи спростовуються наявним у справі договором купівлі-продажу квартири, відповідно до якого саме позивач придбала квартиру ще до укладення шлюбу з відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - сектор ГІРФО Броварського МВ ГУ МВС України у Київській області задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою по АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Коцюрба О.П.